02 грудня 2015 року Справа № 879/7711/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрак-Плюс» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2013 року №0000541502,
06.02.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертрак-Плюс» (надалі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі-відповідач), в якому, згідно уточнених позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.01.2013 року №0000541502.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податкове повідомлення-рішення винесене з неповним з'ясуванням всіх обставин, та є таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства з підстав зазначених у позовній заяві.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби від 22.01.2013 року №0000541502.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального й процесуального права, висновки суду, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, з підстав зазначених у апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно наказу ДПІ у Залізничному районі м.Львова від 04.12.2012 року №837 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Інтертрак-Плюс» та повідомлення про проведення перевірки від 04.12.2012 року №120/15-20, надісланих рекомендованою поштовою кореспонденцією на адресу позивача, 18.12.2012 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Інтертрак-Плюс» (код ЄДРПОУ 32327139) з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ «Декос Альянс» (код ЄДРПОУ 37505731) за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року та з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року.
За результатами проведеної перевірки, 24.12.2012 року ДПІ у Залізничному районі м.Львова складено акт № 4670/15-20/32327139, яким встановлено про:
- порушення позивачем порядку ведення податкового обліку;
- непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТзОВ «Декос Альянс» (код ЄДРПОУ 37505731) за звітні (податкові) періоди з 01.07.2011 р. по 31.08.2011 р., з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р., у зв'язку із порушенням вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 року №88;
- завищення суми податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за звітні (податкові) періоди з 01.07.2011 р. по 31.08.2011 р., з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р. в сумі 73 789,00 грн., що призвело: у липні 2011 року до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 200,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню і сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 47 300,00 грн.; у серпні 2011 року до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню і сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 18 879,00 грн.; у грудні 2011 року до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню і сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 6 875,00 грн.; у січні 2012 року до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 4 505,00 грн. і заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню, а також сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 735,00 грн., чим порушено вимоги п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 року №88.
17.01.2013 року відповідачем надіслано ТзОВ «Інтертрак-Плюс» повідомлення про допущення описки в акті перевірки, а саме: виправлено помилку щодо завищення суми податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за звітні (податкові) періоди з 01.07.2011 р. по 31.08.2011 р., з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р. (становить 78 294,00 грн.).
22.01.2013 року ДПІ у Залізничному районі м.Львова прийнято податкове повідомлення-рішення №0000541502, яким ТзОВ «Інтертрак-Плюс» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 110 680,50 грн., в тому числі: основний платіж - 73 789,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 36 894,50 грн.
Також судом першої інстанції встановлено, що 01.07.2011 року між ТзОВ «Декос Альянс» (постачальник) та ТзОВ «Інтертрак-Плюс» (покупець) було укладено Договір №0000-354 про довгострокові поставки (надалі-Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується протягом дії Договору поставляти покупцю товари (у т.ч., але не виключно, запасні частини для автомобілів, авто хімію, мастила, супутні товари для автотранспорту, тощо) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору, а покупець зобов'язаний приймати товар, оплачувати його на встановлених Договором умовах.
На виконання умов Договору ТзОВ «Декос Альянс» було поставлено, а позивачем отримано товар на загальну суму 469 769,37 грн., що підтверджується: видатковими накладними. Оплата товарів здійснювалась у безготівковій формі, шляхом перерахування сум вартості партії товарів на банківський рахунок ТзОВ «Декос Альянс».
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що надані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні загалом містять відповідні обов'язкові реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88), що дають змогу ідентифікувати господарську операцію, та осіб які брали участь у здійсненні господарської операції.
Зокрема, суд першої інстанції прийшов до висновку, що правочини між ТзОВ «Інтертрак Плюс» та ТзОВ «Декос Альянс» були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність в останніх умислу на укладення вказаних правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст.228 ЦК України.
Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Отже, вказана норма Податкового кодексу України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.
Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.
Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).
Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.2009 року у справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;
виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;
здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;
відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.
На підтвердження факту виконання сторонами своїх договірних зобов'язань 13.12.2011 року сторонами складено і підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0002115, згідно з яким ТзОВ «Інтертрак-Плюс» прийняло від ТзОВ «Декос Альянс» роботи (послуги) по пошуку нових клієнтів на сервісне обслуговування та продаж запасних запчастин на загальну суму 31 440,00 грн. (у.т.ч. ПДВ 20% - 5 240,00 грн.).
Товар, отриманий за Договором №0000-354 від 01.07.2011 року у подальшому був реалізований на користь ПП «Лукойл-Україна», про свідчать акти виконаних робіт №44 від 27.04.2011 року та №20 від 23.08.2011 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що неправомірними є доводи відповідача про те, що товариством не надано підтверджуючих документів на поставку ТМЦ, а саме: належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, оскільки, по-перше, ТТН не є виключним документом, що підтверджує поставку товару, по-друге, норми Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, передбачають обов'язкову наявність товарно-транспортних накладних у разі укладення договорів про перевезення вантажів з перевізником.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
У позивача наявні усі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання послуг у вказаних контрагентів, послуги надано, на суму отриманого послуг виписано податкові накладні та здійснено розрахунок за отримані послуги.
Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності його дій.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року у справі № 813/963/13-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк
Судді В.В. Гуляк
ОСОБА_1