21 грудня 2015 р. Справа № 876/2373/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Сапіги В.П.
суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, ОСОБА_2 кооперативу «Соколи», ОСОБА_3 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.02.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс» до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 кооператив «Соколи» та ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення та зобов'язання до вчинення дій,
В листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс» звернулося в суд з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції про визнання недійним та скасувати рішення від 30.05.2013 №2730669 про проведення державної реєстрації прав власності, форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж №69, ряд 1, ділянка 2 в м. Івано-Франківську ГК «Соколи» за ОСОБА_3 та зобов'язати забезпечити внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідного запису про скасування державної реєстрації речових прав на даний гараж.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.02.2015 року заявлений позов задоволено частково.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржили Реєстраційна служба, Кооператив та ОСОБА_3, які покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У поданих апеляційних скаргах покликаються на те, що при реєстрації майна (гаражу) на спірній земельній ділянці, державному реєстратору було надано достатній перелік документів для здійснення державної реєстрації нерухомого майна, зокрема враховуючи лист Державної реєстраційної служби України від 15.04.2013 №165/06-15-13 «Щодо видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно у зв'язку із набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна». Вказують, що при проведенні реєстраційних дій, слід застосовувати законодавство, що діяло на час будівництва об'єкта нерухомого майна, яке зокрема побудовано у 2006 році та внесено в пайовий фонд Кооперативу, який на той час орендував земельну ділянку.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач діяв не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачено чинним законодавством.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.03.2008 зареєстрованого за №1159 акціонерне товариство відкритого типу «Родон» прийняло у власність земельну ділянку з усіма обтяженнями і сервітутами в м. Івано-Франківську по вул. Вовчинецькій 225, загальною площею 6,3201га.
В результаті укладання зазначеного договору був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку вказану в договорі за Акціонерним товариством відкритого типу „Родон".
Згідно рішення виконавчого комітету Міської ради від 21.07.1998 №287 АТВТ «Родон» надано право тимчасового будівництва автостоянки на власній території перспективного розширення підприємства.
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №657804 товариства з обмеженою відповідальністю „Х-АДВАНС" земельна ділянка площею 6,2207 га, яка розташована по вул. Вовчинецькій 225 в м. Івано-Франківську перейшла у власність позивача на підставі розподільчого балансу від 19.10.2011р.
Згідно наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції прийнято Рішення на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на гараж №69, ряд 1, ділянка 2 в м. Івано-Франківську ГК «Соколи» за ОСОБА_3.
Не погодившись із такими діями та Рішенням відповідача, ТОВ „Х-АДВАНС" звернулось до адміністративного суду із цим позовом.
Відповідно до п.1 ст.78 Земельного Кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Згідно із п.1 ст.153 ЗК власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
У відповідності до п.1 ст.154 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-ІV) та «Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 (далі - Порядок).
Згідно із ст.2 Закону №1952-ІV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом (ч.5 ст.3 Закону №1952-ІV).
Відповідно до ч.2 ст.9 цього Закону, державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону.
Частиною 3 ст.17 Закону №1952-ІV передбачено, що документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.26 Порядку для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.
Пунктом 27 Порядку передбачений загальний перелік документів, що можуть підтверджувати виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Так, пунктом 46 Порядку серед документів, які заявник подає органові державної реєстрації прав для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна передбачено необхідність подання документу, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Виключення стосується житлових чи нежитлових приміщень, які є складовими частинами інших житлових будинків, будівель, споруд (їх окремих частин), в яких вони розташовані.
Як вбачається із матеріалів справи гараж №69, ряд 1, ділянка 2 в м. Івано-Франківську ГК «Соколи», державна реєстрація прав щодо якого оскаржується, є окремим об'єктом нерухомого майна, який встановлено на відповідній конкретно визначеній земельній ділянці, що підтверджується, зокрема технічним паспортом, а відтак, слід погодитись із висновком суду першої інстанції, що виключення щодо обов'язковості реєстрації речового права на земельну ділянку не може бути поширено на спірні правовідносини.
Відповідно до п.12 Порядку під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями.
Проте, реєстраційні дії, пов'язанні з реєстрацією гаража №69, ряд 1, ділянка 2 в м. Івано-Франківську ГК «Соколи» проводилися на підставі документів зазначених в картці прийому заяви, тобто без документу, що посвідчує речове право заявника на земельну ділянку і витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер).
Судом першої інстанції вірно зазначено також про безпідставність покликань Кооперативу на договір оренди землі від 16.03.2006, оскільки такий не містить відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, втратив чинність на момент вчинення відповідачем оскаржуваних реєстраційних дій, не передбачав забудови вказаної земельної ділянки, що також підтверджено відповідними судовими рішеннями, що набрали законної сили.
Більше того, відповідно до п.4 Порядку, у разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Аналогічна умова державної реєстрації міститься в ч.2 ст.5 Закону №1952-ІV.
Крім того, абзацом 5 п.46 того ж Порядку, визначено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, разом з іншими документами, подає органові державної реєстрації прав документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Встановлено, що при проведенні державної реєстрації відповідачу не подавалися документи, які б підтверджували факт введення гаражу №69, ряд 1, ділянка 2 в м. Івано-Франківську ГК «Соколи» в експлуатацію передбачені ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Також не надано будь-яких інших підтверджуючих доказів про введення об'єкта в експлуатацію, в тому числі й згідно із законодавством, що діяло у 2006 році.
Враховуючи посилання третьої особи - гаражного кооперативу "Соколи" про будівництво спірного гаражу, ще в 2006 році, слід зауважити, що обов'язковість прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів до моменту державної реєстрації речових прав на них була визначена і раніше діючими нормативно-правовими актами.
Одним з основних таких документів був Закон України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 року, із змінами і доповненнями, згідно якого прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта посвідчувалося: з 29.09.2004 року по 01.01.2009 рік - Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затверджений органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та зареєстрованим в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт; з 01.01.2009 року до 30.04.2011 року - виданим Держархбудінспекцією та її територіальними органами Сертифікатом відповідності.
Всі вище перелічені документи, якими посвідчувався факт прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, як і всі правовстановлюючі документи, що посвідчують речове право на земельну ділянку - підлягають окремій обов'язковій державній реєстрації і набувають чинності лише після проведення такої.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2014 року у справі за позовом ГК "Соколи", Вовчинецької сільської ради, АТВТ "Родон", ТОВ "Х-Адванс", Івано-Франківської міської ради про визнання права на користування земельною ділянкою встановлено, що здійснена забудова спірної земельної ділянки членами ГК "Соколи" суперечить статтям 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій" (який діяв на момент забудови), згідно з нормами яких фізичні та юридичні особи могли здійснювати будівництво об'єктів містобудування виключно на земельних ділянках, що належали їм на праві власності чи користування (з урахуванням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України, які визначають форми правовстановлюючих документів та обов'язковість їх державної реєстрації), і виключно на підставі дозволу виконавчого органу відповідної ради на будівництво об'єкта містобудування та дозволу на виконання будівельних робіт отриманого в місцевих органах ДАБК. Обставин та доказів наявності у ГК "Соколи" чи його членів будь-якого з вище вказаних документів на будівництво гаражів не доведено.
Відповідно до приписів ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що дійсно згідно Довідки про право власності на гараж від 22.04.2013 №69/01-04, яка видана Кооперативом, гараж №69, ряд 1, ділянка 2 в м. Івано-Франківську ГК «Соколи» належить ОСОБА_3 на праві власності та збудований в 2006 році. Проте, згідно витягу із протоколу від 31.03.2013 №7 про затвердження списку членів/асоційованих членів Кооперативу такий вступив до такого лише 31.03.2013.
Оскільки будь-яка діяльність гаражного кооперативу, відповідно до вимог чинного законодавства, базується виключно на вступних та пайових внесках його учасників, наведене свідчить про те, що на момент будівництва гаража №69, ряд 1, ділянка 2 в м. Івано-Франківську ГК «Соколи» ОСОБА_3 учасником кооперативу не був, а став ним тільки через 7 років, що також підтверджується списком засновників Кооперативу та відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Будь-яких документи, які б підтверджували чи посвідчували час та спосіб придбання ОСОБА_3 гаражу №69, ряд 1, ділянка 2 в м. Івано-Франківську ГК «Соколи» у Кооперативу суду першої та апеляційної інстанцій не надано.
Доводи третьої особи - гаражного кооперативу "Соколи" про те, що ОСОБА_3, 07.04.2006 року вступив в члени кооперативу та передав належний йому гараж №69, ряд 1, ділянка 2 в м. Івано-Франківську ГК «Соколи», в пайовий фонд гаражного кооперативу "Соколи", потім припинив членство у зв'язку із ліквідацією ГК "Соколи", а 31.03.2013 року поновив своє членство в кооперативі, спростовуються наступними доказами та встановленими судом обставинами.
Так, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.12.2010 року, починаючи з березня 2006 року всього членів кооперативу було 55 чоловік, розмір внеску до статутного фонду - 0 гривень..
Додатком №1 до діючої нової редакції Статуту ГК "Соколи" станом на 17.03.2006 року складений список засновників кооперативу в кількості 55 чоловік, серед яких ОСОБА_3 не числився.
Відповідно до інформації з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що зазначена на офіційному сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" станом на момент розгляду даної адміністративної справи, чисельність членів ГК "Соколи" з моменту створення останнього залишалася не змінною - 55 чоловік, розмір внеску до статутного (пайового) фонду - 0,00 гривень.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року, із змінами та доповненнями, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Частиною третьою цієї ж статті Закону передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
З огляду на вищенаведене суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що твердження третьої особи - ГК "Соколи" про прийняття нових його членів чи в 2006 році, чи в 2013-му році не підтверджуються відомостями, які містяться в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відтак не можуть вважатися достовірними.
Посилання відповідача на рекомендації, викладені в листі Державної реєстраційної служби України від 15.04.2013 №165/06-15-13 «Щодо видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна» вірно були відхилені судом першої інстанції, як неспроможні, оскільки такий не звільняє заявника від обов'язку подати весь перелік документів визначених пунктами 46 та 48 Порядку, а виключення з цього правила може мати місце, лише коли об'єкти нерухомого майна, збудовані в результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, за умови, що на певну частину таких об'єктів до 01.01.2013 оформлено та зареєстровано право власності, що в даному випадку не мало місця.
Будь-яких доказів, що спірний гараж №69, ряд 1, ділянка 2 в м. Івано-Франківську ГК «Соколи» збудований в результаті діяльності Кооперативу в 2006 році чи в інший час, суду не представлено, а перші реєстраційні дії щодо реєстрації гаражів вчинені лише 21.05.2013.
Крім цього, вказаний лист носить рекомендаційний характер та не може застосовуватися всупереч вимог Порядку.
Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про порушення Реєстраційною службою положень Закону №1952-ІV та Порядку при здійсненні державної реєстрації права власності на гаража №69, ряд 1, ділянка 2 в м. Івано-Франківську ГК «Соколи», без необхідних для цього документів, зокрема таких, що посвідчують речове право на земельну ділянку та прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.
У відповідності до ст.152 ЗК, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одним з шляхів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у відповідності до ст.393 ЦК України.
Аналогічне право оскаржити до суду дії державного реєстратора визначено ч.2 ст.30 Закону №1952-ІV та повністю кореспондується з приписами ст.393 ЦК України.
Відповідно до вимог п.2.6 розділу ІІ наказу Міністерства юстиції України від 12.12.2011 №3502/5 «Про затвердження Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», державний реєстратор, який провів державну реєстрацію прав, на підставі рішення суду про скасування державної реєстрації прав, що набрало законної сили, приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав.
Беручи до уваги наведені нормативно-правові акти та встановлені обставини справи, що підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про те, що вимога щодо зобов'язання відповідача забезпечити внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідного запису про скасування державної реєстрації речових прав на спірний гараж заявлена передчасно, оскільки на час розгляду даної справи у позивача відсутнє рішення суду, а також, позивач не звертався із відповідною вимогою до відповідача.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянтів висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ч. 3 ст.160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, чт.200, ст.205, ст.ст.206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційні скарги Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, ОСОБА_2 кооперативу «Соколи» та ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.02.2015 року у справі №809/1106/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.П.Сапіга
Судді Н.Г. Левицька
ОСОБА_4
Повний текст виготовлено 23.12.2015р.