Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
21 грудня 2015 р. № 820/1716/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Панченко О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Державної фінансової інспекції в Луганській області
до Білокуракинської центральної районної лікарні
про зобов'язання вчинити певні дії ,
Позивач - Державна фінансова інспекція в Луганській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- зобов'язати Білокуракинську центральну районну лікарню виконати: п. 2 вимоги від 11.07.2014 року № 710-14/979 щодо стягнення та перерахування зайво виплачених коштів у сумі 352558,30 грн. з осіб, що їх безпідставно отримали, шляхом перерахування на відповідні реєстраційні рахунки місцевого бюджету. В іншому випадку стягнути відповідну суму з осіб, які згідно своїх посадових обов'язків є відповідальними за нарахування та виплату заробітної плати та провести перерахунок та відповідні звірки щодо сум внесених до Пенсійного фонду та повернути зайво сплачені кошти у сумі 127978,66 грн. до Фонду або зарахувати зазначену суму в рахунок майбутніх платежів; п. 3 вимоги від 11.07.2014 року № 710-14/979 щодо стягнення та перерахування зайво виплачених коштів у сумі 300752,28 грн. з осіб, що їх безпідставно отримували, шляхом перерахування на відповідні реєстраційні рахунки місцевого бюджету. В іншому випадку стягнути відповідну суму з осіб, які згідно своїх посадових обов'язків є відповідальними за нарахування та виплату заробітної плати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 01.01.2012 р. по 01.04.2014 р. було проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Білокуранкинської центральної районної лікарні за період 01.01.2012 по 01.04.2014 р., за результатами якої складений акт від 26.06.2014 р. №710-21/048. Вказаний акт підписаний посадовим особами служби без зауважень та заперечень. На підставі п.7 ч.1 ст.10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 р. №2939-ХІІ головному лікарю Білокуранкинської центральної районної лікарні направлено законну та обґрунтовану вимогу №710-14/978 р. від 11.07.2014 року щодо усунення виявлених під час перевірки порушень в строк до 09.09.2014 р. Однак, до теперішнього часу залишаються не усунутими недоліки, викладені в вимозі, в частині вжиття заходів по усуненню порушень в сумі 781289,24 гривень. Вказане слугувало підставою для звернення позивача до суду.
Представник позивача у судове засідання не прибув. про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, в порядку, передбаченому ст.33-35 КАС України.
Відповідач - Білокуракинська центральна районна лікарня, у судове засідання повноважного представника не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, в порядку передбаченому ст.33-35 КАС України, надіслала на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника ЦРЛ. (а.с.112).
Оскільки визначене ч. 1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб'єкта владних повноважень, і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України, суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.
За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач - Білокуракинська центральна районна лікарня є самостійним лікувально-профілактичним закладом здоров'я комунальної форми власності, є розпорядником нижчого рівня бюджетних коштів. безпосередньо підпорядкована, підзвітна та підконтрольна головному розпоряднику Білокуракинській районній державній адміністрації. Включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за ідентифікаційним кодом - 09183559.
На виконання ухвали Білокуракинського районного суду від 08.05.2014 р. та на підставі направлень від 19.05.2014р. № 85, головним державним фінансовим інспектором Білокуракинської МДФІ проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності білокуракинської центральної районної лікарні за період з 01.01.2012 по 01.04.2014 р., результати якої оформлені актом №710-21/048 від 26.06.2014 р. (а.с.9-21).
11.07.2014р. позивач - Білокуракинська міжрайонна державна фінансова інспекція посилаючись на вказаний вище акт ревізії, видав вимогу №710-14/976. (а.с.114-116).
Як вбачається із вимоги, позивач вимагає від відповідача вжити заходи щодо стягнення та перерахування зайво виплачених коштів у сумі 352558,30 грн. з осіб, що їх безпідставно отримали, шляхом перерахування на відповідні реєстраційні рахунки місцевого бюджету та провести перерахунок та відповідні звірки щодо сум внесених до Пенсійного фонду та повернути зайво сплачені кошти у сумі 127978,66 грн. до Фонду або зарахувати зазначену суму в рахунок майбутніх платежів; стягнення та перерахування зайво виплачених коштів у сумі 300752,28 грн. з осіб, що їх безпідставно отримували, шляхом перерахування на відповідні реєстраційні рахунки місцевого бюджету, або стягнути відповідну суму з осіб, які згідно своїх посадових обов'язків є відповідальними за нарахування та виплату заробітної плати. Усього сума збитків складає 781289,24 гривень.
На момент подачі позовної заяви вимога відповідачем фактично виконана.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення у формі вимоги, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті ревізії, суд встановив, що правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені приписами Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".
Частиною 1 та 2 ст.2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
У силу положень ч.1 ст.4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
З положень наведеної норми закону чітко і безумовно слідує, що законодавець надав органам державного фінансового контролю повноваження по встановленню винних у допущенні фактів порушення законодавства посадових осіб та матеріально відповідальних працівників підконтрольної установи.
За змістом пунктів 1, 7, 10 згаданого вище Закону, органу державного фінансового контролю надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів
Пунктом 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами (затверджено постановою КМУ від 20.04.2006р. №550; далі за текстом - Порядок №550), положення якого спрямовані на законодавчу деталізацію правовідносин з приводу реалізації органами державного фінансового контролю владних управлінських функцій контролю у спосіб проведення інспекцій також зазначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Відповідно до п.46 Порядку №550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Аналізуючи положення наведених норм законодавства, суд доходить висновку, що письмова вимога органу державного фінансового контролю за своєю правовою суттю є рішенням суб'єкта владних повноважень, породжує для зобов'язаної особи правові наслідки у вигляді необхідності вчинення певних дій, а відтак, з огляду на приписи ст.8 Конституції України, має, по-перше, містити чітке викладення суті владного припису, котре унеможливлює неоднозначне розуміння як змісту, так і порядку виконання висунутої органом управління вимоги, у по-друге, допускати реальну можливість виконання владного припису.
Проте, при виданні спірної вимоги №710-14/978 ( а.с.114-116) суб'єкт владних повноважень не забезпечив дотримання закону, позаяк владні приписи власного письмового рішення виклав не чітко, не зрозуміло, що створює ймовірність їх неоднозначного і множинного тлумачення та спричиняє неможливість їх виконання.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги.
Такі збитки мають відшкодовуватися у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
З огляду на зазначене, в органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для відповідача.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем пред'явлена вимога №710-14/978 пункти якої вказують на виявлені збитки та їх розмір, загальна сума якого складає 781289,24 гривень.
З огляду на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю про стягнення таких збитків, правильність обчислення їх розміру перевіряє суд, який розглядає цей позов.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-63а14), 13 травня 2014 року (справа № 21-89а14,) 20 травня 2014 року (справа № 21-93а14), від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-462а14), від 26 березня 2015 року (справа № 21-330а15) і окружний адміністративний суд не знаходить правових підстав для залишення при розв'язанні спору поза увагою правових позицій, які викладені Верховним Судом України в згаданих судових актах.
Крім того, суд зазначає, що вироком Білокуракинського районного суду Луганської області від 20.03.2015 року, набувшого законної сили 09.07.2015 року, з-поміж іншого задоволено цивільний позов старшого прокурора відділу Луганської прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Білокуракинської ЦРЛ про стягнення необгрунтовано нарахованих необов'язкових виплат, зокрема стягнено із засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в солідарному порядку на користь Білокуракинської ЦРЛ розтрачені кошти в сумі 260309,38 грн. (а.с.93-110).
Враховуючи, що на момент розгляду адміністративної справи вимогу Державної фінансової інспекції в Луганській області фактично виконано, суд доходить висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача виконати вимогу у судовому порядку. За таких підстав адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Державної фінансової інспекції в Луганській області до Білокуракинської центральної районної лікарні про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя Панченко О.В.