І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]
29 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Махлай Л.Д., Левенця Б.Б.,
при секретарі: Калініній Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2,
на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2015 року
у справі за поданням державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України ОСОБА_1,-
УхвалоюСолом'янського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2015 року задоволено подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання нею своїх зобов'язань по сплаті на користь стягувачів боргу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначила, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права, без повного з'ясування фактичних обставин справи.
В обґрунтування апеляційних вимог вказувала на те, що суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку щодо ухиляння боржника від виконання своїх зобов'язань, покладених судовим рішенням, в результаті чого було прийнято неправомірне рішення про тимчасове обмеження в праві виїзду боржника за межі України.
Зазначила, що у неї дійсно був автомобіль Фольцваген Пассат, який постановою від 14.01.2015 оголошено у розшук, однак вказаний автомобіль був проданий її колишнім чоловіком.
Крім того, судом не враховано, що на її утриманні знаходиться двоє малолітніх дітей, які потребують лікування за кордоном.
Просила скасувати ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2015 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання державного Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві.
ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити з підстав наведених в ній.
Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві у відповідності до ст. 74 ЦПК України належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві знаходиться зведене виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-4124/13, виданого 22.10.2013 року Солом'янським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Банк «Біг Енергія» заборгованості у розмірі 217 488,69 грн., виконавчого напису № 12519, виданого 22.10.2013 року приватним нотаріусом КМНО Каплун Ю.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 205 000,00 грн., наказу № 910/1163/15-Г, виданого 24.03.2015 року Господарським судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 2813,51 грн.
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві від 28.07.2015 року накладено арешт на кошти боржниці на рахунках, відкритих в ПАТ «КБ «ПриватБанк», АТ «Сбербанк Росіїі», ПАТ «Креді АгрікольБанк». Однак згідно з повідомленнями вказаних банків на рахунках боржниці відсутні кошти для виконання постанови.
29.09.2015 року до державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві звернувся стягував ОСОБА_5 з заявою про заборону виїзду за кордон боржника ОСОБА_1, в якій посилався на те, що він володіє інформацією щодо можливого перетину державного кордону України боржником, оскільки остання є дружиною нерезидента України.
Відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Положенням статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України» встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом порядках, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, або він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Отже, приписи наведених норм вказують на те, що наявність в особи невиконаних зобов'язань, від виконання яких особа ухиляється, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.
Зокрема, про ухиляння боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків свідчить наступні дії: вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; ненадання у строк, установлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; несвоєчасне з'явлення за викликом державного виконавця; неповідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження». Зокрема, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Разом з цим, відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
З подання та доданих до нього копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем при примусовому виконанні рішення суду вчинені усі можливі виконавчі дії, а саме: здійснено неодноразові виходи за місцем проживання боржника з метою розшуку боржника та перевірки його майнового стану, зроблено запити щодо наявності у боржника рухомого та нерухомого майна, винесено постанови про арешт майна боржника.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме копіями з матеріалів виконавчого провадження, долученого державним виконавцем до подання (а.с. 4-39).
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання судового рішення, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є матір'ю двох малолітніх дітей, батьком яких є громадянин Турецької Республіки.
Доводи апеляційної скарги, щодо необхідності лікування дітей боржника за кордоном не підтверджені належними та допустимими доказами.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не отримувала повісток від державного виконавця, не заслуговують на увагу колегії судді, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження направлялися на адресу боржника, у строки визначені Законом. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 31 Закону боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, тобто факт належного повідомлення презюмується.
Посилання апелянта на нездійснення державним виконавцем запитів до Пенсійного фонду України, ДПС України, інформаційний відділ Реєстру прав власності спростовуються матеріалами справи (а.с. 11-15).
Також, колегія суддів відхиляє доводи апелянта, щодо неповідомлення останньої про день та час розгляду справи, оскільки у відповідності до ст. 377-1 ЦПК України суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін чи інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Розглядаючи подання державного виконавця суд першої інстанції правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про задоволення подання.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Сукупність вищезазначених обставин, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що ці доводи не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1, ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2,- відхилити.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді:
Справа № 760/18435/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/17804/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Калініченко О.Б.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.