24 грудня 2015 року Справа № 876/709/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бродівського районного суду Львівської області від 10 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бродівської міської ради, виконавчого комітету Бродівської міської ради, треті особи: приватний підприємець ОСОБА_2, Бродівська ЖЕК Львівського Житлово-комунального управління, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишок» про визнання недійсним і скасування рішення,
ОСОБА_1 звернулася до Бродівського районного суду Львівської області з позовом до Бродівської міської ради, виконавчого комітету Бродівської міської ради про визнання недійсними і скасування рішень Бродівської міської ради від 27.09.2005 року № 484 «Про передачу в оренду частини прибудинкової території будинку № 16 площею 0,0122 га підприємцю ОСОБА_2М.» та рішення Бродівської міської ради № 516 від 17.01.2006 року «Про продаж підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0122 га по вул. Калліра, 2 у м. Броди».
Постановою Бродівського районного суду Львівської області від 10 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, його оскаржила ОСОБА_1, подавши апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,0122 га по вулиці Калліра, 2 у м. Броди - частини прибудинкової території будинку № 16 на площі Ринок у м. Броди, укладений між Бродівською міськрадою і ПП ОСОБА_2 18.10.2005 року, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0122 га по вулиці Калліра, 2 у м. Броди - частини прибудинкової території будинку № 16 на площі Ринок у м. Броди, укладений між Бродівською міськрадою і ПП ОСОБА_2 21.02.2006 року. Апелянт, зокрема вказав, що рішення відповідача є незаконними, органи влади не мали підстав їх постановляти і виконувати, і відповідно, договори оренди і купівлі-продажу мають бути визнані недійсними на підставі ст. 228, ст. 391 ЦК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Цю норму слід розуміти в системному зв'язку з частиною першою тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав та інтересів юридичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Статтями 29, 30, 31 та 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, які, зокрема, випливають з повноважень відповідних органів місцевого самоврядування, як власників земельних ділянок та будинків і споруд, які на них розташовані, розпоряджатись майном, що належить до комунальної власності.
При здійсненні повноважень власника майна міська рада є не суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а рівноправним суб'єктом цивільних відносин.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення Бродівської міської ради від 27.09.2005 р. № 484 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на вул. Калліра підприємцю ОСОБА_2М.» його зобов'язано в місячний термін укласти договір оренди землі на площу 0,0122 га з Бродівською міською радою та здійснити його державну реєстрацію. 18.10.2005 року між Бродівською міською радою (Оредодавець) та ПП ОСОБА_2 (Орендар) був укладений договір оренди землі, який підписаний та скріплений печатками представників сторін договору. Відповідно до цього договору орендодавець на підставі рішення ХVІІ - сесії IV Бродівської міської ради від 27.09.2005 року № 484 передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (забудовані землі), яка знаходиться за адресою м. Броди, вул. Калліра. В оренду передається земельна ділянка площею 0,0122 га. забудованих земель. Орендна плата за земельну ділянку встановлена в розмірі пять ставок земельного податку, тобто 277,25 грн. в рік. На підставі акту прийому-передачі об'єкта оренди вище зазначена земельна ділянка була передана підприємцю ОСОБА_2 в оренду терміном на п'ять років; цільове призначення земельної ділянки: для обслуговування промтоварного магазину.
Рішенням сесії Бродівської міської ради від 17.01.2006 року № 563 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення підприємцю ОСОБА_2 на вул. Калліра, 2» було затверджено технічну документацію для продажу земельної ділянки площею 0,0122 га для обслуговування торгового павільйону на вул. Калліра, 2 та вирішено продати у власність підприємцю ОСОБА_2 земельну ділянку на вул. Калліра, 2 площею 0,0122 га згідно встановленої ціни продажу в сумі 5100,00 грн.
21.02.2006 року між Бродівською міською радою (Продавець) та ПП ОСОБА_2 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого Продавець передає за плату, а Покупець приймає у власність оплачує вартість земельної ділянки, що розташована за адресою вул. Калліра, 2, м. Броди Львівської області, площею 0,0221 га.
ПП ОСОБА_2 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку № 010644800129 від 16.03.2006 року.
Таким чином, оскаржувані рішення селищної ради були реалізовані і приватний підприємець ОСОБА_2 став власником спірної земельної ділянки.
Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних відносин, розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Отже, після передачі у власність або користування земельної ділянки на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, що вичерпує свою дію після реалізації його, як акта ненормативного характеру, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 11 листопада 2014 року № 21-493а14, від 09 грудня 2014 року №21-308а14, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Оскільки підстави позову випливають зі спірних правовідносин, що мають цивільно-правовий характер, і цей позов безпосередньо не пов'язаний зі здійсненням відповідачем владних управлінських повноважень, то даний спір не відноситься до компетенції судів адміністративної юрисдикції та не може ними розглядатися.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, постанова суду є незаконною і її слід скасувати й прийняти ухвалу, якою провадження у справі закрити.
Роз'яснити позивачу, що спір належить вирішувати у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 202, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову Бродівського районного суду Львівської області від 10 грудня 2013 року по справі № 439/11/13-а/2а - скасувати, а провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
ОСОБА_3
Повиний текст виготовлено 28 грудня 2015 року.