22 грудня 2015 року № 876/9267/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання до вчинення дій, -
встановив:
05.08.2015 ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до УПФ України в Богородчанському районі Івано-Франківської області в якому просила визнати неправомірною відмову відповідача в перерахунку пенсії з урахуванням пільгового обчислення пенсії та зобов'язати його провести такий перерахунок пенсії з дня її призначення, зарахувавши в пільговому обчисленні (один рік за один рік шість місяців) період роботи її чоловіка з 01.10.1970 по 01.02.1992 в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вона перебуває на пенсійному обліку у відповідача та отримує пенсію по втраті годувальника, яка призначена їй з 27.05.2013. Її покійний чоловік, ОСОБА_2, у період з 01.10.1970 по 01.02.1992 працював в Прикарпатському УБР бурильником нафтових і газових свердловин вахтово-експедиційним методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі. Однак, під час призначення їй пенсії Пенсійним органом не було враховано в пільговому обчисленні роботу її чоловіка в місцевостях прирівняних до Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, що на думку позивача суперечить указам Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ від 10 лютого 1960 року) та 26 вересня 1967 року № 1908-VІІ «Про розширення пільг на осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і у місцевостях, що прирівнюються до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ від 26 вересня 1967 року), пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV), постанові Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - постанова № 148).
Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 20.08.2015 позовні вимоги за період з 27.05.2013 по 04.02.2015 включно залишено без розгляду.
Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 20.08.2015 позов задоволено повністю.
Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Враховуючи відсутність клопотань від осіб, які беруть участь у справі про розгляд справи за їх участі, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки пільгове обчислення стажу передбачено законодавством колишнього СРСР, а період роботи в зазначений період підтверджується трудовою книжкою та довідками, а отже, управління ПФУ неправомірно не врахувало стаж роботи у пільговому обчислені з посиланням на те, що не були надані строкові трудові договори, оскільки це суперечить приписам пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV.
Однак, суд апеляційної інстанції за такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.
За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу від 10 лютого 1960 року, постанови № 148, Указу від 26 вересня 1967 року.
Указом від 10 лютого 1960 року передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).
Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.
Абзацом першим пункту 5.9 Положення про вахтовий метод встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, з врахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.
Таким чином, пільги передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України викладеній у постанові від 27.10.2015 по справі № 338/1079/14-а.
Як вбачається із матеріалів справи та це не заперечуються позивачем, її покійний чоловік - ОСОБА_2 працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт бурильником нафтових і газових свердловин з 01.10.1970 по 01.02.1992 вахтово-експедиційним методом в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі та районах Крайньої Півночі, а отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області - задовольнити повністю.
Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2015 року у справі № 338/1198/15а - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі.
На постанову протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: В.Я. Качмар
ОСОБА_3