10 грудня 2015 року Справа № 876/14370/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я,
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області, заступника головного державного інспектора сільського господарства в Івано-Франківській області ОСОБА_2, державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області ОСОБА_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, визнання неправомірними припису та розрахунку завданої шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області, заступника головного державного інспектора сільського господарства в Івано-Франківській області ОСОБА_2, державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області ОСОБА_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 000312 від 18 червня 2013 року заступника головного державного інспектора сільського господарства в Івано-Франківській області ОСОБА_2, визнання неправомірним припису № 001964 від 01 червня 2013 року державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області ОСОБА_3 та розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок зайняття земельної ділянки ОСОБА_1.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2013 року позов задоволено. Скасовано постанову № 000312 про накладення адміністративного стягнення від 18.06.2013 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КпАП України, а провадження по даній справі закрито. Визнано неправомірним припис № 001964 від 01.06.2013 року державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області ОСОБА_3 та розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок зайняття земельної ділянки ОСОБА_1
Не погодившись із таким рішенням суду, Державна інспекція сільського господарства в Івано-Франківській області оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання неправомірними припису № 001964 від 01.06.2013 року та розрахуноку розміру шкоди та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову в частині визнання неправомірними припису № 001964 від 01.06.2013 року та розрахуноку розміру шкоди відмовити. В апеляційній скарзі зазначила, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що самовільно зайнятою земельною ділянкою користувалася не позивач, а її покійний чоловік. Припис № 001964 від 01.06.2013 року винесено державним інспектором Ємцем І.П. у відповідності до Порядку оформлення, вручення (надсилання) приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 19.02.2013 №104 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.03.2013 за № 373/22905. Також зазначає, що розрахунок розміру шкоди не є рішенням суб'єкта владних повноважень та в силу вимог статті 17 КАС України не може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.
Судом встановлено, що 01.06.2013 року державним інспектором у сфері контролю за використанням та охороною земель державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області ОСОБА_3 за участю провідного юрисконсульта ОСОБА_4, голови земельної комісії Пійлівської сільської ради ОСОБА_5, депутата с/р ОСОБА_6, в присутності гр. ОСОБА_1, проведено відповідно до вимог частини 1 статті 5, статей 6 і 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», частини 1 статті 19 Закону України «Про охорону земель», пунктів 4 та 5 Положення про державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 459 перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства гр. ОСОБА_1, за адресою: с. Довге Калуське, Калуського району, вул. Шевченка, 25.
За результатами вказаної перевірки складено акт від 01.06.2013 року, згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 крім земельної ділянки під домоволодінням, додатково використовує земельну ділянку між домоволодіннями ОСОБА_1 та ОСОБА_7 орієнтовною площею 0,03 га. Ділянка огороджена та засіяна злаковими культурами. Правовстановлюючі документи на дану земельну ділянку у ОСОБА_1 відсутні (а.с. 13).
На підставі акту від 01.06.2013 року державним інспектором у сфері контролю за використанням та охороною земель державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення № 000312 від 01 червня 2013 року, згідно якого, гр. ОСОБА_1 самовільно зайняла земельну ділянку площею 0,03 га в с. Довге-Калуське по вул. Шевченка та використовує її в сільськогосподарських цілях, що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України. Відповідальність за вчинене правопорушення передбачена ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пунктом 8 частини 1 статті 211 Земельного кодексу України (а.с. 11).
Також державним інспектором складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_1 та винесено припис № 001964 від 01 червня 2013 року, яким зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку в тридцятиденний термін та попереджено про адміністративну відповідальність у разі його невиконання (а.с. 10, 12).
Постановою № 000312 від 18.06.2013 року, винесеною заступником головного державного інспектора сільського господарства в Івано-Франківській області ОСОБА_2, визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
Апеляційний суд розглядає справу в межах апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірним припису № 001964 від 01 червня 2013 року, суд першої інстанції виходив із того, що спірною земельною ділянкою користувався покійний чоловік позивача і засіяв її ще до своєї смерті, тому вважав безпідставним та необґрунтованим винесення вказаного припису.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно п. 1 Положення про державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 459 (далі - Положення) державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Відповідно до пп. «а» пп. 1 п. 4 Положення Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань: організовує та здійснює державний нагляд (контроль): у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за: веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель; виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару грунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних із порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель; дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків; проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема, за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням у дію об'єктів, які негативно впливають або можуть вплинути на стан земель; здійсненням заходів, передбачених проектами землеустрою щодо захисту земель від водної і вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочення, засолення, солонцювання, висушування, ущільнення та інших процесів, що призводять до погіршення стану земель, а також щодо недопущення власниками та користувачами земельних ділянок псування земель шляхом їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, заростання чагарниками, дрібноліссям та бур'янами; дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва; використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення; дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.
Пунктом 5 Положення зазначено, що Держсільгоспінспекція України та її посадові особи в межах своїх повноважень мають право: складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, давати обов'язкові для виконання приписи (розпорядження), а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок для притягнення винних осіб до відповідальності; безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку підприємства, установи та організації усіх форм власності, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, для проведення перевірок з питань, що належать до компетенції Держсільгоспінспекції України; отримувати в установленому законодавством порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності документи, матеріали та іншу інформацію, необхідну для виконання покладених на Держсільгоспінспекцію України завдань; звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для отримання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства; передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину; проводити у випадках, установлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства; забороняти експлуатацію машин та інших технічних засобів для агропромислового комплексу, якщо їх технічний стан не відповідає вимогам нормативних документів щодо показників якості, технологічності та безпечності, охорони праці та охорони навколишнього природного середовища, загрожують життю і здоров'ю працюючих або створюють можливість виникнення аварії; перевіряти у трактористів-машиністів наявність документів на право користування і керування машинами та зупиняти машини для перевірки технічного стану в разі наявності ознак, що свідчать про їх технічну несправність; залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, у тому числі на договірній основі, працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади; залучати спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до компетенції Держсільгоспінспекції України; скликати наради, створювати комісії та робочі групи з питань, що належать до повноважень Держсільгоспінспекції України.
Враховуючи наведені вимоги законодавства, державний інспектор у сфері контролю за використанням та охороною земель державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області ОСОБА_3 провів перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства гр. ОСОБА_1 законно та в межах своїх повноважень.
Доводи позивача щодо того, що вона самовільно не захоплювала земельну ділянку не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені жодними доказами. Крім того, згідно пояснень позивача, наданих при складанні акту від 01.06.2013 року, спірна земельна ділянка належить їй та засіяна злаковими культурами. Також суд безпідставно не взяв до уваги той факт, що ОСОБА_8 помер 01.11.2013 року, а факт захоплення земельної ділянки встановлено 01.06.2013 року.
Оскільки, факт відсутності правовстановлюючих документів у ОСОБА_1 на земельну ділянку між домоволодіннями ОСОБА_1 та ОСОБА_7 орієнтовною площею 0,03 га встановлено, та не оспорюється позивачем, то у відповідності до вимог Положення, державний інспектор був зобов'язаний винести обов'язковий для виконання припис.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірним припису № 001964 від 01.06.2013 року.
А тому постанову суду в цій частині слід скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Щодо позовних вимог про визнання неправомірним розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок зайняття земельної ділянки ОСОБА_1, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Згідно з частиною другою цієї ж норми юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Системне тлумачення норм частини першої та другої наведеної статті КАС України у їх взаємозв'язку дозволяє стверджувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спірні правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій під час прийняття таким суб'єктом рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), вчинення ним дій або бездіяльності.
Отже, судова юрисдикція з розгляду адміністративної справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності владного суб'єкта охоплює спірні правовідносини, які складаються внаслідок прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності суб'єктом владних повноважень на реалізацію своєї компетенції.
Із наведеного випливає, що будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень можуть бути предметом розгляду судової юрисдикції в тому разі, коли внаслідок їх прийняття (вчинення) виникають певні правовідносини за участю держави (зокрема, в особі суб'єкта владних повноважень) з однієї сторони та особи, щодо якої вчинені відповідні правові акти, з іншої сторони.
У свою чергу, правовідносини виникають внаслідок юридичних фактів, що створюють, змінюють або припиняють права та обов'язки учасників цих правовідносин.
Зокрема, такими юридичними фактами можуть бути правові акти, тобто рішення, дії чи бездіяльність, внаслідок яких виникають, змінюються чи припиняються правовідносини.
Відповідно, в адміністративному суді можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (тобто правові акти), що призводять до виникнення певних юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків у певних осіб (не суб'єктів владних повноважень).
Зі змісту статті 17 КАС України та визначень, наведених у статті 3 цього Кодексу, випливає, що особа має право звернутися до адміністративного суду з позовом про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо такі рішення, дії чи бездіяльність порушують права, свободи та законні інтереси позивача у публічно-правових відносинах за участю позивача.
При цьому, оспорювані рішення, дії або бездіяльність повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовом про визнання неправомірним розрахунку розміру шкоди.
Дії по складанню та підписанню платнику розрахунку розміру шкоди є частиною процесу реалізації державним органом повноважень, наданих йому чинним законодавством.
Результатом реалізації таких повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для суб'єкта господарювання.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розрахунок розміру шкоди не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки.
Розрахунок розміру шкоди є виключно носієм інформації.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про визнання неправомірним розрахунку розміру шкоди не є предметом судового розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Частиною 1 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст.ст. 155, 157 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на те, що апелянт не оскаржив постанову суду першої інстанції в частині скасування постанови № 000312 про накладення адміністративного стягнення від 18.06.2013 року, колегія суддів вважає, що така не підлягає перегляду в апеляційному порядку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2013 року в частині визнання неправомірним припису № 001964 від 01.06.2013 року та розрахунку розміру шкоди підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі в частині визнання неправомірним розрахунку розміру шкоди.
Керуючись ч. 3 ст. 160 ст.ст. 195, 196, 198, 202, 203, 207, 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області задовольнити частково, постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2013 року по справі № 345/3521/13-а - скасувати в частині визнання неправомірним припису № 001964 від 01.06.2013 року державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області ОСОБА_3 та розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок зайняття земельної ділянки ОСОБА_1.
Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову про визнання неправомірним припису № 001964 від 01.06.2013 року державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області ОСОБА_3.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області, заступника головного державного інспектора сільського господарства і Івано-Франківській області ОСОБА_2, державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області ОСОБА_3 про скасування розрахунку завданої шкоди закрити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
ОСОБА_9
Повний текст виготовлено 15 грудня 2015 року.