22 грудня 2015 р. № 876/10829/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.
за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Волинської митниці ДФС про стягнення компенсації, -
встановив:
28.08.2015 ОСОБА_3 звернувся в суд із адміністративними позовом до Волинської митниці ДФС у якому просив стягнути компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 45979,83 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок незаконного його звільнення з митних органів, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29.12.2010 по справі № 2а-3196/10/0370 його поновлено на роботі та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 5956,02 грн. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3048,96 грн. звернуто до негайного виконання. Проте, постанову суду в частині, яка допущена до негайного виконання, відповідачем добровільно виконано не було. Відповідач затримав виконання судового рішення і поновив позивача на посаді лише наказом ДМС України від 17.10.2012 № 2174-к та наказом Ягодинської митниці № 910-к від 17.10.2012. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 року, стягнуто з Ягодинської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі в розмірі 61281,66 грн, які йому виплачено 24.07.2015. Позивач вважає, що Ягодинська митниця Міндоходів повинна була виплатити йому кошти у день його звільнення 18.10.2012. Оскільки такі кошти не були виплачені своєчасно, тому на підставі статті 116 КЗпП України, статті 34 Закону України «Про оплату праці», статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» сума компенсації за несвоєчасну виплату середньомісячної заробітної плати при звільненні становить 45979,83 грн.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 у задоволенні позову відмовлено.
Із цією постановою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, так як прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що виплата середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу носить разовий характер, оскільки ним не враховано того, що середньомісячний заробіток розраховуються як заробітна плата, яку працівник мав би отримувати кожного місяця, а отже у разі несвоєчасної виплати такої заробітної плати позивач має право на компенсацію передбачену Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати».
Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про його дату, час та місце, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, апеляційний розгляд справи проведено у його відсутності.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач працював в митних органах України на різних посадах, зокрема, з 20.04.2010 по 29.10.2010 на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Ягодин» Ягодинської митниці, а 29.10.2010 його було звільнено із займаної посади згідно наказів ДМС України від 28.10.2010 № 2042-к та Ягодинської митниці від 29.10.2010 № 751-к.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29.12.2010 у справі № 2а-3196/10/0370 адміністративний позов ОСОБА_3 було задоволено повністю, зокрема, поновлено позивача на роботі з 29.10.2010 та стягнуто з Ягодинської митниці на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 5956,02 грн. Постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3048,96 грн звернуто до негайного виконання.
Проте, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.12.2010 в частині, допущеній до негайного виконання, добровільно виконано не було, внаслідок чого затримано виконання судового рішення і поновлено позивача на посаді лише наказом ДМС України від 17.10.2012 № 2174-к та наказом Ягодинської митниці № 910-к від 17.10.2012. 18.10.2012 позивач звільнився із займаної посади за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України на наступний день після його поновлення на роботі.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015, стягнуто з Ягодинської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі в розмірі 61281,66 грн (а.с. 7-11).
На виконання цієї ухвали, 13.03.2015 Волинський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист № 150/2015 (а.с. 14), який виконаний 24.07.2015, що підтверджується банківською випискою з картки (а.с. 15).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов задоволеним бути не може, оскільки компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» проводиться лише у випадку затримки грошових доходів громадян, які не мають разового характеру. Разом з тим, виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за ухвалою суду в порядку статті 236 КЗпП України носить разовий характер.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Згідно із статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
З цього слідує, що питання виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення суду про поновлення на роботі вирішує суд, який розглядав спір щодо поновлення на посаді, шляхом постановлення ухвали про виплату середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. При цьому, така виплата носить разовий характер.
Як встановлено судом, середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі в розмірі 61281,66 грн на користь позивача було стягнуто 24.07.2015 з Ягодинської митниці Міндоходів згідно з ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2014, та після набрання чинності цією ухвалою та ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2015 про заміну сторони виконавчого провадження.
Як вказує позивач, середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі в розмірі 61281,66 грн повинен був би виплачений Ягодинською митницею 18.10.2012 (у день його звільнення з посади), а тому у зв'язку із його несвоєчасною виплатою на суму боргу 61281,66 грн, за період з 18.10.2012 по 24.07.2015, розрахував компенсацію в розмірі 45979,83 грн (а.с. 6), яку просить стягнути з відповідача.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (з наступними змінами та доповненнями) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
З цього вбачається, що індексації за вказаним Законом підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, тобто, виплати повинні проводитися на постійній основі.
Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Отже, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» проводиться лише у випадку затримки грошових доходів громадян, які не мають разового характеру.
Разом з тим, виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за ухвалою суду в порядку статті 236 КЗпП України носить разовий характер.
Відтак, несвоєчасно одержаний дохід у вигляді середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі не підлягає індексації згідно із Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та на такий дохід не нараховується компенсація за Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Крім того, статтею 236 КЗпП України та іншими нормами цього Кодексу також не передбачено нарахування будь-яких компенсацій у разі несвоєчасної виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі № 803/2650/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: В.Я. Качмар
ОСОБА_4
Ухвала у повному обсязі складена та підписана 24.12.2015.