10 грудня 2015 року Справа № 876/892/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант-Агро ЛТД» до Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Квант-Агро ЛТД» (далі -ТОВ «Квант-Агро ЛТД») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Косівському районі (далі - ДПІ у Косівському районі) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 16.10.2012 року.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Косівському районі від 16 жовтня 2012 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
Із таким судовим рішенням не погодилася ДПІ у Косівському районі та подала апеляційну скаргу, в якій вказала, що судом першої інстанції неповно досліджені обставини справи, не встановлено всіх фактів, не надано їм належної оцінки, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень- рішень, оскільки за наслідками перевірки було встановлено що позивач безпідставно включив до податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат витрати, здійснені в ході здійснення фінансово-господарської діяльності з контрагентом ПП «Симетрія», яке не має виробничих потужностей, необхідних для здійснення певного технологічного процесу та проведення відповідної господарської діяльності. Перевіркою не підтверджено реальність здійснених господарських операцій вищезазначеного підприємства, що позбавляє права платника податку на віднесення сплачених сум до податкового кредиту податку на додану вартість, а також до витрат. Апелянт вважає первинні документи, оформлені внаслідок здійснення таких господарських операцій такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та не відображають сутність господарської операції і, відповідно, не створюють будь-яких змін в активах позивача. Враховуючи викладене, податковий орган просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Судом було здійснено заміну відповідача на Державну податкову інспекцію у Косівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.
У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені.
Представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечили щодо задоволення апеляційної скарги та пояснили, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дав їм належну оцінку із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Косівському районі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Квант-Агро ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Симетрія».
За результатами перевірки складено акт за № 863/22-0/30760570 від 02 жовтня 2012 року, в якому зафіксовані наступні порушення ТОВ «Квант-Агро ЛТД»:
- частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТзОВ «Квант-Агро ЛТД» при придбанні товарів (послуг) у продавця ПП «Симетрія». Встановлено відсутність реальності продажу товарів (робіт, послуг) ТзОВ «Квант-Агро ЛТД» від продавця-контрагента ПП «Симетрія» у листопаді 2011 року;
- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення ПДВ за листопад 2011 року у сумі 128624 грн. за рахунок завищення податкового кредиту по взаєморозрахунках з ПП «Симетрія»;
- пункту 138 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 147918 грн. (а.с. 19-36).
16 жовтня 2012 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 128624 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 32156 грн., а також податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 147918 грн. (а.с. 8, 9).
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність цих рішень з таких підстав.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Щодо податку на додану вартість, то відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (набув чинності з 01.01.2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до п.п. 200.1. - 200.3 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість та валових витрат є факт придбання товарів, робіт чи послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, податковий кредит і витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість і обчислення об'єкта оподаткування з податку з доходів фізичних осіб навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу слугував висновок відповідача про відсутність реальності продажу ПП «Симетрія» товарів (робіт, послуг) ТОВ «Квант-Агро ЛТД» у листопаді 2011 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.
Однак, факт реальності господарських операцій із зазначеним в акті перевірки контрагентом позивача підтверджено письмовими доказами.
Згідно матеріалів справи, 28.07.2011 року ПП «Симетрія» в особі директора ОСОБА_4 (Постачальник) та ТзОВ «Квант-Агро ЛТД» в особі директора ОСОБА_5 (Покупець) укладено договір № 47 на поставку товарів та надання послуг, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити та передавати у власність Покупця товар (надавати послуги), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату за нього (за надані послуги) у відповідності до умов даного договору (а.с. 130-131). Пунктом 2.1 цього Договору встановлено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару та надані послуги здійснюються в безготівковому порядку протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту отримання Покупцем виставлених Продавцем документів на оплату.
На виконання умов договору ПП «Симетрія» проведено поточний ремонт дороги Вашківці-Коритне, доріг по вулиці Довбуша та по вулиці Першотравнева в селі Мигово.
Факт виконання робіт засвідчено підписаними сторонами договору актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №№ 72, 72/1, 73, 176, 177, 180, 181 від 01.11.2011 року (а.с. 112, 114, 115, 118, 120, 122, 124).
ПП «Симетрія» виписано податкові накладні за №№ 7, 8, 12, 14, 15, 16 та 17 від 01.11.2011 року на суму 93638,40 грн. (в т.ч. ПДВ 15606,40 грн.), 19485,60 грн. (в т.ч. ПДВ 3247,60 грн.), 7327,20 грн. (в т.ч. ПДВ 1221,20 грн.), 37274,40 грн. (в т.ч. ПДВ 6212,40 грн.), 142870,80 грн. (в т.ч. ПДВ 23811,80 грн.), 29695,20 грн. (в т.ч. ПДВ 4949,20 грн.) та на суму 26404,80 грн. (4400,80 грн.) відповідно (а.с. 111, 113, 116, 117, 119, 121, 123).
Позивачем згідно договору на поставку товарів та надання послуг № 47 від 28.07.2011 року придбано у ПП «Симетрія» товар (дріт сталевий, сітка плетена) на загальну суму 226253,76 грн. (в т.ч. ПДВ 37708,96 грн.), що підтверджено видатковою та податковою накладними від 01.11.2011 року № РН-0011108 та № 18 відповідно (а.с. 128, 129).
Позивачем проведено оплату за проведені ПП «Симетрія» роботи щодо поточного ремонту доріг, а також за придбаний товар, що підтверджено платіжними дорученнями № 237 від 17.11.2011 року, № 240 від 18.11.2011 року, № 250 від 28.11.2011 року (а.с. 125, 126, 127).
Крім того, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно взяв до уваги акт ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області № 32-23-0/30760570 від 15.03.2012 року «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Квант-Агро ЛТД» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року та валютного законодавства з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року» (а.с. 189-257).
Вказаною перевіркою охоплено й листопад 2011 року і встановлено здійснення фінансово-господарських відносин ТОВ «Квант-Агро ЛТД», зокрема, з ПП «Симетрія», від якого позивачем отримано матеріали, послуги, транспортні послуги на суму 3691799 грн. Згідно цього акту придбання товарів (робіт, послуг) підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт, товаро-транспортними накладними, договорами, по бухгалтерському обліку відображено такими бухгалтерськими проведеннями: Дт20 «виробничі запаси», Дт23 «виробництво», Дт90 «собівартість» і Кт631 «розрахунки з постачальниками» (а.с. 218-222, 244).
У акті перевірки ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області від 15.03.2012 року № 32-23-0/30760570 також значиться, що для підтвердження податкового кредиту направлено запити до ДПІ по місцю реєстрації контрагентів, зокрема, 20.02.2012 року направлено запит за № 66/7/23-025/6 до ДПІ Франківського району м. Львова на ПП «Симетрія». На день написання акту перевірки одержано відповідь № 6/7 від 12.03.2012 року. За результатами зустрічної звірки факт взаємовідносин підтверджено, сума податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включено до податкових зобов'язань відповідного звітного періоду (довідка № 16/23-4/30650329 від 07.03.2012 року) (а.с. 246).
Факт отримання товарів від ПП «Симетрія» підтверджено також копією книги складського обліку запасів за листопад 2011 року, актом на списання матеріальних цінностей № 1 за листопа 2011 року.
Крім того, встановлено, що ремонт дороги було здійснено на замовлення Служби автодоріг у Чернівецькій області згідно договору № 335 від 10 листопада 2011 року і приймання цих робіт замовником підтверджено відповиними актами за листопад 2011 року, довідками про вартість будівельних робіт та витрати (типова форма № КБ-3), що приєднані до матеріалів справи.
Також про реальність господарських операцій свідчить і те, що такі мали в часі триваючий характер (серпень-грудень 2011 року) (а.с. 214- 215, 217-219, 221-224), не містять ознак їх одномоментного відображення в бухгалтерському обліку, відповідають руху активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, факт придбання товару і послуг з поточного ремонту доріг та понесення позивачем витрат пов'язаний із господарською діяльністю останнього.
При цьому, на час здійснення господарських операцій з позивачем ПП «'Симетрія» було зареєстроване платником податку на додану вартість (свідоцтво № 17960401, індивідуальний податковий номер 306503213054) (а.с. 42), а надані послуги відповідають виду діяльності ПП «Симетрія» (КВД 74.20.1 ) (а.с. 42).
Таким чином, первинними документами підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, а також встановлено наявність зв'язку між фактом придбання товарів із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.
Суд першої інстанції правильно врахував, що податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичних господарських відносин з контрагентом позивача та наявності факту узгодженості їх дій з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями постачальника.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
У той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення є протиправними, а постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду є обґрунтованою і законною.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду немає.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі № 809/2797/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
ОСОБА_6
Повний текст виготовлено 15 грудня 2015 року.