ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 28/272 16.11.10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі -Страхування», м. Київ
до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», м. Київ
про стягнення 15 424, 94 грн.
Суддя Копитова О. С.
При секретарі судового засідання Шмуйло А.Д
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за дов. № 26/08-10 від 26.08.2010 року
від відповідача: ОСОБА_2 за дов. №08-03-28/4010 від 05.10.2010 року
Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі -Страхування»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” про стягнення 15 424, 94 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором добровільного страхування наземного транспорту АС №002645 від 14.03.2009 року (далі -Договір) внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП) було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою власника пошкодженого автомобіля „Toyota Avensis”, державний номер АА9079 -ОСОБА_3, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 ОСОБА_4 кодексу України (далі -ЦК України) отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб -автомобіль „Opel”, державний номер НОМЕР_1, яким скоєно ДТП, водій якого визнаний винним у її скоєні ОСОБА_5, застрахований у НАСК «Оранта», згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8276612 від 11.11.2008 року, позивач просить стягнути з НАСК «Оранта»суму страхового відшкодування в розмірі 15 092,48 грн. Також, з посиланням на ст. 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” позивач просить стягнути пеню в розмірі 332,46 грн. та 63,26 грн. відсотків річних.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.10.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 26.10.2009 року.
Розгляд справи відкладався.
Відповідач надав відзив на позов, в якому проти позову в частині стягнення суми страхового відшкодування не заперечував. Заперечував відповідач лише в частині стягнення відсотків річних та пені.
В судовому засіданні 16.11.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -
Відповідно до довідки відділу ДАІ з обслуговування Шевченківського району м. Києва № 8513030 та постанови Шевченківського районного суду м. Києва у адміністративній справі № 3-14827/09, 01.11.2009 була скоєна дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля Avensis», державний номер НОМЕР_2, яким керував громадянин ОСОБА_3., із автомобілем „Opel”, державний номер НОМЕР_1 , яким керував громадянин ОСОБА_5
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Avensis», державний номер НОМЕР_2 .
ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_5 вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаною постановою Шевченківського районного суду м. Києва у адміністративній справі № 3-14827/09.
Відповідно до звіту № 488 про визначення вартості матеріального збитку від 07.12.2009 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Avensis», державний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження в ДТП, складає 13 720,94 грн.
Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі Договору АС 002645 добровільного страхування наземного транспорту, укладеного 14.03.2009 року між ОСОБА_3 (власник автомобіля Avensis») та ТОВ СК „ВіДі - Страхування».
На підставі вказаного Договору добровільного страхування № АС 002645 та Страхового акту № АС-002168 від 05.01.2010 та розрахунку страхового відшкодування до нього, згідно рахунку № ВДзС-77720 від 24.11.2009 року та квитанції № 6303/з21, СК «ВіДі - Страхування»виплатила страхове відшкодування на користь страхувальника у розмірі 15 602,48 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «ВіДі Автострада»в розмірі 15 519,48 грн., що підтверджується платіжним дорученням №12 від 05.01.2010, та ОСОБА_3 в розмірі 83 грн. №13 від 05.01.2010 року..
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 24 876,95 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб -автомобіль », державний номер НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Avensis», державний номер НОМЕР_2, належить ОСОБА_5.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем автомобіль „Opel”, державний номер НОМЕР_1 встановлена у судовому порядку.
Відтак, ОСОБА_5 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Avensis», у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля el»- ОСОБА_5 -за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації вказаного транспортного засобу, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, була застрахована у НАСК „Оранта” на підставі Полісу № ВВ/8276612 від 11.11.2008 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до Полісу № ВВ/8276612 НАСК „Оранта” взяла на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу -автомобіля », -і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 (Страхувальника). Вказаним договором (Полісом № ВВ/8276612 ) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500 грн. франшиза -510 грн.
21.06.2010 року позивачем було направлено відповідачу регресну вимогу на суму 15 602 грн. (лист від 21.06.2010 року № 15/04/804/171-10, яку згідно поштового повідомлення було доставлено 30.06.2010 року.
Згідно матеріалів справи відповідач відповіді на регресну вимогу не надав, страхове відшкодування не виплатив.
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Розмір матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля Avensis», підтверджений Звітом автотоварознавчого дослідження та складає 13 720,94 грн.
Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Стаття 530 ОСОБА_4 кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, зважаючи на вимоги даної норми, статей 253-255 ЦК України НАСК „Оранта” повинна була здійснити виплату страхового відшкодування у строк до 30.07.2009 року.
Відповідач виплату страхового відшкодування у встановлений строк не здійснив.
За таких обставин справи позовні вимоги до відповідача щодо стягнення суми страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню.
При цьому суд враховує, що відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Полісом встановлено франшизу в розмірі 510 грн.
Таким чином підлягає стягненню в розмірі 13 210,97 грн.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд враховує наступне.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Абзацами 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»передбачено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). У тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти збільшились ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджене, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів.
Як убачається зі Звіту автотоварознавчого дослідження загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля Avensis», складає 13 720,94 грн., проте, згідно рахунку ТОВ «ВіДі Автострада»№ ВДзС-77720 від 24.11.2009 року та Акту виконаних робіт № ВДЗСА-72485 від 28.01.2010 року реальна вартість робіт з ремонту пошкодженого в ДТП автомобіля Avensis»склала 15 519,48 грн.
Крім того страховою компанією також відшкодовано власнику автомобіля Avensis»витрати страхувальника в розмірі 83 грн.
Таким чином, реальні збитки власника автомобіля Avensis»склали суму 15 602,48 грн.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Виходячи з приписів статті 1194 ЦК України, зазначена норма має на меті забезпечення принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою.
Зважаючи на те, що до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а сума страхового відшкодування, що повинна бути виплачена страховою компанією згідно норм діючого законодавства є недостатньо для покриття фактичних затрат, позивач не позбавлений можливості звернутись до особи, винної у ДТП з позовом про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ОСОБА_4 кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені та інфляційних нарахувань є правомірними та підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду: пеня в розмірі 291,01 грн., а відсотки річних в розмірі 55,38 грн.
В даному випадку суд не погоджується з доодами відповідача щодо відсутності підстав для стягнення пені та відсотків річних з огляду на наступне.
Положення частини 2 статті 625 ОСОБА_4 кодексу України застосовуються за невиконання грошових зобов'язань та знаходиться в 51 ОСОБА_4 кодексу України, яка має назву "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання", а дана глава міститься у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої ОСОБА_4 кодексу України. Наведене свідчить, що положення такої статті стосуються як договірних, так і не договірних зобов'язань, тобто до порушення грошових зобов'язань, незалежно від визначених ст. 11 ОСОБА_4 кодексу України підстав їх виникнення.
Грошове зобов'язання -це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509 ОСОБА_4 кодексу України та п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у ВАТ "НАСК "Оранта" виникло зобов'язання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.
Тобто, має місце правовідношення в якому ВАТ "НАСК "Оранта" (боржник) зобов'язано вчинити на користь «ТОВ «СК «ВіДі-Страхування»(кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.ст. 993, 1191 ОСОБА_4 кодексу України до позивача у межах фактичних витрат і страхової суми перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами, тобто, до відповідача як страховика особи, відповідальність якої ним застрахована.
Тобто, саме розмір основного зобов'язання, яке виникло внаслідок заподіяння шкоди, та перейшло до позивача в порядку регресу обмежений фактичними витратами позивача.
Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, ВАТ "НАСК "Оранта" у встановлений строк не виконано.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тому нарахування позивачем індексу інфляції та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним.
Відсутність у Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідальності у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних при умові несвоєчасної виплати страхового відшкодування не заперечує наявності правового регулювання цих питань нормами інших законодавчих актів України (ч. 2 ст. 625 ОСОБА_4 кодексу України).
При цьому як встановлено вище, обов'язок страховика сплатити пеню в разі порушення строку виплати страхового відшкодування прямо передбачений ч. 2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 ОСОБА_4 кодексу України), і з 01.08.2010 року він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ОСОБА_4 кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілюAvensis»було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надали доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.
Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” (01032, м. Київ, вул.. Жилянська, 75, Код ЄДРПОУ 00034186, р/р 26502001006962 в АКБ „Укрсоцбанк” МФО 321723) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ВіДі -Страхування” (01601, м. Київ, вул. Червоноармійська, 21, 08131, Київська обл., Києво -Святошинський р-н. ОСОБА_6 Борщагівка, вул.. В.Кільцева, 56, п/р 26504700866701 в КМФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012, код ЄДРПОУ 35429675) 13 557,36 грн. (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім гривень тридцять шістькопійок), з яких 13 210,97 грн. (тринадцять тисяч двісті десять гривень дев'яносто сім копійок) грн. страхового відшкодування, 291,01 грн. (двісті дев'яносто одну гривню одну копійку) пені, 55,38 грн. (п'ятдесят п'ять гривень тридцять вісім копійок) відсотків річних, а також 135,57 грн. (сто тридцять п'ять гривень п'ятдесят сім копійок) витрати по сплаті державного мита та 207,43 грн. (двісті сім гривень сорок три копійки) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ.
Суддя О.С. Копитова