25 грудня 2015 року Справа № 9/6/4-2а
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ковальчука В.Д.,
при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,
з участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
прокурора Лебедюк-Гудкової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_3 адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Неофіт” ЛТД до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Неофіт” ЛТД (далі - ТзОВ “Неофіт”, позивач) звернулося з адміністративним позовом до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ОСОБА_3 ОДПІ, відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2008 року №0002372301/3.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 ОДПІ була проведена виїзна планова перевірка ТзОВ “Неофіт” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2007 року, за результатами якої 15.11.2007 року був складений акт.
Як слідує з цього акту перевірки, ОСОБА_3 ОДПІ, поряд з іншими, встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.1, п.п.4.1.3, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.3.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого ТзОВ “Неофіт” завищено податок на прибуток в сумі 1456730 грн.
На підставі акту перевірки ОСОБА_3 ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 17.03.2008 року №0002372301/1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 1456730,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 1155598,00 грн., що разом становить 2612328,00 грн.
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги ОСОБА_3 ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 29.05.2008 року №0002372301/3, залишивши чинними податкові зобов'язання, визначені в податковому повідомленні-рішенні від 17.03.2008 року №0002372301/1.
Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням з наступних підстав.
На думку позивача ОСОБА_3 ОДПІ порушені вимоги порядку проведення перевірки та направлення податкового повідомлення-рішення, що свідчить про його нечинність.
В порушення вимог п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 та п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, податковою перевіркою неправомірно збільшені валові доходи по податку на прибуток в III-IV кварталах 2005 року та в 2006 році від продажу іноземної валюти. Позивач зазначає, що в цей період не здійснював продаж іноземної валюти, а в бухгалтерському обліку виникла курсова різниця від придбання валюти. ТзОВ “Неофіт” купувало валюту для придбання товарів іноземних постачальників, а тому сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею, вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти. В такому разі курсові різниці, що виникли під час купівлі валюти для придбання товарів, окремо в податковому обліку не відображаються. Таким чином, перевіряючими безпідставно та незаконно збільшено валові доходи ТзОВ “Неофіт” з продажу валютних коштів в 2005 році на суму 3579 грн., в 2006 році на суму 181606 грн., а всього станом на І півріччя 2007 року на суму 185185 грн.
Крім того, перевіряючими зроблено висновок, що ТзОВ “Неофіт” безпідставно віднесено до складу валових витрат 104661 грн. за фінансово-господарською операцією з ПП “Дюк-А”, оскільки надано для перевірки тільки акт виконаних робіт і немає інших документів, які засвідчують, що отримані послуги використовувались у виробництві позивача. З даним твердженням ТзОВ “Неофіт” не погоджується, оскільки за вказаною господарською операцією позивач отримав на семінарі ПП “Дюк-А” знання та практичні навички, що багаторазово використовуються Товариством під час здійснення господарської діяльності, а тому документів на підтвердження цієї господарської операції сотні, якими є укладені угоди, прийняті накази та інші прийняті підприємством рішення.
Таким чином, відповідач грубо порушив вимоги п.п.5.2.1 п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Також в І кварталі 2006 року перевіркою виключено з валових витрат 1502167 грн., в ІV кварталі 2006 року 1500000 грн., в ІІ кварталі 2007 року 1500000 грн. з придбання маркетингових послуг від ТОВ “Комерційна ініціатива”. Позивач вказує, що перевіряючому надавались всі необхідні документи, які засвідчують отримання відповідних послуг і здійснених оплат за них, в тому числі надавався договір та акт виконаних робіт. Позивач вважає, що наданих документів достатньо для підтвердження цієї господарської операції, а отримані послуги використовувались під час здійснення господарської діяльності товариства.
Додатково позивач звертає увагу на те, що весь донарахований перевіркою Товариству валовий дохід складає 2534922 грн. В той же час, валові витрати, після їх зменшення перевіряючими, призводять до неможливого результату у мінус 3292099 грн. Таким чином, податковим органом визначений об'єкт оподаткування в сумі 5827021 грн. і донараховано податку на прибуток в сумі 1456730 грн. Однак під час врахування вищевикладених зауважень до акта перевірки об'єкт оподаткування ТзОВ “Неофіт” на кінець І півріччя 2007 року слід зменшити до його від'ємного значення в сумі 1095571 грн. А це призведе до об'єктивного визначення переплати Товариством податку на прибуток в сумі 342977 грн., тому внесені зміни до податкового обліку ТзОВ “Неофіт”, що здійснили працівники податкової інспекції за перевірений період, призвели до неправомірних донарахувань податку на прибуток Товариству в сумі 1456730 грн., є бездоказовими, неправомірними та підлягають скасуванню.
Крім того, позивач подав уточнення з додатковими обґрунтуваннями позовних вимог, де посилається на висновок судово-бухгалтерської експертизи, призначеної по кримінальній справі, та на судові рішення в аналогічних справах.
Після ознайомлення з матеріалами додаткової перевірки ОСОБА_3 ОДПІ, призначеної Господарським судом Волинської області, оформленої актом перевірки від 12.11.2008 р. (у подальшому акт №2) позивач зазначив, що оскільки акт перевірки №2 складено на підставі тих самих документів і за той самий період, дані акту №1 та акту №2 містять суттєві розбіжності в нарахованих сумах та в періодах нарахування, а тому позивач вважає, що акт перевірки №1 є неналежним доказом, його дані спростовуються актом №2, тому даний акт не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а неналежність акту податкової перевірки є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.
В поясненнях від 31.03.09 р. №70 позивач зазначив, що 26.03.2009 року ДПА у Волинській області складено акт “Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ “Неофіт” за період з 01.07.2005 року по 30.06.2007 року ” (далі - акт № 3).
Усі перевірки досліджували правильність нарахування зобов'язань позивача з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій.
В акті №3 зазначено, що актом №2 встановлено розбіжності до збільшення на загальну суму 16680 грн., що викликано тим, що дані однієї перевірки (акт №1) взяли за основу податковий облік, а в ОСОБА_1 №2 взято за основу бухгалтерський облік. Таким чином, є відмінності в методології проведення перевірок контролюючого органу.
Також позивач зазначив, що під час проведення перевірок ОСОБА_3 ОДПІ допущені порушення п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 pоку, з врахуванням зазначених положень позивач вважає, що донарахування сум податків має відбуватися на підставі первинного документа.
На підставі наведеного позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 ОДПІ від 29 травня 2008 року №0002372301/3.
В судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив адміністративний позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 ОДПІ від 29 травня 2008 року №0002372301/3.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог ТзОВ “Неофіт” з тих підстав, що актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого податковий орган правомірно прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2008 року №0002372301/3. У зв'язку з цим просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги також не визнала та просила відмовити ТзОВ “Неофіт” у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 ОДПІ проведена виїзна планова перевірка ТзОВ “Неофіт” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2007 року, за результатами якої складено акт від 15.11.2007 року (а.с.11-71, том І).
Згідно висновку перевірки поряд з іншими, встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.1, п.п.4.1.3, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.3.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого ТзОВ “Неофіт” завищено податок на прибуток в сумі 1456730 грн.
За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.03.2008 року №0002372301/1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку прибуток приватних підприємств за основним платежем на 1456730,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 1155598,00 грн., що разом становить 2612328,00 грн. (а.с.109, том 1).
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги ОСОБА_3 ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 29.05.2008 року №0002372301/3 (а.с.22, том 3), залишивши чинними податкові зобов'язання, визначені в податковому повідомленні-рішенні від 17.03.2008 року №0002372301/1.
23 жовтня 2008 року позивач звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до ОСОБА_3 ОДПІ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 22.11.2007 року №0002372301/0, №0002382301/0 (а.с.2-9, том 1). З урахуванням уточнень до позовної заяви позивач просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 29.05.2008 року №0002372301/3, №0002382301/3.
Постановою господарського суду Волинської області від 17 травня 2010 року позов ТзОВ “Неофіт” задоволено повністю, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 29.05.2008 року №0002372301/3, №0002382301/3 (а.с.120-129, том 5)..
Відповідач не погодився з рішенням господарського суду Волинської області та оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 03 березня 2011 року оскаржувану постанову Господарського суду Волинської області від 17.05.2008 року залишив в силі, а податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с.160-164, том 5).
ОСОБА_3 ОДПІ звернулася з касаційною скаргою на прийняті судом першої та апеляційної інстанції рішення до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22 січня 2014 року ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.220-222, том 5).
За результатами нового розгляду Львівський апеляційний адміністративний суд прийняв постанову від 14 квітня 2014 року, якою в задоволенні адміністративного позову ТзОВ “Неофіт” відмовив (а.с.36-43, том 6).
Позивач не погодився з цим рішенням суду апеляційної інстанції та подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 07 жовтня 2015 року касаційну скаргу ТзОВ “Неофіт” задовольнив частково. Постанову господарського суду Волинської області від 17.05.2010 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2014 року у справі №9/6/4-2А (876/1500/14/) скасував в частині ухвалення рішення щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 29.05.2008 року №0002372301/3. У цій частині справу суд касаційної інстанції направив на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2014 року у справі №9/6/4-2А (876/1500/14) Вищий адміністративний суд залишив без змін (а.с.110-116, том 6).
Про розгляді даної справи суд враховує те, що в ухвалі від 07 жовтня 2015 року Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про правомірність невизнання інспекцією права платника на формування валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання послуг з проведення семінару, з проведення з маркетингового дослідження, юридичних та бухгалтерських послуг у рамках господарських правовідносин з приватним підприємством “Дюк - А”, товариством з обмеженою відповідальністю “Граніт - М”, товариством з обмеженою відповідальністю “Комерційні ініціативи”, товариством з обмеженою відповідальністю “НВП “Центр передових технологій” , товариством з обмеженою відповідальністю“НВКП “Паритет” у зв'язку з відсутністю належного документального підтвердження факту поставки цих послуг позивачеві. Також не отримав спростування у ході вирішення цього спору й висновки інспекції про неврахування товариством різниці між номінальною вартістю поставлених ним векселів в оплату придбаних товарів (робіт, послуг) та фактично виплаченими сумами, за наслідками пред'явлення цих векселів до платежу.
Враховуючи ухвалу Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 року щодо перевірки висновку податкової інспекцією про заниження платником оподаткованого доходу, суд встановив наступне.
У ході вирішення цього спору на підставі ухвали господарського суду Волинської області з даної справи ОСОБА_3 ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ “Неофіт” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2007 року, оформлену актом від 12.11.2008 року №1219/20137132/23-1 (а.с.137-172, том 3).
Під час зазначених перевірок податковий орган дійшов висновку про заниження платником податку оподатковуваного доходу внаслідок невключення до його складу отриманої від покупців попередньої плати за товар за правилом першої події.
Зазначене порушення було встановлено ОСОБА_3 ОДПІ шляхом співставлення даних бухгалтерського обліку платника податків з даними податкової звітності податку на прибуток Товариства.
Проте з огляду на різний склад та порядок визначення доходів у податковому та бухгалтерському обліках, власне, розбіжність щодо суми отриманого доходу за даними податкового та бухгалтерського обліків платника не може бути підставою для висновку про порушення таким платником правил оподаткування.
За правилами пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, яким визначається порядок формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Згідно з пунктом 6 Положення не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг).
У той же час правила визнання доходу у податковому обліку, наведені у підпункті 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачають збільшення оподатковуваного доходу платника за фактом одержання передоплати від покупця.
Отже, відмінності у порядку формування доходу у бухгалтерському обліку та у податковому обліку виключають можливість встановлення дійсного стану розрахунків платника з бюджетом виключно на підставі даних податкового обліку.
Оскільки в актах перевірок податкового органу не наведено, які саме авансові платежі, за якими саме операціями та на які суми були враховані позивачем під час обчислення оподатковуваного доходу, тому суд вважає, що висновок ОСОБА_3 ОДПІ про заниження ТзОВ “Неофіт” валового доходу від продажу товарів за III квартал 2005 року на загальну суму 75348 грн., за IV квартал 2005 року на загальну суму 5942 грн., за II квартал 2006 року на загальну суму 5300027 грн., за IV квартал 2006 року на суму 164374 грн., за II квартал 2007 року на загальну суму 446572 грн. не є обґрунтованим. У зв'язку з цим суд вважає, що ОСОБА_3 ОДПІ не довела правомірності донарахування податку на прибуток приватних підприємств за III квартал 2005 року на суму 18837 грн., за IV квартал 2005 року на суму 1486 грн., за II квартал 2006 року на суму 132507 грн., за IV квартал 2006 року на суму 41094 грн., за II квартал 2007 року на суму 111643 грн., а всього на суму 305567 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 31747 грн.
З врахуванням викладеного також суд вважає, що ОСОБА_3 ОДПІ безпідставно встановила порушення позивачем п.5.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме податковим органом встановлено заниження позивачем валових доходів за рахунок приросту балансової вартості запасів, які також встановлені на підставі співставлення даних з декларації з податку на прибуток з даними бухгалтерського обліку, та не враховано, що вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається, в результаті чого податковим органом донараховано податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 265746 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 98138 грн. та 77205 грн.
Податковим органом, крім іншого, встановлено порушення позивачем пп.4.3.1 п.4.3 ст.3, пп.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено валові доходи від продажу іноземної валюти за III квартал 2005 року на загальну суму 3579 грн., за I квартал 2006 року на загальну суму 13339 грн., за II квартал 2006 року на загальну суму 3893 грн., за I квартал 2007 року на загальну суму 1402 грн., за II квартал 2007 року на загальну суму 10808 грн.
Проте з таким висновком ОСОБА_3 ОДПІ суд не погоджується, оскільки під час судового розгляду встановлено, що ТзОВ “Неофіт” за період, який перевірявся, не здійснювало продажу іноземної валюти, а придбавало її для оплати товарів, придбаних у іноземних постачальників.
Відповідно до пп.7.3.4 п.7.3 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти. А згідно з пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 цього Закону витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і пе підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.
Виходячи із зазначеного, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що курсова різниця, що виникла при купівлі іноземної валюти, окремо в податковому обліку не відображається.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно збільшено позивачу податок на прибуток за III квартал 2005 року на суму 895 грн., за I квартал 2006 року на суму 3335 грн., за II квартал 2006 року на суму 973 грн., за I квартал 2007 року на 351 грн., за II квартал 2007 року на 2702 грн., а всього на загальну суму 8256 грн. та нараховано штрафну санкції в розмірі 2761 грн.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє з наступних підстав.
Так, суд вважає доведеними податковим органом факти заниження валових доходів внаслідок не включення до валового доходу суми безповоротної фінансової допомоги, у вигляді відсотків, умовно нарахованих на суму неповерненої на кінець звітного періоду поворотної фінансової допомоги, внаслідок чого позивачу донараховано податок на прибуток на суму 7602 грн. та проведено нарахування штрафних санкцій в сумі 1563 грн.
Так, ОСОБА_3 ОДПІ зазначила про неправильну кваліфікацію податковим органом коштів, одержаних позивачем від ТзОВ “Веселка” на підставі договорів безпроцентної цільової позики від 20.11.2013 року №01/2003 та від 01.10.2005 року №2, як поворотну фінансову допомогу.
Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.11 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.
За змістом підпункту 1.22.2 пункту 1.22 цієї статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону до валового доходу включається сума поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платником цього податку.
Судом встановлено, що ТзОВ “Веселка” не є фінансовою установою, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.10.2015 року.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.
Аналіз наведених законодавчих приписів свідчить про те, що позивач повинен був включити отриману від ТзОВ “Веселка” поворотну фінансову допомогу до валового доходу.
Крім того, Товариством занижено валові доходи в частині боргу за векселями у розмірі знижки, які не були сплачені. Так, оплата позивачем за товари здійснювалася векселями зі знижкою. Відповідно до актів пред'явлення векселів до платежу вони пред'являлися до оплати з дисконтом, тобто зі знижкою (а.с.134, 138, 139, 140, 141, том 6), а тому суму знижок за цими векселями позивач повинен був включити до складу валового доходу. У зв'язку з цим податковим органом правомірно донараховано позивачу податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 210063 грн. та накладення штрафних санкцій в сумі 915248 грн.
Враховуючи те, що оскаржене рішення прийняте відповідачем як суб'єктом владних повноважень, то при вирішенні даного спору воно перевірялось судом на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції не доведено правомірності податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2008 року №0002372301/3 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 579569,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 209851,00 грн., а всього на 789420,00 грн.
З врахуванням вимог статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд адміністративний позов задовольняє частково, визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції від 29 травня 2008 року №0002372301/3 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 579569,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 209851,00 грн., а всього на 789420,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.
Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції від 29 травня 2008 року №0002372301/3 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 579569,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 209851,00 грн., а всього на 789420,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 30 грудня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Д. Ковальчук