Ухвала
іменем україни
24 грудня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Савченко В.О., Касьяна О.П., Остапчука Д.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок загибелі сина у авіакатастрофі за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України на рішення апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2015 року,
У лютому 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби Українипро відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок загибелі сина в авіакатастрофі, яка сталася 04 липня 2012 року під час проходження військової служби.
В обґрунтування позову зазначали, що вони є батьками ОСОБА_3 , та є потерпілими в кримінальній справі по обвинуваченню осіб, винних у загибелі їх сина у скоєнні злочину, передбаченому ст. 416 КК України.
Зазначали, що загиблий займав посаду старшого бортового механіка - повітряного стрільця - радиста екіпажу АН-26 авіаційної ланки Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
Авіакатастрофа сталася через зіткнення та зруйнування належного військовій частині НОМЕР_1 літака, в якому знаходився син, із земною поверхнею в районі населеного пункту Руський Мочар у гірській місцевості на висоті 650 м над рівнем моря.
В зв'язку з викладеним позивачі просили суд стягнути з військової частині НОМЕР_1 на їх користь по 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Справа була предметом неодноразового судового розгляду.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 250 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2015 року, рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2014 року змінено. Зменшено розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з військової частини НОМЕР_1 Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до 200 000 грн на кожного. В решті рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби Українипросить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як зазначено в п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Частинами 2 та 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Ухвалюючи рішення та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що загибеллю сина, внаслідок діяльності джерела підвищеної небезпеки, позивачам завдано моральної шкоди.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми моральної шкоди, апеляційний суд, дослідивши докази у справі, правильно визначив характер спірних правовідносин, дав їм правильну юридичну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку щодо визначення розміру відшкодування відповідачем, заподіяної моральної шкоди позивачам. При цьому судом прийнято до уваги, що відповідач частково виконав свій обов'язок по допомозі родичам загиблого, а саме: надання квартири, виплата допомоги дружині та синові.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.
Доводи касаційної скарги військової частини 9997 Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України на увагу не заслуговують й висновків суду не спростовують.
Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Таким чином, оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргувійськової частини НОМЕР_1 Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України відхилити.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.О. Савченко
О.П. Касьян
Д.О. Остапчук