іменем україни
23 грудня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дем'яносова М.В.,
суддів: Дьоміної О.О.,
Коротуна В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності в порядку поділу спільного майна, за касаційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 08 вересня 2015 року,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності в порядку поділу спільного майна.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 березня
2015 року (з урахуванням ухвали Київського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2015 року про виправлення описки) позовні вимоги задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 25 лютого 2012 року до 30 березня 2015 року.
Визнано за позивачем право власності на спільно нажите майно: земельні ділянки та легковий автомобіль. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 08 вересня
2015 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 березня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати у справі.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення апеляційний суд указував на те, що суд вирішив справу без участі особи права якої зачіпаються цим рішенням, при наявності в матеріалах справи постанови про відкриття виконавчого провадження не залучив стягувача до участі у справі.
Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 відхилити, рішення апеляційного суду Харківської області від 08 вересня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.В. Дем'яносов
Судді: О.О. Дьоміна
В.М.Коротун