16 грудня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:
Амеліна В.І., Остапчука Д.О., СавченкоВ.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_4 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 19 грудня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Уксоцбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4, до якої приєдналася ОСОБА_8, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року,
У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаною заявою, обґрунтовуючи її тим, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 19 грудня 2014 року стягнуто солідарно з нього, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором від 25 липня 2007 року у розмірі 1 674 244 грн 42 коп. Посилаючись на те, що він не був повідомлений про час та місце слухання справи, просив суд скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 19 грудня 2014 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року, у задоволенні заяви відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, до якої приєдналася ОСОБА_7, просить скасувати оскаржувані ухвали і постановити нову ухвалу про задоволення заяви, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що не отримання стороною по справі повідомлення про день, час та місце третейського розгляду не є підставою для скасування рішення третейського суду, оскільки статтею 389-5 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав, за яких може бути скасовано рішення третейського суду.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові ухвали постановлені із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних ухвал.
Керуючись ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4, до якої приєдналася ОСОБА_7, відхилити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.І. Амелін Д.О. Остапчук В.О. Савченко