23 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/707/15
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого Золотнікова О.С.,
суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,
при секретарі Мадюді В.В.,
за участю представників позивача Дучко Д.В. та Лук'янової А.О., представника відповідача Савецької Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Камбіо-Стройсервіс» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Камбіо-Стройсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Камбіо-Стройсервіс» (далі ТОВ «Камбіо-Стройсервіс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 січня 2015 року № 0000042202 та № 0000052202.
В обґрунтування позову зазначалось, що з 3 по 5 грудня 2014 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту в частині господарських відносин з ТОВ «ДАММАРА» за період з 1 липня по 31 серпня 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 12 грудня 2014 року за № 2688/15-03-22-02/0302/32790229, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 86838 грн. за звітній період серпень 2014 року, а також до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, на 594998 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13 січня 2015 року № 0000052202, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 594998 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 297499 грн., та № 0000042202, яким ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 86838 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняті відповідачем на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, генеральний директор ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і, крім того, порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги ст. ст. 48, 49, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт України», а також п. 13 Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1999 року № 99. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників позивача в підтримку апеляційної скарги, а також представника відповідача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність її задоволення.
Судом встановлено, що з 3 по 5 грудня 2014 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту в частині господарських відносин з ТОВ «ДАММАРА» за період з 1 липня по 31 серпня 2014 року.
За результатами перевірки складено акт від 12 грудня 2014 року за № 2688/15-03-22-02/0302/32790229, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 86838 грн. за звітній період серпень 2014 року, а також до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, на 594998 грн..
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13 січня 2015 року № 0000052202, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 594998 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 297499 грн., та № 0000042202, яким ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 86838 грн..
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Камбіо-Стройсервіс», суд першої інстанції виходив з того, що останнім не доведено належними доказами факт реального характеру господарських операцій з ТОВ «ДАММАРА», а тому недоведеним є і право підприємства на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідними господарськими операціями.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.
Так, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу (у вказаній вище редакції) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за липень-серпень 2014 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ТОВ «ДАММАРА».
При цьому позивачем (Замовник) було укладено з ТОВ «ДАММАРА» (Підрядник) договори підряду:
- від 29 липня 2014 року за № 2907, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати роботи по ремонту дорожнього покриття відкритого складського майданчика за адресою: м. Одеса, пров. Вокзальний, 8, станція Одеса-Товарна. Перелік, обсяг, характер та вартість робіт визначаються на підставі договірної ціни, яка є невід'ємною частиною вказаного договору (т. 1 а. с. 51-54);
- від 5 липня 2014 року за № 0507, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати роботи по влаштуванню дорожнього покриття на території по ремонту під'їзних залізничних колій на елеваторному комплексі філіалу ПАТ «ГПЗКУ» Одеського зернового терміналу за адресою: м. Одеса, ст. Одеса-Порт. Перелік, обсяг, характер та вартість робіт визначаються на підставі договірної ціни, яка є невід'ємною частиною вказаного договору (т. 1 а. с. 75-78);
- від 2 липня 2014 року за № 0207, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати роботи по влаштуванню дорожнього покриття із фігурних елементів мощення за адресою: Полтавська область, м. Комсомольськ, територія ТОВ «Єристовський ГОК». Перелік, обсяг, характер та вартість робіт визначаються на підставі договірної ціни, яка є невід'ємною частиною вказаного договору (т. 1 а. с. 96-99);
- від 30 червня 2014 року за № 3006, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати роботи по ремонту відкритого складського майданчика на території Сахарного заводу за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 66. Перелік, обсяг, характер та вартість робіт визначаються на підставі договірної ціни, яка є невід'ємною частиною вказаного договору (т. 1 а. с. 122-125);
- від 27 червня 2014 року за № 2706, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати роботи по влаштуванню твердого покриття на території накопичуваного майданчика автозерновозів № 1 у ТОВ «МСП Ніка-Тера» за адресою: м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23. Перелік, обсяг, характер та вартість робіт визначаються на підставі договірної ціни, яка є невід'ємною частиною вказаного договору (т. 1 а. с. 156-159);
- від 31 липня 2014 року за № 3107, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати роботи по влаштуванню дорожнього покриття із фігурних елементів мощення за адресою: Одеська область, Біляївський район, Нерубайська селищна рада, масив 2, ділянки 11, 12, 13 (за межами населеного пункту), 3-ій пусковий комплекс. Перелік, обсяг, характер та вартість робіт визначаються на підставі договірної ціни, яка є невід'ємною частиною вказаного договору (т. 1 а. с. 184-187).
Крім того, позивачем (Покупець) було укладено з ТОВ «ДАММАРА» (Постачальник) договір купівлі-продажу від 1 серпня 2014 року № 0108, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар (будівельні вагончики та контейнера для будівельного майданчика в м. Одесі), а останній - прийняти та оплатити товар. Найменування, одиниця виміру, асортимент, кількість та ціна на товар визначаються згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Поставка здійснюється на склад Покупця за адресою: м. Одеса, пров. Вокзальний, 8, ст. Одеса-Товарна (т. 1 а. с. 206-208).
В акті перевірки посадовою особою відповідача зроблено висновок, що за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» по рахунку 631 за липень-серпень 2014 року рахується кредиторська заборгованість по наведеним вище договорам, укладеним з контрагентом позивача. Крім того, відповідач посилається на аналіз даних, поданих до контролюючого органу ТОВ «ДАММАРА», щодо відсутності необхідних трудових ресурсів, а також на відсутність кошторисно-проектної документації по названим вище угодам, що свідчить про неможливість здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «ДАММАРА» при формуванні податкового кредиту.
Проте, всупереч висновкам контролюючого органу, витрати позивача по названим вище договорам безпосередньо пов'язані з його статутною діяльністю (будівництво доріг та автострад) (т. 1 а. с. 20) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, витрати за названими вище угодами з ТОВ «ДАММАРА» підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами - податковими накладними, договірними цінами, кошторисними документами, актами приймання виконаних будівельних робіт, актами приймання-передачі матеріалів та товарів, довідками про вартість виконаних робіт, специфікаціями, рахунками на оплату, в яких правильно зазначено види та дати договорів, випискою по рахункам ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» (т. 1 а. с. 55-74, 78-95, 100-121, 126-155, 160-183, 188-205, 209-249, т. 2 а. с. 1-10), оформленими відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.
При цьому названі вище договори підряду було укладено позивачем на забезпечення виконання зобов'язань за укладеними ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» договорами підряду та субпідряду із замовниками - ТОВ «Бруклін-Київ Порт» (т. 3 а. с. 27-33), ТОВ СПФ «Трансспецбуд» (т. 3 а. с. 34-36), ТОВ «Інрайс Девелопмент» (т. 3 а. с. 37-45), ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» (т. 3 а. с. 46-52), ТОВ «БК «Бастіон» (т. 3 а. с. 53-58). На вимогу суду апеляційної інстанції, позивачем також надано акти приймання виконаних будівельних робіт та акти звірки взаємних розрахунків по названим договорам, що підтверджують факт виконання робіт ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» та їх приймання власниками відповідних майданчиків, в яких правильно зазначено види та дати договорів (т. 3 а. с. 172-201).
Крім того, на спростування доводів контролюючого органу та висновків суду першої інстанції щодо наявності кредиторської заборгованості, яка рахувалась за ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» по господарським операціям з ТОВ «ДАММАРА», до суду апеляційної інстанції надано акти звірки взаємних розрахунків між позивачем та ТОВ «ДАММАРА», а також розрахункові документи про сплату відповідних послуг (т. 3 а. с. 145-167).
Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що обов'язок щодо звітування перед контролюючим органом та сплати податкового зобов'язання покладено на платника податку, яким в даному випадку є ТОВ «ДАММАРА».
Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірних господарських операцій названий вище постачальник товару (робіт, послуг) був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин позивач, як покупець (отримувач послуг), не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу (у названій вище редакції) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Крім того, пунктом 1 чинного на момент виникнення спірних правовідносин Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року № 10 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962), передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті, тобто якщо податкову накладну складено особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Пунктом 8 Порядку визначено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.
Як встановлено матеріалами справи, розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеними в порядку, передбаченому наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року № 10, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення була зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
При цьому контролюючим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом.
Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеними позивачем договорами підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.
За таких обставин, суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ «ДАММАРА» податковими накладними за вказаними вище угодами були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за липень-серпень 2014 року.
На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Таким чином, всупереч висновку суду першої інстанції, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень відповідача підлягають задоволенню.
Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення вимог позивача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Камбіо-Стройсервіс» задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Камбіо-Стройсервіс» задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області від 13 січня 2015 року № 0000042202 та № 0000052202.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Повний текст постанови складено 28 грудня 2015 року.
Головуючий: О.С. Золотніков
Судді: Ю.В. Осіпов
В.О. Скрипченко