ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
29 грудня 2015 року м. Київ справа № 826/16662/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до 1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
2. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» Паламарчука Віталія Віталійовича
про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, Фонд, відповідач 1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» Паламарчука Віталія Віталійовича (далі - Уповноважена особа ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» Паламарчук В.В., Уповноважена особа, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи про встановлення факту нікчемності Договору про внесення змін № 1 від 29.05.2015 до Договору № 110533-ДР-09 банківського вкладу від 04.06.2014, викладеного в листі «Щодо встановлення факту нікчемності правочину» № 04-08/1093 від 23.07.2015.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 04.06.2014 між ним та ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» був укладений договір № 110533-ДР-09 банківського вкладу та 29.05.2015 - договір про внесення змін № 1 до вказаного договору. Банк відкрив Вкладнику (позивачу) депозитний рахунок № НОМЕР_1, в Вкладник вніс на цей рахунок грошові кошти в сумі 1 200 000 дол. США 00 центів.
В подальшому, позивачу стало відомо про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» та про те, що з 08.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ».
27 липня 2015 року на адресу позивача надійшов лист від 23.07.2015 № 04-08/1093, в якому повідомлялось, що після перевірки договору про внесення змін № 1 від 29.05.2015 до договору банківського вкладу від 04.06.2014 було виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача 2 подав заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що в обов'язки Фонду протягом дії тимчасової адміністрації входить, зокрема, забезпечення перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Так, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснено перевірку договору про внесення змін № 1 від 29.05.2015 та виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», про що письмово повідомлено позивача листом від 23.07.2015 вих. № 04-08/1093.
Відповідач 2 вважає, що оскільки договір про внесення змін № 1 від 29.05.2015 було укладено до запровадження тимчасової адміністрації банку, він в силу закону, є нікчемним.
Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
В наданих запереченнях на позовну заяву, представник відповідача 2 просив в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача 2 проти задоволення адміністративного позову заперечував.
Відповідач 1 своїми правами на подання заперечень проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався.
В судове засідання представник відповідача 1 не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 25.11.2015 представника відповідача 1, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
04 червня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (Вкладник) був укладений Договір № 110533-ДР-09 банківського вкладу «Авансовий+0,5» строком на 12 (дванадцять) місяців + 1 (один) день (366 днів) в іноземній валюті - долар США з авансовою виплатою відсотків для клієнтів Private Banking (далі - Договір № 110533-ДР-09).
По умовам вказаного Договору № 110533-ДР-09, Банк відкриває Вкладнику депозитний рахунок № НОМЕР_1, а Вкладник вносить на цей рахунок грошові кошти в сумі 1 200 000 дол. США 00 центів (далі - Депозит) на умовах цього Договору (п. 2.1 ст. 2 Договору № 110533-ДР-09).
Згідно з п. п. 2.2, 2.3 Договору № 110533-ДР-09 Депозит розміщується з « 04» червня 2014 року по « 06» червня 2015 року (включно); Банк сплачує Вкладнику процентну ставку за користування Депозитом у розмірі 9% річних.
Відповідно до п. 3.5 Договору № 110533-ДР-09 Вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання Договору і повернення суми Депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це Банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми Депозиту, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії Договору. Датою розірвання Договору вважається дата повернення суми Депозиту.
За приписами п. 3.7 Договору № 110533-ДР-09, у випадку розірвання цього Договору з ініціативи Вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 1,0% річних для іноземних валют.
29 травня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (Сторона), разом «Сторони», був укладений Договір про внесення змін № 1 до Договору банківського вкладу Авансовий - Долар США 12 міс. + 1 д. для Private Banking № 110533-ДР-09 від 04.06.2014 (далі - Договір № 1).
По умовам вказаного Договору № 1, Сторони вирішили п. 3.7 Договору № 110533-ДР-09 викласти в наступній редакції: «У випадку розірвання цього Договору з ініціативи Вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 9% річних».
Постановою Правління Національного банку України «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» до категорії неплатоспроможних» від 05 червня 2015 року № 358 ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» віднесено до категорії неплатоспроможних.
05 червня 2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» № 114, на підставі якого, з 08 червня 2015 року розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 08 червня 2015 року по 07 вересня 2015 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Онищука Дмитра Вікторовича.
З 03.07.2015 відповідно до рішення № 126 виконавчої дирекції Фонду, Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків департаменту запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича.
Листом Уповноваженої особи «Щодо встановлення факту нікчемності правочину» від 23.07.2015 № 04-08/1093 позивача повідомлено про те, що після перевірки договору про внесення змін № 1 від 29.05.2015 до договору банківського вкладу від 04.06.2014 було виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
У відповідь на вказаний лист відповідача 2, позивач з листом від 29.07.2015 звернувся до Уповноваженої особи, в якому просив скасувати рішення, викладене у листі «Щодо встановлення факту нікчемності правочину» № 04-08/1093 від 23.07.2015 або надати обґрунтоване пояснення щодо викладеного в ньому.
Незгода з рішенням відповідача 2 про встановлення факту нікчемності Договору про внесення змін № 1 від 29.05.2015 до Договору № 110533-ДР-09 банківського вкладу від 04.06.2014, викладеного в листі «Щодо встановлення факту нікчемності правочину» № 04-08/1093 від 23.07.2015, обумовила ОСОБА_1 на звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінивши за правилами статті 86 КАС України надані сторонами докази та пояснення представників сторін, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ОСОБА_1, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI), Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860 (далі - Положення № 14).
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються та визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 23 лютого 2012 року № 4452-VI в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 4452-VI).
Згідно із положеннями п. 3 ч. 1 ст. 2 цього Закону (в редакції чинній в момент укладення договору банківського вкладу), вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI).
Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону № 4452-VI (в редакції чинній в момент запровадження тимчасової адміністрації у Банку) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
При цьому, порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону № 4452-VI.
Як встановлено під час розгляду справи, листом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» Паламарчука В.В. «Щодо встановлення факту нікчемності правочину» від 23.07.2015 № 04-08/1093 ОСОБА_1 повідомлено про те, що після перевірки договору про внесення змін № 1 від 29.05.2015 до договору банківського вкладу від 04.06.2014 було виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Таким чином, договір про внесення змін № 1 від 29.05.2015 до договору банківського вкладу № 110533-ДР-09 від 04.06.2014, визнано Уповноваженою особою нікчемним на підставі п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, а саме банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.
Однак, по умовам Договору про внесення змін № 1 від 29.05.2015 Банк жодне майно не відчужував, не приймав на себе жодного зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, так само і не відмовлявся від власних майнових вимог.
Договір про внесення змін № 1 від 29.05.2015 лише уточнив положення договору банківського вкладу № 110533-ДР-09 від 04.06.2014 щодо виплати процентів.
У той же час, надаючи оцінку встановленим під час розгляду справи обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 37 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Як передбачено п. 2 ч. 3 ст. 37 Закону № 4452-VI на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку.
За приписами ч. 2 ст. 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
При цьому, вичерпний перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, встановлено ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.
Так, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Викладене означає, що Уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.
В той же час позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи про встановлення факту нікчемності Договору про внесення змін № 1 від 29.05.2015 до Договору № 110533-ДР-09 банківського вкладу від 04.06.2014, викладеного в листі «Щодо встановлення факту нікчемності правочину» № 04-08/1093 від 23.07.2015.
Суд звертає увагу, що вказаний лист не є рішенням суб'єкта владних повноважень в контексті приписів, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 37 Закону № 4452-VI, сам по собі він не створює жодних прав та обов'язків особі, якій його адресовано, а відтак, визнання його протиправним та скасування жодним чином не може поновити порушені права позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У той же час відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Приписами ч. 1 ст. 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
При цьому, позивач у даній справі відповідні дії або бездіяльність відповідача не оскаржує, як і інших рішень відповідача, які обмежують його права, визначені Законом № 4452-VI.
З огляду на викладене, підстави для задоволення вищевказаної вимоги позивача у суду відсутні через неналежно обраний спосіб судового захисту.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 69, 70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінюючи подані сторонами докази та пояснення представників сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко