"24" грудня 2015 р. Справа № 920/1337/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Камишева Л.М.,
при секретарі Пляс Л.Ф.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 19 січня 2015 року;
третьої особи на стороні позивача - ОСОБА_2, дов. № 2806/03.01.02-17 від 24 листопада 2015 року;
відповідача - ОСОБА_3, дов. б/н від 29 квітня 2015 року;
третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_4, дов. № 2642 від 29 травня 2015 року.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 5517 С/1-28) на рішення Господарського суду Сумської області від 11.11.15 у справі № 920/1337/15
за позовом ОСОБА_5 фірми "Валентина", м. Суми,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог еа предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_6 міська рада, м. Суми,
до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", м. Київ,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог еа предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_7, м. Суми,
про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності,
У серпні 2015 р. ПФ "Валентина" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до ПФ ПАТ "Альфа-Банк", в якій просить визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 27.04.2015 р., видане ПАТ “Альфа Банк” приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області ОСОБА_7 на нежиле приміщення загальною площею 819 кв.м., з надбудовою другого поверху та прибудовою, яке реконструйоване з нежилого підвального приміщення площею 135,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Суми, пл. Незалежності, 8 та вилучити запис № 2043 щодо реєстрації права власності за ПАТ “Альфа Банк” на нежиле приміщення загальною площею 819 кв.м., з надбудовою другого поверху та прибудовою, яке реконструйоване з нежилого підвального приміщення площею 135,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Суми, пл. Незалежності, 8, з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 11.11.2015 р. у справі № 920/1337/15 (колегія суддів: головуючий суддя Зражевський Ю.О., суддя Яковенко В.В., суддя Соп'яненко О.Ю.) у задоволенні позову відмовлено.
Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач вважав правочином не свідоцтво, а постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу. Визнання судом такої постанови неправомірною призвело до зникнення підстав для набуття права власності на майно відповідачем, відповідно, запис з Державного реєстру прав на нерухоме майно підлягає вилученню, а видане нотаріусом свідоцтво -скасуванню.
При чому, як зазначає позивач, відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту порушеного права є відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.
А тому , за висновком позивача, посилання місцевого господарського суду на обрання позивачем невірного способу захисту свого права, є невірним.
Також позивач вказує на те, що предметом даного спору не є законність дій приватного нотаріуса по видачі свідоцтва, а тому посилання суду першої інстанції на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02.09.2015 у справі №591/3338/15-ц за позовом приватної фірми «Валентина» до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_7, треті особи - публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_8Н, ОСОБА_6 міська рада, про визнання незаконними дій приватного нотаріуса, яким відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог, є безпідставним, необгрунтованим та незаконним.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.12.2015 р. о 11:00 год.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 17275 від 21.12.2015 р.) та його представник в судовому засіданні 24.12.2015 р. із доводам, викладеними в апеляційній скарзі, не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Свої заперечення обґрунтовує тим, що свідоцтво від 27.04.2015 року було видано на підставі акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 24.02.2015 року, а не на підставі постанови державного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 24.02.2015 року, як про це вказував позивач. При чому, на даний час акт державного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 24.02.2015 року не скасовано.
При чому свідоцтво про право власності не є ані правочином, ані нормативним актом чи актом індивідуальної дії, а є лише кінцевим результатом оформлення (юридично-значимих дій/фактів) покупцем свого права власності на придбане нерухоме майно, у зв'язку з чим не може виступати предметом спору.
Отже заявлені позивачем вимоги про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності не відповідають способах захисту прав, передбачених законодавством ( статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України), оскільки саме по собі свідоцтво не є правовстановлюючим документом, а може лише оцінюватися судом під час розгляду позовних вимог разом з іншими доказами.
Окрім цього, звертає увагу на наступні обставини:
- Зарічним районним судом м. Суми 02.09.2015 (провадження 2/591/1394/15) було відмолено в позові ПФ «Валентина» до приватного нотаріуса ОСОБА_7, щодо визнання незаконними дій нотаріуса, щодо видачі свідоцтва про право власності від 27 квітня 2015 року на нежиле приміщення, за адресою Сумська обл., м. Суми, площа Незалежності, буд. 8. Дане рішення набрало законної сили 13.10.2015 року (ухвала Апеляційного суду Сумської області).
- 15.10.2015 ОСОБА_6 окружний адміністративний суд розглянув позов ПФ «Валентина» до приватного нотаріуса ОСОБА_7 про визнання незаконними дії, щодо державної реєстрації права власності не нежиле приміщення, за адресою Сумська обл., м. Суми, площа Незалежності, буд. 8. В позові було відмовлено.
- Апеляційним судом Чернігівської області від 18.05.2015 р. частково задоволено апеляційну скаргу ПФ «Валентина» в частині визнання : неправомірною постанови про передачу майна стягувачу, однак в частині скасування постанови про передачу майна стягувачу скарга задоволена не була.
Третя особа - ОСОБА_6 міська рада у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 17421 від 24.12.2015 р.) та її представник в судовому засіданні 24.12.2015 року підтримує апеляційну скаргу та просить суд її задовольнити..
Свою правову позицію обґрунтовує тим, що ПАТ «Альфа-Банк» на момент реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомості приватним нотаріусом ОСОБА_7 було достеменно відомо про те, що ПФ «Валентина» не є власником вказаного приміщення, а отже ПАТ «Альфа-Банк», надаючи відомості необхідні для вчинення відповідного правочину, умисно ввів в оману нотаріуса щодо викладених обставин.
Таким чином, як вважає третя особа - ОСОБА_6 міська рада, вимоги апеляційної скарги ПФ «Валентина» щодо скасування рішення Господарського суду Сумської області від 11.11.2015 року по справі №920/1337/15 та прийняття нового рішення про скасування свідоцтва про право власності від 27.04.2015 року на об'єкт нерухомості площею 819 кв.м., який розташований за адресою: м. Суми, пл. Незалежності, 8 підлягають задоволенню.
Представник третьої особи - ОСОБА_5 нотаріусу Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_7 підтримав позицію відповідача, заперечує проти доводів апеляційної скарги позивача, оголосив суду свою правову позицію, просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на апеляційну скаргу доводи позивача, відповідача та третьої особи - ОСОБА_6 міської ради, заслухавши усні пояснення представників сторін та третіх осіб, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним.
Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Відповідно до пункту 4.5.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 р. за № 512/5, (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.03.2012 р. за № 489/208002) (далі Інструкція №512/5) реалізація арештованого майна здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах
Згідно з пунктами 4.5.2 та 4.5.3 Інструкції №512/5 передача майна на реалізацію здійснюється на конкурсних засадах. Реалізація арештованого державними виконавцями майна здійснюється відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.99 № 42/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.07.99 за № 480/3773 (із змінами), Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 р. № 68/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за № 745/4038 (далі Положення № 68/5).
Відповідно до пункту 7.2 Положення №68/5 якщо прилюдні торги не відбулися у зв'язку з відсутністю покупців чи жоден з покупців не запропонував ціну, вищу за стартову ціну лота, то організатор торгів у триденний термін повідомляє про це державного виконавця.
Згідно з частиною 9 статті 672 Закону України “Про виконавче провадження” майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.
Порядок видачі свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів передбачено Главою 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами.
Зокрема якщо прилюдні торги (аукціон) оголошено такими, що не відбулися, нотаріус видає відповідне свідоцтво про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта із зазначенням того, що прилюдні торги (аукціон) не відбулися.
Як свідчать матеріали справи, 18.11.2013р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України ОСОБА_8 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 40775366 з примусового виконання виконавчого листа від 15.03.2013 р. № 6/751/605/13, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_5 Фірми «Валентина» (код ЄДРПОУ 30845993) на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості.
18.02.2014 р. державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження якою накладено арешт на нежиле приміщення загальною площею 819,1 кв.м. з надбудовою 2-го поверху та прибудовою, яке реконструйоване з нежилого підвального приміщення площею 135,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Сумська обл., м. Суми, площа Незалежності, буд. 8, № РПВН 3136249, що належить боржнику: ОСОБА_5 фірмі "Валентина" (вул. О. Дундича, 11, м. Суми, 49040, код ЄДРПОУ: 30845993).
17.11.2014р. державним виконавцем на адресу Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України було направлено пакет документів для організації реалізації нежитлового приміщення площею 819,1 кв.м, з надбудовою другого поверху та прибудовою, яке реконструйоване з нежитлового приміщення (підвальне приміщення кафе-закусочна на 24 місця) площею 135,6 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Суми, пл. Незалежності, 8 шляхом проведення прилюдних торгів.
Згідно з повідомленням ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України від 18.12.2014, електронні торги по лоту № 19760 не відбулися, про що системою сформовано протокол № 23052 від 17.12.2014.
Відповідно до вимог ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем складено акт уцінки майна від 26.12.2014, яким уцінено майно боржника на 15 %. Стартова вартість майна на других електронних торгах склала 4508400,00 грн. без ПДВ.
Електронні торги по лоту № 35245 не відбулися, про що системою сформовано протокол № 48096 від 31.01.2015.
Стягувачем подано заяву від 10.02.2015 про залишення за собою нереалізованого майна, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 819,1 кв.м., з надбудовою другого поверху та прибудовою, яке реконструйоване з нежитлового приміщення (підвальне приміщення кафе - закусочна на 24 місця) площею 135,6 кв.м., яке знаходяться за адресою: м. Суми, пл. Незалежності, 8, що належить ОСОБА_5 фірмі «Валентина».
24.02.2015 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_8 було винесено постанову про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу, згідно з якою стягувачу - ПАТ «Альфа-Банк» в рахунок погашення боргу передано нежитлове приміщення загальною площею 819,1 кв.м., з надбудовою другого поверху та прибудовою, яке реконструйоване з нежитлового приміщення підвальне приміщення кафе - закусочна на 24 місця) площею 135,6 кв.м., яке знаходяться за адресою: м, Суми, пл. Незалежності, 8.
27.04.2015 р. приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_7, відповідно до ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі акта про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу від 24.02.2015 р., затвердженого в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України - ОСОБА_9, видано ПАТ «Альфа-Банк» свідоцтво, що посвідчує право власності на нежиле приміщення, загальною площею 819,1 м.кв., з надбудовою 2-го поверху та прибудовою, яке реконструйоване з нежилого підвального приміщення площею 135,6 м.кв., за адресою Сумська обл., м. Суми, площа Незалежності, буд. 8.
В обґрунтування заявлених позовних вимог заявник посилається на те, що свідоцтво про права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Суми, площа Незалежності, 8, видане 27.04.2015 р. приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області ОСОБА_7 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки постанова державного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 24.02.2015 № 40775366, на підставі якої був виданий акт Державної виконавчої служби України від 24.02.2015 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 18.05.2015 у справі № 751/2428/15-ц визнано незаконною. Дане свідоцтво про право власності у відповідності до ст. 62 Закону України “Про виконавче провадження” позивач вважає правочином, оскільки даний документ підтверджує факт оформлення договірних відносин по відчуженню майна, яке нереалізоване на прилюдних торгах.
Місцевий господарський суд, відмовляючи в позові, виходив з того, що свідоцтво про право власності не є ані правочином, ані нормативним актом, чи актом індивідуальної дії, а лише кінцевим результатом оформлення (юридично значимих фактів/дій) покупцем свого права власності на придбане майно, а тому воно не може визнаватися недійсним як правочин або нормативний акт.
Також, як вказує господарський суд першої інстанції, свідоцтво про право власності на певний об'єкт майна не може виступати предметом спору: таким може бути лише правовстановлюючий документ, на підставі якого видано свідоцтво, а у відповідних випадках - також акт про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна.
Таким чином, за висновком господарського суду першої інстанції, приватним нотаріусом було видане свідоцтво про право власності від 27.04.20145 на підставі акту про передачу майна стягувачу, складеного Державною виконавчою службою України, а не на підставі постанови Державної виконавчої служби України від 24.02.2015 № 40775366 про передачу майна стягувачу, на яку позивач посилається як на головну підставу при обґрунтуванні заявлених позовних вимог. Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази оскарження або скасування акта.
Також господарський суд першої інстанції зазначив, що з рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02.09.2015 р. у справі № 591/3338/15-ц за позовом приватної фірми “Валентина” до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_7, треті особи - публічне акціонерне товариство “Альфа-Банк”, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_8Н, ОСОБА_6 міська рада, про визнання незаконними дій приватного нотаріуса, яким відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог, а також з ухвали апеляційного суду Сумської області від 13.10.2015 р. при перегляді вищезазначеного рішення в апеляційному порядку, якою рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02.09.2015 р. у справі № 591/3338/15-ц в частині відмови в задоволенні позовних вимог стосовно визнання незаконних дій приватного нотаріуса з видачі свідоцтва від 27.04.2015 р. про передачу у власність ПАТ “ОСОБА_8 банк” нежитлового приміщення залишено без змін, було встановлено той факт, що на момент вчинення нотаріальних дій приватним нотаріусом ОСОБА_7 не було підстав для відмови у видачі ПАТ “Альфа-Банк” свідоцтва про право власності на нежиле приміщення загальною площею 819 кв. метрів, з надбудовою другого поверху та прибудовою, яке реконструйоване з нежилого підвального приміщення площею 135,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Суми, пл. Незалежності, 8.
Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.
Як вже зазначалося, 27.04.2015 р. приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на підставі акта про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу від 24.02.2015 р., затвердженого в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України - ОСОБА_9, видано ПАТ «Альфа-Банк» свідоцтво, що посвідчує право власності на нежиле приміщення, загальною площею 819,1 м.кв., з надбудовою 2-го поверху та прибудовою, яке реконструйоване з нежилого підвального приміщення площею 135,6 м.кв., за адресою: м. Суми, площа Незалежності, буд. 8.
Статтею зі статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Крім того, відповідно до статті 20 Господарського кодексу України , кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
визнання наявності або відсутності прав;
визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
присудження до виконання обов'язку в натурі;
відшкодування збитків;
застосування штрафних санкцій;
застосування оперативно-господарських санкцій;
застосування адміністративно-господарських санкцій;
установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
іншими способами, передбаченими законом.
Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004, № 1952-IV, свідоцтво про право власності на нерухоме майно підтверджує виникнення права власності.
Зі змісту вказаних норм випливає, що свідоцтво про право власності не є ані правочином, ані нормативним актом, чи актом індивідуальної дії, а є лише кінцевим результатом оформлення (юридично значимих фактів/дій) покупцем свого права власності на придбане майно. А тому до вказаного свідоцтва не може застосовуватися інститути визнання недійсними правочинів або визнання недійсними нормативних актів чи актів індивідуальної дії.
Не є також правочином і постанова про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, як помилково зазначає позивач в апеляційній скарзі, оскільки винесення такої постанови відповідно до частини 4 статті 11 Цивільного кодексу є окремим юридичним фактом - актом органу влади.
Як вказано у листі Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 року, № 01-8/98 “Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання пов'язані із здійсненням права власності та його захистом” свідоцтва про право власності на певний об'єкт майна не можуть виступати предметом спору: таким може бути лише правовстановлюючий документ, на підставі якого видано свідоцтво, а у відповідних випадках - також акт про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна. Судовий захист права власності та майнових інтересів власників - осіб, названих у ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами:
- про визнання права власності на майно, про витребування майна з чужого незаконного володіння (в передбачених законом випадках і від добросовісного набувача) чи відшкодування його вартості;
- про визнання порядку володіння, користування і розпорядження майном , що є спільною власністю, про поділ спірного майна або виділ з нього певної частки;
- про визнання недійсним актів державних та інших органів, що порушують майнові права та охоронювані законом інтереси підприємств і організацій;
- іншими позовами, пов'язаними з охороною права власності підприємств і організацій.
Дана правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Вищого господарського суду України у справах № 3/107-10 від 26.04.2011 та 41/163 від 20.06.2015 року.
Твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що посилання на такий лист як на частину законодавства є протиправним і що цей лист містить посилання на нечинні на сьогоднішній день Закони, є безпідставним, зважаючи на таке.
По-перше, місцевий господарський суд посилався на вказаний лист як на документ рекомендаційного характеру, а не як на норму закону
По-друге, рекомендації, що містяться в зазначеному листі і які взяв до уваги місцевий господарський суд, стосувалися інституту захисту права власності в тій частині, яка не зазнала змін, у зв'язку з чим на них посилався Вищий Господарський суд України в постановах по справах № 3/107-10 від 26.04.2011 р. та 41/163 від 20.06.2015 р.
Крім того, відповідно до положень ст. 50 Закону України “Про нотаріат” нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Крім того, за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Проте позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва на право власності є похідною від позовної вимоги про визнання права власності.
А тому якщо таку похідну вимогу заявлено окремо від позову про визнання права власності, то такий спосіб захисту права позбавлений юридичного сенсу, так як не призведе до позитивного правового результату у вигляді повернення позивачу статусу власника спірного майна.
Оскільки заявлена позивачем позовна вимога не може призвести до захисту права власності, то є безпідставним посилання позивача в апеляційній скарзі на зв'язок цієї вимоги із таким способом захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.
Колегія суддів не приймає до уваги також твердження заявника апеляційної скарги про те, що предметом даного спору не є законність дій приватного нотаріуса по видачі свідоцтва, у зв'язку з чим позивач вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на судові акти, якими відмовлено у визнанні таких дій незаконними.
При цьому колегія суддів виходить з того, що легітимність свідоцтва про право власності напряму залежить від законності дій посадової особи, що її видала. До того ж, неоскарження в судовому порядку вищевказаних дій нотаріуса не є основною підставою для відмови у позові по даній справі.
Отже, місцевий господарський суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального права, а тому підстави для зміни або скасування вказаного рішення відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 11.11.15 у справі № 920/1337/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено та підписано 29.12.2015 р.
Головуючий суддя Пелипенко Н.М.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Камишева Л.М.