24.12.2015 року Справа № 904/8619/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)
Суддів: Іванова О.Г., Кузнецової І.Л. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати ОСОБА_1 від 21.12.2015 року) При секретарі Ковзикові В.Ю.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 14.12.2015 р.;
від відповідача-1: ОСОБА_3, представник, довіреність №б/н від 01.12.2015 р.;
від відповідача-2: ОСОБА_4, представник, довіреність №24 від 20.07.2015 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХНО КАПІТАЛ»
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2015 року у справі № 904/8619/15
за позовом ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕШНЛ Україна», м. Київ
до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Ліга Інвестгруп», м. Дніпропетровськ
до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХНО КАПІТАЛ», м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості, розірвання договору та витребування майна
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови (статті 85, 99, 105 Господарського процесуального кодексу України).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2015 року (суддя Петренко І.В.) позовні вимоги ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕШНЛ Україна» - задоволені частково.
Суд стягнув солідарно з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Ліга Інвестгруп» та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХНО КАПІТАЛ» на користь позивача 2 145 085,31 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 438 543, 64 грн. пені, 38 821,81 грн. - 3% річних .
Суд розірвав договір фінансового лізингу № UA128L-14-13 від 16 січня 2014 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга Інвестгруп» та зобов»язав товариство з обмеженою відповідальністю «Ліна Інвестгруп» передати товариству з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» екскаватор гусеничний Caterpillar 324DL, серійний номер CAT0324DKDFP01365.
В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач 2 - ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХНО КАПІТАЛ» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог, заявлених до нього.
В обґрунтування своєї скарги відповідач - 2 посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи при неправильному застосуванні норм матеріального права.
Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції не дослідив та не встановив обставини, на підставі яких суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог до ТОВ «УКРТЕХНО КАПІТАЛ», оскільки в рішенні не наведені відомості про договір поруки, його зміст та відносини між позивачем та поручителем. При винесенні рішення, суд першої інстанції не врахував, що між позивачем та відповідачем 1 була укладена додаткова угода до договору лізингу, на підставі якої був збільшений обсяг відповідальності боржника, проте поручитель своєї згоди на це не надавав, що є підставою для припинення поруки.
Крім того, апелянт вважає, що суд порушив норми процесуального права, оскільки не задовольнив клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи, чим позбавив його права на захист своїх інтересів.
Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог відносно ТОВ «УКРТЕХНО КАПІТАЛ» та ухвалення нового рішення в цій частині про відмову у позові до ТОВ «УКРТЕХНО КАПІТАЛ».
Розпорядженням секретаря судової палати ОСОБА_1 від 09 листопада 2015 року було змінено склад колегії суддів , у зв'язку з відпусткою судді Чус О.В., визначено для розгляду справи № 904/8619/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В.( доповідач), судді - Дармін М.О., Дмитренко Г.К.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9 листопада 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 2 грудня 2015 року.
Розпорядженням секретаря судової палати ОСОБА_1 від 27 листопада 2015 року було змінено склад колегії суддів , у зв'язку з виходом на роботу судді Чус О.В., визначено для розгляду справи № 904/8619/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В.( доповідач), судді -Дармін М.О., Чус О.В.
02 грудня 2015 року в судовому засіданні було проголошено перерву до 21 грудня 2015 року на 10:30 годин.
Розпорядженням секретаря судової палати ОСОБА_1 від 18 грудня 2015 року було змінено склад колегії суддів , у зв'язку з відпусткою судді Дарміна М.О., визначено для розгляду справи № 904/8619/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В.( доповідач), судді -Чус О.В., Кузнецова І.Л.
Розпорядженням секретаря судової палати ОСОБА_1 від 21 грудня 2015 року було змінено склад колегії суддів , у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Чус О.В., визначено для розгляду справи № 904/8619/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В.( доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Іванов О.Г.
21 грудня 2015 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 24 грудня 2015 року на 14:00 годин.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та відмовити у позові.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Представник відповідача -1 ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Ліга Інвестгруп» в судовому засіданні просив зупинити розгляд справи до заміни однієї із сторін її правонаступником та до моменту завершення строку для пред'явлення кредиторами ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Ліга Інвестгруп» вимог в межах ліквідаційної процедури, оскільки на загальних зборах учасників ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Ліга Інвестгруп» було прийнято рішення про проведення реорганізації ОСОБА_5 шляхом поділу на дві нові юридичні особи.
Зазначене клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку заміни однієї із сторін її правонаступником.
Частинами 1, 2 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Оскільки на момент розгляду справи до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи не внесено, відсутні підстави для зупинення провадження по справі.
Щодо зупинення провадження до моменту завершення строку для пред'явлення кредиторами ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Ліга Інвестгруп» вимог в межах ліквідаційної процедури, то колегія суддів зауважує, що ст.79 Господарського процесуального кодексу не містить такої підстави для зупинення провадження. Натомість у справах про банкрутство провадження зупиняється на час розгляду апеляційних та касаційних скарг на ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, про введення процедури санації, про затвердження плану санації, а також на постанову про визнання боржника банкрутом тощо.
Таким чином, клопотання відповідача 1 про зупинення провадження є безпідставним і задоволенню не підлягає.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (далі по тексту - позивач, лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвестгруп" (далі по тексту - відповідач-1, лізингоотримувач) укладено договір фінансового лізингу № UА128L-14-13 (далі по тексту - договір лізингу), за умовами якого позивач зобов'язався придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у Додатку № 1 до даного Договору, і надати його відповідачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у зазначених у цьому Договорі й Загальних Умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до відповідача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами.
Пунктом 3.1 договору визначено поняття предмету лізингу. Характеристики й дані, які дозволяють визначити предмет лізингу, що передається лізингодавцем у лізинг лізингоодержувачу за цим договором, зазначені у Специфікації, що є Додатком №1 до цього договору.
Предметом лізингу за Договором лізингу є - гусеничний екскаватор "Сaterpillar", модель 324DL, що зазначено в технічній специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору лізингу (далі по тексту - предмет лізингу).
Пунктом 4.1 договору лізингу встановлено, що загальна сума лізингових платежів за договором складається з:
а) відшкодування вартості предмета лізингу (основа боргу лізингоодержувача);
б) процентів, збільшених відповідно до пункту 4.4 Договору лізингу.
В якості додатку №2 до договору лізингу між сторонами підписано графік авансових лізингових платежів та комісійної винагороди, а саме авансовий лізинговий платіж 94360,00 доларів США, в тому числі ПДВ, що станом на дату, яка передує даті укладання цього договору становить 786490,60грн., в тому числі ПДВ.
Комісійна винагорода - 1415,40 доларів США, в тому числі ПДВ, що станом на дату, яка передує даті укладання цього договору становить 11797,36грн.
Суми до сплати розраховані на дату укладання угоди та підлягають перерахунку згідно умов пункту 4.2 та пункту 4.3 договору.
В якості додатку №3 між сторонами узгоджено загальний графік лізингових платежів.
05.12.11р. між сторонами була укладена Додаткова угода №1 до Договору лізингу з Уточненим Загальним Графіком Платежів, а 25.01.13р. між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода № 2 до Договору лізингу, яка містить чинний на сьогоднішній день Уточнений Загальний Графік Платежів.
Відповідно до п. 4.4. Договору лізингу та Додаткової угоди №2 суми лізингових платежів не є фіксованими, оскільки проценти, що підлягають сплаті у складі поточного лізингового платежу, збільшуються на наступні коефіцієнти:
1) Добуток сум, що надійшли позивачеві в рахунок сплати поточного лізингового платежу, збільшується на коефіцієнт Кfхі0, Кfхі0 = (Fхі - Fх0)/Fх0;
2) Добуток частини поточного лізингового платежу, що залишився непогашеним станом на дату виставлення рахунку-фактури збільшується на коефіцієнт Кfхe0, Кfхe0 = (Fхe - Fх0)/Fх0;
3) Добуток сум, що надійшли позивачу протягом поточного періоду нарахування в рахунок погашення заборгованості за попередніми лізинговими платежами (без урахування будь-якого збільшення/зменшення процентів за такими лізинговими платежами), збільшується на коефіцієнт Кfхі1, Кfхі1 = (Fхі - Fх1)/Fх0;
Збільшення процентів, передбачене цим пунктом, розраховується за умови, що Fхі перевищує Fх1 більш ніж на 1 відсоток.
4) Добуток суми заборгованості за попередніми лізинговими платежами (без урахування будь-якого збільшення/зменшення процентів за такими лізинговими платежами), що залишилась непогашеною станом на дату виставлення рахунку-фактури за поточний період нарахування, збільшується на коефіцієнт Кfхe1, Кfхe1= (Fхe - Fх1)/Fх0.
Збільшення процентів, передбачене цим підпунктом цього пункту, розраховується за умови, що відповідно Fхе перевищує Рх1 більш ніж на 1 відсоток.
При цьому для цілей розрахунку зазначених коефіцієнтів:
Fх0 - 1) курс гривні до долара США на дату, яка передує даті укладання цього Договору або
2) курс гривні до долара США станом на дату, яка передує даті передачі предмета лізингу у випадку зміни максимального курсу продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією на веб-сайті на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті передачі, більш ніж на 1% в порівнянні з курсом гривні до долара США, встановленим на міжбанківській валютній біржі на дату, що передує даті укладання Договору лізингу,
Fхі - курс гривні до базової валюти на дату, що передує даті зарахування на банківський рахунок позивача відповідних платежів від відповідача,
Fхе - курс гривні до базової валюти станом на дату, що передує даті виставлення рахунку-фактури за поточний період нарахування,
Fхі - курс гривні до долара США станом на дату, що передує даті виставлення рахунку-фактури за попередній період нарахування.
Збільшення процентів не призводить до збільшення лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу.
Згідно з пунктом 4.5 договору лізингу відповідач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому Додатком № 3 до Договору лізингу, збільшеному відповідно до пункту 4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів. За 5 банківських днів до кінцевої дати сплати лізингових платежів у відповідному періоді нарахування позивач надсилає відповідачеві рахунок-фактуру електронною поштою або факсимільним зв'язком.
Звертаючись до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Ліга Інвестгруп» та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХНО КАПІТАЛ» із позовом про стягнення заборгованості в сумі 2840670,34грн. (з яких 2145085,31грн. - заборгованість за лізинговими платежами; 656763,22грн. - пеня; 38821,81грн. - три проценти річних), розірвання договору та витребування майна, позивач - ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕШНЛ Україна» посилався на невиконання відповідачем 1 - ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Ліга Інвестгруп» своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу в частині сплати лізингових платежів протягом 17 місяців, що є підставою для стягнення суми боргу з боржника та поручителя - ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХНОКАПІТАЛ».
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості частково: в сумі 2 145 085,31 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 438 543, 64 грн. пені, 38 821,81 грн. - 3% річних, а в іншій частині - повністю, господарський суд першої інстанції виходив з того, що лізингоодержувач, тобто відповідач-1, не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, яка підлягає стягненню в судовому порядку, а оскільки несплата лізингових платежів більш як сімнадцять місяців є істотним порушенням умов Договору лізингу, внаслідок чого позивач значною мірою позбавлений того на, що він розраховував при укладанні договору, означене є підставою для розірвання договору та повернення майна лізингодавцю.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, проте вважає невірним розрахунок розміру пені.
Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору фінансового лізингу № UА128L-14-1312.02.2014р., позивач передав відповідачу предмет лізингу - екскаватор гусеничний Caterpillar 324DL, серійний номер CAT0324DKDFP01365, що підтверджується долученим до матеріалів справи актом прийому-передачі обладнання №6 від 12 лютого 2014року (а.с.65), який складено на підставі:
- договору № UА128L-14-13 від 16 січня 2014р.;
- видаткової накладної №6 від 12 лютого 2014р. (а.с.66);
- договору №CL0806 від 16 січня 2014р. (а.с.68-77).
Вартість предмета лізингу згідно вказаної видаткової накладної становить 2024965,60грн.
Обладнання належить позивачу на праві власності, підтвердженням чого є Свідоцтво про державну реєстрацію обладнання (Додаток №6).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору фінансового лізингу, відповідач 1 - ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Ліга Інвестгруп» здійснив лише два лізингових платіжа: з датою платежу 01 квітня 2014р. на суму 15864,33грн. та лізинговий платіж з датою платежу 16 квітня 2014р. на суму 15997,02грн, а усього на загальну суму 31861,35грн., що підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг.
Проте, несплаченими є лізингові платежі за період з квітня 2014 року по серпень 2015 року і сума заборгованості відповідача-1 зі сплати лізингових платежів станом на 22 вересня 2015 року становить 2145085,31грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Оскільки лізингоодержувач, тобто - ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Ліга Інвестгруп», не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, господарський суд першої інстанції обґрунтовано стягнув суму основної заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 2145085,31грн. з боржника і поручителя.
Як зазначено у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки суд правильно встановив, що боржник прострочив виконання грошового зобов'язання, то обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 38821,81грн., розрахунок яких судом перевірений та є вірним.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 14.10 Загальних Умов вбачається, що у випадку прострочення сплати будь-якого платежу відповідача, відповідач буде зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором (з урахуванням загальних умов) і по дату фактичної сплати відповідачем простроченої суми у повному обсязі.
Зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення позивачем відповідачеві письмової вимоги про виплату такої пені.
З матеріалів справи вбачається, що 15 вересня 2015р. за вих. № 235/09 від 15 вересня 2015р. на адресу відповідача-1 листом з описом вкладення направлена письмова вимога про виплату пені за договором фінансового лізингу № UА128L-14-13 від 16 січня 2014р.; за вих.№ .№251/09 від 15 вересня 2015р. на адресу відповідача-1 листом з описом вкладення направлена письмова вимога про виплату пені за договором фінансового лізингу № UА128L-14-13 від 16 січня 2014р.
Оскільки позивачем дотриманий порядок, який передує нарахуванню пені, господарський суд першої інстанції також перевіривши розрахунок пені, виконаний позивачем, здійснив перерахунок пені та визначив її у сумі 438543,64грн.
Проте, колегія суддів, перевіривши розрахунок пені з урахуванням положень ст.232 ГК України та ст. 258 Цивільного кодексу України, вважає, що до стягнення належить пеня у розмірі 394 486 грн. 86 коп
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розірвання договору фінансового лізингу та витребування майна з огляду на наступне.
Положеннями ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
"Істотність порушення договору" є загальною підставою, яка може бути встановлена лише шляхом оцінки "істотності" у порушенні договору. У разі існування загальної підстави у вигляді "істотності порушення договору" суб'єктом оцінки, відповідно до положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, має бути лише суд. Відповідно визначається, що договір, у разі істотності його порушення може бути розірвано лише за рішенням суду.
Визначення "істотності порушення договору" у частині 2 статті 651 Цивільного кодексу України надано через іншу оціночну категорію "значна міра" позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору. Значна міра позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору має визначатися посилаючись на об'єктивні обставини. Так зміст договору може допомогти визначити очікування особи на які вона розраховувала при укладенні договору і які вона визначила об'єктивно погоджуючи його умови.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач 1 не сплачував лізингові платежі більш як сімнадцять місяців, що є істотним порушенням умов Договору лізингу, оскільки позивач значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладанні договору.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується і з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині розірвання Договору лізингу підлягають задоволенню, а Договір фінансового лізингу № UА128L-14-13 від 16 січня 2014р. розірванню.
Оскільки відповідно до пункту 3.4.7 Загальних умов, у разі дострокового розірвання або припинення Договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу відповідач зобов'язаний повернути предмет лізингу в стані, в якому його було одержано у володіння і користування відповідно до Договору лізингу та Загальних умов, з урахуванням нормального зносу, якщо інше не обумовлено Договором лізингу.
Договір лізингу не обумовлює залишення предмету лізингу у відповідача при достроковому розірванні Договору лізингу
Враховуючи вимогу про розірвання Договору лізингу, що в свою чергу зумовлює припинення зобов'язання, висновки суду першої інстанції про зобов'язання відповідача - ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Ліга Інвестгруп» повернути предмет лізингу, є також законними та обґрунтованими.
Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки в рішенні не наведені відомості про договір поруки, його зміст та відносини
між позивачем та поручителем.
Такі доводи апелянта є обґрунтованими.
Як роз'яснено у п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню при вирішенні спору.
Проте, рішення суду в частині стягнення суми боргу за лізинговими платежами і з поручителя - ТОВ «УКРТЕХНО КАПІТАЛ» таким вимогам не відповідає, оскільки суд, стягнувши заборгованість солідарно, не обґрунтував такого висновку, не навів правової кваліфікації таким висновкам.
Як роз'яснено у п.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17 травня 2011 року «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 січня 2014 року між позивачем та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХНО КАПІТАЛ» був укладений договір поруки № UА128L-14-13S, за умовами якого ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХНО КАПІТАЛ» поручився за виконання зобов'язань ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Ліга Інвестгруп» за договором фінансового лізингу зі сплати на користь позивача лізингових платежів на загальну суму 168 027,12 доларів США, а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Ліга Інвестгруп», передбачених умовами договору.
Відповідно до статті 553, 554 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з пунктом 2.2 Договору поруки, поручитель зобов'язаний здійснити погашення заборгованості протягом трьох робочих днів з моменту, коли кредитор пред'явив вимогу про сплату відповідних сум.
З матеріалів справи вбачається, що 15 вересня 2015 року позивач направив поручителю вимогу про виплату грошових коштів, що підтверджується поштовим чеком та описом вкладення у цінний лист.
Проте, у порушення умов договору поруки та положень статті 553,554 ЦК України, поручитель не погасив заборгованість, тому вимоги позивача про солідарне стягнення суми боргу за лізинговими платежами, 3% річних та пені є обґрунтованими, а висновки суду першої інстанції, викладені в резолютивній частині рішення про солідарне стягнення цих сум - правильними.
Доводи апелянта про те, що порука припинилась у зв'язку із тим, що між позивачем та відповідачем 1 була укладена додаткова угода до договору лізингу, на підставі якої був збільшений обсяг відповідальності боржника, проте поручитель своєї згоди на це не надавав, є безпідставними з огляду на наступне.
Як вбачається з п.2 Договору поруки № UА128L-14-13S від 16 січня 2014 року, поручитель цим у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується як поручитель сплатити кредиторові на першу вимогу Кредитора у разі невиконання або неналежного виконання Боржником своїх зобов'язань у терміни і на умовах, передбачених договором лізингу, суму основного боргу ( лізингові платежі та викупна ціна), і всі інші грошові суми та всі інші зобов'язання, які належать до сплати і підлягають виконанню на користь Кредитора з боку Боржника в даний момент або будуть належати до сплати і підлягати виконанню в будь-який час у майбутньому відповідно до умов Договору лізингу, з урахуванням змін і доповнень до нього.
Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 24 листопада 2014 № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів», господарські суди мають враховувати, що згода поручителя надається в порядку та у спосіб, який передбачений договором поруки. Якщо договором поруки передбачено зміну його умов за письмової згоди сторін, то у такому разі саме лише повідомлення кредитором або боржником поручителя про зміну умов договору не є доказом надання поручителем згоди.
У разі якщо поручитель під час укладення договору поруки погодив встановлення у майбутньому розміру процентної ставки за кредитним договором на підставі додаткових договорів, то таке встановлення процентної ставки за додатковими договорами не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя і не може бути підставою для припинення договору поруки згідно із статтею 559 Цивільного кодексу України.
Таким чином, укладання додаткової угоди до договору лізингу, якою були уточнені графіки платежів, не свідчить про збільшення обсягу відповідальності поручителя, оскільки було погоджено з ним при укладанні договору поруки і не потребувало отримання згоди поручителя.
Доводи апелянта про те, що порука припинилась у відповідності до ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України , також є безпідставними
Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до п. 16.1 Договору поруки, він набуває чинності з моменту його укладення і діє до дати надання кредитором поручителю письмового підтвердження про виконання всіх зобов'язань Боржника за договором.
Таким чином, вимога про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватись з моменту, коли позичальник не виконав вимоги, пред'явленої банком щодо повернення всієї суми кредиту, а не з моменту виникнення поточної заборгованості за окремим платежом, як вважає відповідач.
З цих же підстав, є необґрунтованими доводи апелянта про пропуск строку позовної давності для звернення до поручителя із вимогою.
Колегія суддів вважає помилковим посилання апелянта на правову позицію, викладену Верховним судом України 29 жовтня 2013 року у справі № 7/5005/2240/2012, оскільки вона не є аналогічною з тих підстав, що по зазначеній справі предмет договору лізингу був повернутий лізингодавцю, а тому позовні вимоги щодо стягнення з лізингоодержувача такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилось у власності позивача, є безпідставним на відміну від обставин розглядаємої справи, за якою предмет лізингу не був повернутий лізингодавцю.
Помилковими колегія суддів вважає і доводи апелянта про пропуск позовної давності для пред'явлення вимог до поручителя у зв'язку із відмовою позивача від договору лізингу, про що свідчить зареєстроване 28 січня 2015 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на підставі договору фінансового лізингу № UА128L-14-13 від 16 січня 2014р.
Згідно з положеннями ст. 7, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів; лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом, вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Тобто, лізингодавець обирає спосіб захисту свого права - відмовитися від договору або вимагати його розірвання та повернення предмету лізингу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся із позовом про розірвання договору та повернення майна, а вимог про відмову від договору лізингу позивач не заявляв і таких дій, у відповідності до п.17.3 Договору, не вчиняв.
Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Таким чином, оскільки, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, проте припустився помилки у розрахунку розміру пені, рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.104 ГПК України підлягає зміні в частині розміру пені, а в іншій частині - підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХНОКАПІТАЛ» - задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2015 року у справі № 904/8619/15 в частині стягнення пені - змінити.
Солідарно стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвестгруп" (49000, м.Дніпропетровськ, просп.ПушкінаАДРЕСА_1; ідентифікаційний код 35607550) та товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехно Капітал" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Сєрова, буд.15, прим.23А; ідентифікаційний код 35446685) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м.Київ, вул.Васильківська, буд.34; ідентифікаційний код 35431993) 394 486 грн. 86 коп. пені.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати накази по справі.
В іншій частині це ж рішення - залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 грудня 2015 року.
Головуючий суддя О.В. Березкіна
Суддя І.Л.Кузнецова
Суддя О.Г.Іванов