"29" грудня 2015 р.Справа № 916/4689/15
За позовом: Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”
до відповідача: Державного підприємства „Одеська залізниця”
про стягнення 8312,26грн.
Суддя Малярчук І.А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність від 20.04.2015р.
В судовому засіданні 29.12.2015р. приймали участь представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність від 20.04.2015р.
СУТЬ СПОРУ: про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця” на користь ПАТ „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” 8312,26грн. вартості нестачі вантажу.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, в їх обґрунтування зазначає, що 27.06.2015р. вантажовідправник - ПАТ „ММК ім. Ілліча” зі станції Маріуполь-Сортувальний по залізничній накладній №52467511 відправив на адресу ТОВ „Метінвест-Шиппінг” через ДП „СМП „Октябрьск” для вивезення водним транспортом в Ірак сталь тонколистову у піввагоні №56916539 у кількості 63,72тн. Вантаж був відправлений відповідно до умов контракту №12ЕХР/01-14 від 01.04.2014р., який був укладений між ПАТ „ММК ім.. Ілліча” та „Metinvest International S.A.”. На станції призначення 06.07.2015р. вантаж було видано з комерційним актом №БЖ 321393/42, який свідчить про нестачу вантажу у кількості 920кг., незважаючи на належне розміщення і закріплення вантажу вантажовідправником у технічно справний вагон.
Відповідач проти позову заперечує, просить в задоволенні позову відмовити,подав відзив на позов від 10.12.2015р. за вх.№31192/15, де вказуючи про факти виявлення нестачі вантажу у вагоні №56916539, яка підтвердилася при зважуванні на станції Тимково та комісійному переважуванні після прибуття вагону на станцію призначення, зауважив, що позивач при складанні розрахунку ціни позову не врахував 0,5% природної втрати вантажу згідно до п.27 Правил видачі вантажів, у зв'язку з чим відповідач навів власний розрахунок нестачі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника відповідача, суд встановив наступне:
ПАТ „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” за накладною №52467511 у вагоні №56916539 було відправлено вантаж сталь тонколистову у пачках, яку прийнято до перевезення залізницею на станції Маріуполь-Сортувальний. Вантаж направлявся на станцію Жовтнева Одеської залізниці СМП „Октябрьск” на користь ТОВ „Метінвест-Шиппінг”.
На зворотньому боці накладної ТОВ „Метінвест-Шиппінг” вчинено переуступочний напис на користь ПАТ „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”. Вартість однієї тони сталі визначена у специфікації до означеного контракту та складає 393дол.США за тону.
Зазначений вантаж позивачем скерований відповідно до контракту №12ЕХР/01-14 від 01.04.2014р., укладеного між ПАТ „ММК ім. Ілліча” та „Metinvest International S.A.”.
Згідно комерційного акту №БЖ 321393/42 від 06.07.2015р., складеного на станції Тимково Одеської залізниці, відкритий вагон №56916539, супроводжуваний накладною 52467511, в технічному відношенні справний, містить вагу вантажу, менша за вказану у перевізному документі на 920кг. Комерційний акт визначає, що на пачці з номером плавки 352525-2 порушено захисний кожух та нанесено маркування однією безперервною поперечною смужкою фарбою сірого кольору по всій пачці. Такі ж обставини відображені у актах загальної форми №1033 від 30.06.2015р., №1042 від 01.07.2105р.
Невідповідність маси вантажу у вагоні №56916539 також відображена у протоколі зважування вагону від 01.07.2015р.
При цьому, наданий залізницею паспорт вагону №56916539 вказує на те, що вагон у вересні 2015р. пройшов деповський ремонт, протягом 2015р. був модернізований, та строк його служби продовжено до 29.01.2018р.
Оцінюючи усі вищенаведені документи в сукупності та в контексті з'ясування фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Частиною 2 ст. 306 ГК України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).
Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Частиною 3 ст.32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Згідно ст.110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.
Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.
Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником (абз.5 ст.31 Статуту залізниць України).
Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення (п. а ст.111 Статуту залізниць України).
Як вбачається із комерційного акту №БЖ 321393/42 від 06.07.2015р., актів загальної форми №1033 від 30.06.2015р., №1042 від 01.07.2105р., у вагоні №56916539 мала місце нестача вантажу у кількості 920кг., при цьому пачка, в який було упаковано сталь була із розірваними окантовочними стрічками, що свідчить про доступ до вантажу, несхоронне перевезення його залізницею. Поряд із цим судом встановлено технічну справність вагону, прийняття залізницею вантажу до перевезення без зауважень.
При цьому, перевізник не надав суду жодних доказів того, що під час перебування у нього вантажу позивача вжив достатніх та необхідних заходів для його збереження, хоча доведення такого є обов'язком перевізника, у зв'язку з чим у відповідності до ст.924 ЦК України, ст.110 Статуту Залізниць України суд покладає вину за нестачу вантажу у вагоні №56916539 у кількості 920кг. на ДП „Одеська залізниця”.
Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, становить: 0,5% маси, зазначеної в перевізних документах. Сталь листова не відноситься до вантажів, перелічених у п.27 Правил, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, з огляду на що відсутні підстави для застосування при розрахунку вартості нестачі 0,5%.
Отже вартість нестачі у вагоні №56916539, з огляду на вартість однієї тони сталі - 393дол.США (що еквівалентно станом на 02.11.2015р. 9035,07грн.), складає: 0,92тн*9035,07=8312,26грн.
Як було встановлено вище, відповідальність за нестачу вантажу у вагоні №56916539 несе ДП „Одеська залізниця”, у зв'язку з чим стягненню з нього на користь ПАТ „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” підлягає 8312,26грн.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд повністю задовольняє позовні вимоги позивача.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1218грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ВИРІШИВ:
1. Задовольнити позов позивача повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Одеська залізниця» (65023, м. Одеса, вул.Пантелейсмонівська, 19, код 01071315) на користь Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Шевченка,1, код 00191129) 8312 (вісім тисяч триста дванадцять) грн. 26коп. вартості нестачі вантажу, 1218 (одну тисячу двісті вісмнадцять) грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 30 грудня 2015 р.
Суддя І.А. Малярчук