ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.12.2015Справа №910/28578/15
За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про розірвання договору, виселення з орендованого приміщення та стягнення 342 543,11 грн.
Суддя М.М. Якименко
Представники сторін:
від позивача: Кравченко Т.В. - довіреність №139 від 02.11.2015р.;
від відповідача: не з'явилися;
Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору, виселення з орендованого приміщення та стягнення 342 543,11 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати згідно умов Договору оренди №165-Упр(ДВ)-07 від 25.12.2015 року.
З цих підстав, позивач просив задовольнити позов: 1) стягнувши з відповідача на свою користь 305 116,89 грн. - основного боргу з врахуванням індексу інфляції, 33 846,20 грн. - пені, 3 580,02 грн. - 3% річних, 8 990,58 грн. - судового збору; 2) Розірвавши договір оренди №165-Упр(ДВ)-07 від 25.12.2015 року; 3) виселивши відповідача з нерухомого майна (частини вестибюлю (переходу), визначеного відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Орендаря), що знаходиться за адресою: станція метро «Лісова»; 4) Зобов'язати відповідача у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили, демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції (кіоски), що належать відповідачу, та знаходяться за адресою: станція метро «Лісова», загальною площею 80,0 кв.м.
Ухвалою Господарського суду м. Києва суду від 12.11.2015 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 09.12.2015 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.12.2015 року відкладено розгляд справи до 22.12.2015 року.
21.12.2015 року через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву.
В судове засідання 22.12.2015 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 22.12.2015 року представники позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 22.12.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -
25.12.2007 року між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (далі по тексту - орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, орендар) укладено Договір оренди №165-Упр(ДВ)-07 (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) ОРЕНДОДАВЕЦЬ на підставі рішення Київради вії 15.03.2007 №272-1/933 передає, а ОРЕНДАР приймає а оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект'', тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Орендаря), далі - об'єкт оренди, за адресою: станція метро «Лісова», для торгівлі непродовольчими товарами.
Об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунезьпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Орендаря, загальною площею 80,0 кв.м, згідно з викопіюванням з Схеми тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього Договору (п. 2.1. Договору).
Відповідно до п. 9.1 Договору, даний Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 25.12.2007р. по 23.12.2008р.
Додатковою угодою №(202) від 28.09.2011 до договору оренди № 165-Упр(ДВ)-07 від 25.12.2007 внесено зміни до п. 9.1 Договору: викладено його у наступній редакції «Цей договір діє до 31 березня 2012 року включно».
Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку про те, що протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору жодних заяв від сторін про припинення або зміну умов Договору не було, а тому на день подачі даної позовної заяви та розгляду даної справи Договір є чинним.
Відповідно до п. 3.1. Договору, за користування об'єктом оренди ОРЕНДАР сплачує ОРЕНДОДАВЦЮ орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 15.03.2007 №272-1/933 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від "28" вересня 2006 року №34/91, та на дату підписання Договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору, становить: 184,75 грн. за 1 м2 орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на грудень 2007 року (з врахуванням індексу інфляції по листопад 2007 року) складає 14 779,91 грн., без ПДВ.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2. Договору).
Згідно з п. 3.6 Договору, орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця.
Пунктом 4.2. Договору встановлено обов'язок Відповідача вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.
Факт приймання-передачі об'єкту оренди підтверджується підписаним між сторонами 25.12.2007 року Актом прийому-передачі майна в оренду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення зобов'язань за Договором в період з 10.04.2015р. по 10.10.2015р. не сплачував на користь позивача орендні платежі в розмір 305 116,89 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до с. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування об'єкт оренди на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача орендні платежі в розмірі 305 116,89 грн. за період з 10.04.2015р. по 10.10.2015р.
Відзив відповідача на позовну заяву не приймається судом в якості належного та допустимого доказу та спростовується наявними в матеріалах справи документами та чинним законодавством.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 305 116,89 грн. - основного боргу з врахуванням індексу інфляції, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідач припустився прострочення сплати вартості отриманих послуг, а тому позивач, керуючись п. 6.2. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 33 846,20 грн.
Пунктом 6.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів ОРЕНДАР сплачує на користь ОРЕНДОДАВЦЯ пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 33 846,20 грн., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.
Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 580,02 грн. - 3% річних.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 580,02 грн. - 3% річних, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про розірвання Договору, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 9.5. Договору, Договір припиняється у разі невиконання істотних умов договору або порушення його.
Відповідно до п. 24.1 рішення Київради від 28.01.2015 №60/925 „Про бюджет міста Києва на 2015 рік" - 50% суми надходжень від оренди нерухомого та іншого індивідуально визначеного майна комунальної власності територіальної громади м. Києва зараховуються до загального фонду міського бюджету м. Києва.
Згідно з п. 6.7. Договору, при невиконанні або порушенні однією із Сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, Договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із Сторін, за рішенням суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотними умовами договору оренди є: орендна плата з урахуванням її індексації; виконання зобов'язань (ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Відповідно до п. 9.7 Договору, на вимогу однієї із сторін Договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання Сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд (ч. 1 ст. 782 ЦК України).
З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що відповідачем порушені істотні умов Договору щодо сплати орендної плати, а тому позовні вимоги про розірвання Договору нормативно та документально доведені, та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про виселення відповідача з орендованого майна та зобов'язання у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили, демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції (кіоски), що належать відповідачу, та знаходяться за адресою: станція метро «Лісова», загальною площею 80,0 кв.м., суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Згідно з п. 7.5 Договору у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні Орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених Орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.
Враховуючи те, що Договір розірвано судом, то відповідач на підставі приписів ч. 1 ст. 785 ЦК України та ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» зобов'язаний повернути об'єкт оренди (майно) та демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції, а тому з врахуванням вищевикладеного позовні вимоги позивача про виселення відповідача з об'єкту оренди та демонтування тимчасових огороджуючих конструкцій, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача .
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати Договір оренди №165-Упр(ДВ)-07 від 25.12.2015 року, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (04114, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 35; код ЄДРПОУ 03328913).
3. Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (04114, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з нерухомого майна (частини вестибюлю (переходу), визначеного відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Орендаря), що знаходиться за адресою: станція метро «Лісова».
4. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (04114, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили, демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції (кіоски), що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (04114, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1), та знаходяться за адресою: станція метро «Лісова», загальною площею 80,0 кв.м.
5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04114, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 35; код ЄДРПОУ 03328913) 305 116 (триста п'ять тисяч сто шістнадцять) грн. 89 коп. - основного боргу з врахуванням індексу інфляції, 33 846 (тридцять три тисячі вісімсот сорок шість) грн. 20 коп. - пені, 3 580 (три тисячі п'ятсот вісімдесят) грн. 02 коп. - 3% річних, 8 990 (вісім тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 58 коп. - судового збору
6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.М. Якименко
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 25.12.2015 року.