Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
про повернення позовної заяви
"28" грудня 2015 р. Справа № 911/5513/15
Суддя Рябцева О.О., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сікам Україна», м. Київ
до Товариства з додатковою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона № 90», Дніпропетровська обл., смт. Ювілейне
Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скорпіон», Київська обл., м. Буча
про стягнення 1658357,74 грн.
Встановив:
Подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 54 ГПК України позовна заява підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником.
Відповідно до ч. 3 ст. 57 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Згідно ч. 2 ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. N 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.
Позивачем не дотримано вказаних вимог. Позовну заяву підписано представником позивача за довіреністю ОСОБА_1, в підтвердження повноважень якого до позовної заяви додано копію довіреності від 02.12.2015р. Проте, копія довіреності не засвідчена належним чином, а саме на зазначеній копії довіреності відсутній відтиск печатки товариства з обмеженою відповідальністю «Сікам Україна».
Отже, неналежним чином засвідчена копія довіреності від 02.12.2015р. не може підтверджувати повноваження ОСОБА_1 на підписання позовної заяви.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 та відповідача-2 1658357,74 грн., що є вимогою майнового характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011р. судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 року № 80-VIІІ розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2015 року складає 1218,00 грн.
Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. № 3674-VI ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
Як вбачається з доданого позивачем до позовної заяви платіжного доручення № 3451 від 17.12.2015р., позивачем сплачено судовий збір у сумі 24867,87 грн., що не відповідає вимогам пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 та абзацу 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», оскільки повинен бути сплачений судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову. Позивачем не доплачено 7,50 грн. судового збору.
Отже, платіжне доручення № 3451 від 17.12.2015р. не може бути документом, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі.
Згідно з частиною 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Згідно пункту 3.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18 позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо).
Позивачем не дотримано вказаних вимог. Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача-1 1093593,54 грн. заборгованості за договором поставки № 1-1/09/10 від 01.09.2010р., 501398,20 грн. заборгованості за договором поставки № 56 від 16.12.2013р., стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача-2 500,00 грн. заборгованості за договором поставки № 56 від 16.12.2013р. та стягнути з відповідача-1 62866,00 грн. пені за договорами поставки № 1-1/09/10 від 01.09.2010р. та № 56 від 16.12.2013р., всього 1658357,74 грн. Отже, заборгованість у сумі 1658357,74 грн. виникла з різних договорів, тому вищезазначені позовні вимоги не пов'язані між собою підставами виникнення. Зазначені позовні вимоги про стягнення всього 1658357,74 грн. за різними договорами не пов'язані і поданими доказами, оскільки факт поставки за двома договорами підтверджується різними видатковими накладними. Таким чином, позивачем порушено правила поєднання вимог.
Крім того, спільний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, що суттєво утруднить вирішення спору.
Абзацом 3 пункту 3.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року за №18 передбачено, що якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 Господарського процесуального кодексу України та пункт 5 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України). Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо: позов поданий одночасно до залізниці та вантажовідправника (вантажоодержувача), і в цій позовній заяві об'єднані вимоги, що ґрунтуються на комерційному акті, з вимогами, які обґрунтовані іншими документами; об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів, і т. п.
Отже, позовна заява з вказаних підстав підлягає поверненню без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позовну заяву та додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Додаток: позовна заява та додані до неї документи - в першу адресу.
Суддя О.О. Рябцева