Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"03" грудня 2015 р. Справа № 911/1978/15
Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: Рябцевої О.О. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 Україна”, м. Київ
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність”, Київська обл., смт. Рокитне
про стягнення 51820339,90 грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_4 (дов. від 26.05.2014 р.);
товариство з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 Україна” (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність” (далі-відповідач) про зобов'язання повернути зерно.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань з повернення позивачу 8642,635 тонн пшениці 4-6 класу та 9271,151 тонн зерна кукурудзи 3-го класу, переданого на зберігання відповідачу за договором складського зберігання зерна від 01.07.2013 р. №01.
30.06.2015р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 51820339,90 грн. завданих збитків, обгрунтовуючи це тим, що відповідачем повідомлено про втрату зернових культур, що належали позивачу, у зв'язку з несприятливими умовами, чим відповідачем завдано позивачу збитки у розмірі вартості такого зерна відповідно до ст. 951 ЦК України.
Таким чином, господарським судом Київської області розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 51820339,90 грн. збитків.
08.07.2015 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення від 07.07.2015 р., у яких позивачем наведено детальний розрахунок позовних вимог.
10.07.2015 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про колегіальний розгляд, в якому відповідач, з огляду на складність та важливість справи, просить суд розгляд справи № 911/1978/15 здійснювати колегіально у складі колегії із трьох суддів.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.07.2015 р. призначено колегіальний розгляд справи № 911/1978/15 та передано справу № 911/1978/15 до відділу інформаційно-технічного забезпечення судового процесу для визначення складу колегії суддів.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 17.07.2015р. призначено колегію з розгляду справи № 911/1978/15 у складі: ОСОБА_3 - головуючий суддя, судді: Бацуца В.М., Ярема В.А.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.07.2015 р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: ОСОБА_3 (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2
На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Київської області № 266-АР від 28.08.2015р. “Про проведення заміни у складі колегії суддів з розгляду справи № 911/1978/15” здійснено заміну судді Бацуци В.М. у складі колегії суддів шляхом проведення повторного автоматизованого розподілу, замінивши суддю Бацуцу В.М. на суддю Карпечкіна Т.П.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.08.2015 р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: ОСОБА_3 (головуючий), ОСОБА_5, ОСОБА_2
14.09.2015 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про забезпечення позову від 14.09.2015 р., у якій позивач просить вжити заходів по забезпеченню позову, а саме: накласти арешт на грошові кошти відповідача у розмірі 51893419,00 грн., що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача; заборонити відповідачу на час дії заходів забезпечення позову відкривати нові розрахункові рахунки в будь-яких банківських установах.
Згідно зі ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Вказана заява позивача судом не задоволена, як необґрунтована, оскільки позивачем не наведено жодного обґрунтування необхідності вжиття відповідних заходів до забезпечення позову, не зазначено обставин, що можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову, не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, а доводи позивача, викладені у заяві, ґрунтуються на припущеннях.
21.09.2015 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив від 21.09.2015 р. на позовну заяву та клопотання про витребування доказів, у якому відповідач зазначає, що у позові слід відмовити у повному обсязі, оскільки позивачем не передавалось відповідачу зерно на зберігання за договором складського зберігання зерна від 01.07.2013 р. №01, а між сторонами також існували господарські правовідносини щодо поставки відповідачем позивачу зерна з умовою його розміщення (базис постачання зерна) на зерновому складі, зберігання зерна на якому входило у вартість зерна. Надані позивачем складські довідки не підтверджують факту передання зерна на зберігання відповідачу, оскільки носять інформаційний характер про те, що зерно готове до відвантаження або приймання на подальше зберігання, тоді як доказом прийняття на зберігання має бути складська квитанція, яка позивачу не видавалася. Жодних складських документів, передбачених Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерновим складом, тобто відповідачем, позивачу не виписувалось. Відповідач також вважає, що перехід права власності на зернові культури від відповідача до позивача за договорами купівлі-продажу не відбувся.
21.09.2015 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява від 21.09.2015 р., у якій позивач просить витребувати з відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області відомості щодо нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності СТОВ “Співдружність”.
Зазначена заява судом не задоволена, оскільки всупереч ст. 38 ГПК України в ній не зазначено обставин, які можуть підтверджувати ці докази, не вказано обставин, що перешкоджають їх наданню позивачем та не надано жодних доказів вчинення дій для отримання таких доказів.
На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Київської області № 300-АР від 23.09.2015р. “Про проведення заміни у складі колегії суддів з розгляду справи № 911/1978/15” здійснено заміну судді Карпечкіна Т.П. у складі колегії суддів шляхом проведення повторного автоматизованого розподілу, замінивши суддю Карпечкіна Т.П. на суддю Бацуцу В.М.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2015 р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: ОСОБА_3 (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2
05.10.2015 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення від 05.10.2015 р., у яких позивач зазначає, що відповідач не мав права видавати складські квитанції, оскільки діяльність відповідача зі зберігання зерна не була сертифікована всупереч ст. 11 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» в редакціях від 18.04.2013 р. та 11.08.2013 р.
10.11.2015 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли пояснення від 05.11.2015 р., у яких відповідач зазначає, що твердження позивача щодо відсутності у відповідача сертифіката відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки є неправдивими, та спростовуються наявністю у відповідача сертифікатів відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки №6458 та №5623.
18.11.2015 р. та 03.12.2015 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення від 16.11.2015 р. та від 01.12.2015 р. відповідно.
23.11.2015 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли пояснення від 20.11.2015 р.
У судовому засіданні 24.11.2015 р. судом було оголошено перерву до 03.12.2015 р.
02.12.2015 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання від 02.12.2015 р., у якому позивач просить відкласти розгляд справи, обгрунтовуючи це тим, що представник позивача перебуває на лікуванні у Одеській міській клінічній лікарні №1. На підтвердження вказаного позивачем до клопотання додано копію довідки від 02.12.2015 р. №15896.
У зв'язку з тим, що наявних в матеріалах справи доказів достатньо для розгляду справи по суті та вирішення спору, враховуючи те, що явка представника позивача у судове засідання 03.12.2015 р. не визнавалась судом обов'язковою, а представник позивача був присутній у попередніх судових засіданнях та надав усні та письмові пояснення, вказане клопотання позивача судом не задоволено.
Представник позивача у судових засіданнях 14.09.2015 р., 05.10.2015 р., 12.11.2015 р. та 24.11.2015 р. підтримав позовні вимоги. У судове засідання 03.12.2015 р. представник позивача не з'явився.
Представник відповідача в судових засіданнях 14.09.2015 р., 05.10.2015 р., 12.11.2015 р., 24.11.2015 р. та 03.12.2015 р. проти позовних вимог заперечував повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд
Встановив:
01.07.2013 р. між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Співдружність” (зерновий склад) та товариством з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 Україна” (поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна №01 (далі - договір зберігання).
Згідно з п. п. 1.1 - 1.3, 1.5 договору зберігання поклажодавець передає, а зерновий склад приймає на зберігання зерно с.-г. культур на умовах, визначених цим договором. Зерно, згідно цього договору - плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей. Зерно, що передається на зберігання зерновому складу згідно з цим договором, є власністю поклажодавця або знаходиться в його управлінні (розпорядженні). Кількість зерна, що передається зерновому складу для зберігання, визначається шляхом зважування на вагах зернового складу.
Пунктом 5.2 договору зберігання визначено, що у разі втрати зерна, зерновий склад повинен повернути поклажодавцю таку саме кількість зерна такої ж якості, як зерно передане на зберігання. У разі погіршення якості зерна, переданого на зберігання, зерновий склад повинен замінити пошкоджене зерно на таку саме кількість зерна належної якості.
Відповідно до п. п. 6.1, 6.2 договору зберігання строк зберігання зерна - до подання поклажодавцем вимоги про його повернення, але не довше ніж строк дії договору - до 30.06.2014 р. Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.
01.07.2013 р. між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Співдружність” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 Україна” (покупець) укладено договір купівлі-продажу №104/13 (далі - договір №104/13), відповідно до п. п. 1.1, 2.1 якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити зерно м'якої пшениці 4-6-го класу, урожай 2013 року, насипом. Кількість товару - 5150 метричних тонн +/- 5% по вибору продавця.
Пунктами 3.1 - 3.3 договору №104/13 визначено, що базис постачання товару - EXW зерновий склад продавця (Київська обл., смт Рокитно, вул. Поповича, 41А). Термін постачання товару - в період з 01 по 31.07.2013 р., обидві дати включені. Датою постачання товару є дата виписки зерновим складом складського документа на ім'я покупця.
Відповідно до п. 4.3 договору №104/13 загальна вартість товару, що постачається по договору - 7364500,00 грн., без ПДВ, і може змінюватися у відповідності з п. 2.1 договору.
Згідно з п. п. 6.1, 6.2 договору №104/13 товар вважається зданим продавцем й прийнятим покупцем: по кількості - у відповідності з вагою, вказаною в складському документі зернового складу; по якості - у відповідності з показниками, вказаними в складському документі зернового складу. Перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається з моменту оформлення зерновим складом складського документу на ім'я покупця.
23.07.2013 р. між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Співдружність” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 Україна” (покупець) укладено договір купівлі-продажу №147/13 (далі - договір №147/13), згідно з п. п. 1.1, 2.1 якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити зерно м'якої пшениці 4-6-го класу, урожай 2013 року, насипом. Кількість товару - 6000 метричних тонн +/- 5% по вибору продавця.
Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору №147/13 базис постачання товару - EXW зерновий склад продавця (Київська обл., смт Рокитно, вул. Поповича, 41А). Термін постачання товару - в період з 23 по 31.07.2013 р., обидві дати включені.
Пунктом 4.3 договору №147/13 визначено, що загальна вартість товару, що постачається по договору - 7920000,00 грн., без ПДВ, і може змінюватися у відповідності з п. 2.1 договору.
25.07.2013 р. між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Співдружність” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 Україна” (покупець) укладено договір купівлі-продажу №151/13 (далі - договір №151/13), відповідно до п. п. 1.1, 2.1 якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити зерно м'якої пшениці 4-6-го класу, урожай 2013 року, насипом. Кількість товару - 3000 метричних тонн +/- 5% по вибору продавця.
Пунктами 3.1, 3.2 договору №151/13 визначено, що базис постачання товару - EXW зерновий склад продавця (Київська обл., смт Рокитно, вул. Поповича, 41А). Термін постачання товару - в період з 25 по 31.07.2013 р., обидві дати включені.
Відповідно до п. 4.3 договору №151/13 загальна вартість товару, що постачається по договору - 3960000,00 грн., без ПДВ, і може змінюватися у відповідності з п. 2.1 договору.
21.08.2013 р. між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Співдружність” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 Україна” (покупець) укладено договір купівлі-продажу №175/13 (далі - договір №175/13), відповідно до п. п. 1.1, 2.1 якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити зерно кукурудзи 3-го класу на кормові потреби, урожай 2013 року, насипом. Кількість товару - 5000 метричних тонн +/- 2% по вибору продавця.
Пунктами 3.1, 3.2 договору №175/13 визначено, що базис постачання товару - EXW зерновий склад СТОВ “Співдружність” (Київська обл., смт Рокитно, вул. Поповича, 41А). Термін постачання товару - в період з 21 серпня по 31.10.2013 р., обидві дати включені.
Відповідно до п. 4.3 договору №175/13 загальна вартість товару, що постачається по договору - 6025000,00 грн., без ПДВ, і може змінюватися у відповідності з п. 2.1 договору.
03.09.2013 р. між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Співдружність” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 Україна” (покупець) укладено договір купівлі-продажу №191/13 (далі - договір №191/13), згідно з п. п. 1.1, 2.1 якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити зерно кукурудзи 3-го класу на кормові потреби, урожай 2013 року, насипом. Кількість товару - 5100 метричних тонн +/- 2% по вибору продавця.
Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору №191/13 базис постачання товару - EXW зерновий склад СТОВ “Співдружність” (Київська обл., смт Рокитно, вул. Поповича, 41А). Термін постачання товару - в період з 03 вересня по 31.12.2013 р., обидві дати включені.
Відповідно до п. 4.3 договору №191/13 загальна вартість товару, що постачається по договору - 5865000,00 грн., без ПДВ, і може змінюватися у відповідності з п. 2.1 договору.
27.01.2014 р. між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Співдружність” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 Україна” (покупець) укладено договір купівлі-продажу №014/14 (далі - договір №014/14), згідно з п. п. 1.1, 2.1 якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити зерно кукурудзи 3-го класу на кормові потреби, урожай 2012 року, насипом. Кількість товару - 2300 метричних тонн +/- 2% по вибору продавця.
Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору №014/14 базис постачання товару - EXW зерновий склад СТОВ “Співдружність” (Київська обл., смт Рокитно, вул. Поповича, 41А). Термін постачання товару - в період з 27 по 30.01.2014 р., обидві дати включені.
Згідно з п. 4.3 договору №014/14 загальна вартість товару, що постачається по договору - 3047500,00 грн., без ПДВ, і може змінюватися у відповідності з п. 2.1 договору.
Пунктами 3.3 договорів №147/13, №151/13, №175/13, №191/13, №014/14 визначено, що датою постачання товару є дата виписки зерновим складом складського документа на ім'я покупця.
Згідно з п. п. 6.1, 6.2 договорів №147/13, №151/13, №175/13, №191/13, №014/14 товар вважається зданим продавцем й прийнятим покупцем: по кількості - у відповідності з вагою, вказаною в складському документі зернового складу; по якості - у відповідності з показниками, вказаними в складському документі зернового складу. Перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається з моменту оформлення зерновим складом складського документу на ім'я покупця.
Згідно з матеріалами справи, на виконання умов договорів №147/13, №151/13, №175/13, №191/13, №014/14, відповідач поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 26817500,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних від 25.07.2013 р. (27.07.2013 р.) №320, від 26.07.2013 р. №325 (№385), від 28.08.2013 р. №379, від 11.09.2013 р. №417, від 27.01.2014 р. №27.
Як встановлено судом, надані позивачем та відповідачем копії накладних від 25.07.2013 р. №320, від 26.07.2013 р. №325 та від 27.07.2013 р. №320, від 26.07.2013 р. №385 є аналогічними за своїм змістом, але містять розбіжності у датах та номерах самих накладних, проте, такі розбіжності не спростовують факту поставки відповідачем позивачу товару на загальну суму 26817500,00 грн. Обставини щодо передачі відповідачем позивачу товару за вказаними накладними сторонами у справі не заперечуються.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним було передано відповідачу на зберігання за договором складського зберігання зерна від 01.07.2013 р. №01 9000 тонн пшениці 4-6 класу та 13925 тонн зерна кукурудзи 3-го класу. На підтвердження факту прийняття відповідачем вказаного зерна позивачем надано суду копії складських довідок від 25.07.2013 р. №105, від 26.07.2013 р. №107, від 22.08.2013 р. №119, від 11.09.2013 р. №127, від 26.11.2013 р. №162, від 17.01.2014 р. №10, від 27.01.2014 р. №15, з яких вбачається, що вказане зерно прийнято відповідачем на зберігання від позивача.
Частинами 1, 2 ст. 936 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.
Відповідно до п. 24 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб'єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб'єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» в редакції, що набрала чинності 18.04.2013 р., послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки підлягають сертифікації на відповідність стандартам та іншим нормативним документам у відповідній сфері.
Як встановлено судом, станом на момент укладення договорів №147/13, №151/13, №175/13, №191/13, №014/14 послуги із зберігання зерна, що надавались відповідачем, були сертифіковані відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» в редакціях, які набрали чинності 18.04.2013 р. та 11.08.2013 р., що підтверджується сертифікатами відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки №6458, що діє з 30.10.2013 р. та №5623, що діє з 24.10.2012 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали були оглянуті судом у судових засіданнях.
Зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах (ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 26 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.
Згідно з ч. 1 ст. 961 ЦК України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.
Частинами 1-3, 5 ст. 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» визначено, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. Після заповнення обов'язкових реквізитів простого або подвійного складського свідоцтва на зерно, реєстрації їх у реєстрі з присвоєнням порядкового номера заповнений бланк простого або подвійного складського свідоцтва на зерно передається особі, яка здала зерно на зберігання. Форма бланків складських документів на зерно, порядок їх випуску, передачі, продажу зерновим складам встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, ч. 1 ст. 961 ЦК України та ч. 1 ст. 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» закріплено вичерпний перелік складських документів, що видаються зерновим складом власнику зерна на підтвердження прийняття зерна на зберігання.
Отже, доказом підтвердження зберігання зерна за договором складського зберігання є складська квитанція або складське свідоцтво, що є документами суворої звітності. При цьому, поняття «складська довідка» у законодавстві відсутнє.
На підтвердження здійснення відповідачем діяльності щодо надання послуг із зберігання зерна у відповідності до встановлених вимог та наявності можливості належного оформлення прийняття на зберігання зерна шляхом видачі відповідних складських документів, відповідачем надано суду копію договору купівлі-продажу товару від 20.11.2012 р. №514, укладеного між державним підприємством “Держреєстри України” та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Співдружність”, відповідно до умов якого ДП “Держреєстри України” зобов'язалось передати СТОВ “Співдружність” бланки складських документів на зерно.
Відповідно до п. 1.14 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 р. № 198, у складських документах на зерно мають бути зазначені всі відомості (реквізити), передбачені формами складських документів на зерно, підписані уповноваженими представниками зернового складу, завірені печаткою складу. Складська квитанція підписується також завідувачем лабораторії зернового складу.
Як вбачається з наданих позивачем складських довідок від 25.07.2013 р. №105, від 26.07.2013 р. №107, від 22.08.2013 р. №119, від 11.09.2013 р. №127, від 26.11.2013 р. №162, від 17.01.2014 р. №10, від 27.01.2014 р. №15, вони підписані керівником та бухгалтером СТОВ “Співдружність”, підписи яких скріплені печаткою СТОВ “Співдружність”. Проте, зазначені складські довідки не містять підпису завідувача лабораторії СТОВ “Співдружність”, тобто навіть за своїм змістом не відповідають вимогам, встановленим до складського документа.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, надані позивачем складські довідки від 25.07.2013 р. №105, від 26.07.2013 р. №107, від 22.08.2013 р. №119, від 11.09.2013 р. №127, від 26.11.2013 р. №162, від 17.01.2014 р. №10, від 27.01.2014 р. №15 не є належними доказами, що підтверджують прийняття відповідачем на зберігання зерна за договором складського зберігання зерна від 01.07.2013 р. №01.
В матеріалах справи відсутні будь-які складські документи, перелік яких визначено ч. 1 ст. 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», які могли б свідчити про прийняття відповідачем на зберігання від позивача 8642,635 тонн пшениці 4-6 класу та 9271,151 тонн зерна кукурудзи 3-го класу, за втрату яких позивач просить стягнути збитки.
Разом з цим, твердження позивача про те, що відповідач не мав права видавати складські квитанції, оскільки діяльність відповідача зі зберігання зерна не була сертифікована, не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи копіями сертифікатів відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки №6458 (діє з 30.10.2013 р.) та №5623 (діє з 24.10.2012 р.).
Крім того, відповідно до п. 2.1 договору зберігання від 01.07.2013 р. зерно, що передається зерновому складу для зберігання приймається по фактичній якості, яка визначається лабораторією зернового складу. Зазначений пункт договору кореспондується з п. 1.14 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 р. № 198.
Проте, ні надані позивачем складські довідки не містять підпису завідувача лабораторії СТОВ “Співдружність”, про що вже було зазначено, ні матеріали справи взагалі не містять доказів того, що лабораторією зернового складу проводилось визначення якості зерна перед його прийманням для зберігання.
Щодо твердження позивача про відшкодування відповідачем позивачу збитків у сумі 2000000,00 грн., завданих відповідачем внаслідок втрати зерна, то воно є помилковим з огляду на наступне.
Як вбачається з листа відповідача від 07.07.2014 р. №71, відповідач повідомив позивача про неможливість поставки продукції за договорами №104/13 від 01.07.2013 р., №147/13 від 23.07.2013 р., №175/13 від 21.08.2013 р., №191/13 від 03.09.2013 р., №014/14 від 27.01.2014 р. Посилання на договір зберігання у вказаному листі відсутні.
Згідно копій платіжних доручень від 21.10.2014 р. №1143, від 22.10.2014 р. №1159, від 23.10.2014 р. №1165, від 28.10.2014 р. №1189, від 28.10.2014 р. №1190, від 30.10.2014 р. №1209, від 07.11.2014 р. №1234, від 18.11.2014 р. №1269, від 21.11.2014 р. №1296, від 27.11.2014 р. №1322, від 04.12.2014 р. №1354 відповідачем на рахунок позивача перераховано 2000000,00 грн. У графах вказаних платіжних доручень «Призначення платежу» зазначено: «Повернення коштів за недопоставлений товар згідно договору №175/13 від 21.08.2013 р.» та «Повернення коштів згідно договору про розірвання договорів від 16.09.2014 р. (договір №175/13)».
Отже, грошові кошти у сумі 2000000,00 грн. відповідачем перераховано на рахунок позивача з чітко визначеним призначенням платежу. Жодних посилань на відшкодування збитків чи договір зберігання платіжні доручення не містять.
Згідно з ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Відповідно до ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
За таких обставин, у зв'язку з недоведеністю позивачем за допомогою належних доказів факту прийняття відповідачем на зберігання від позивача 8642,635 тонн пшениці 4-6 класу та 9271,151 тонн зерна кукурудзи 3-го класу за договором складського зберігання зерна від 01.07.2013 р. №01, підстави для стягнення з відповідача 51820339,90 грн. збитків відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються судом на позивача.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя О.О. Рябцева
Суддя В.М. Бацуца
Суддя В.А. Ярема
Рішення підписано 28.12.2015 р.