03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа №756/2050/14-ц Головуючий у суді першої інстанції: Тітов М.Ю.
Апеляційного провадження: 22-ц/796/14007/2015 Доповідач Музичко С.Г.,
18 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
у складі головуючого судді Музичко С.Г.,
суддів Шкоріної О.І., Саліхова В.В.
при секретарі П ятничук В.Г.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» ШулікиАліни Володимирівни і представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2014 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ПАТ КБ «ПриватБанк» за довіреністю - Шуліка А.В. подала апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк». В обґрунтування заявлених вимог апелянт вказав, що позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і ПАТ КБ «Приватбанк» договір, а згідно п. 5.5. Умов позовна давність становить 5 років. Також апелянт вважає, що останнє погашення кредиту відбулось 13 квітня 2010 року, що свідчить про визнання ОСОБА_3 свого боргу та перериває строк позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк». В обґрунтування заявлених вимог апелянт вказала, що сума у розмірі 8000 грн. була незаконно списана банком з рахунку ОСОБА_3без будь-яких додаткових повідомлень, а тому зазначена обставина не може свідчити про визнання ним свого боргу. Також апелянт вказала, що Умови надання споживчого кредиту ОСОБА_3 не підписані, не мають дати їх прийняття, строку дії, а тому посилання на них при вирішенні спору є неправомірним.
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній доводів та скасувати рішення суду першої інстанції. Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 17 вересня 2005 року ОСОБА_3 звернувся із письмовою заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк» про надання йому споживчого кредиту в розмірі 9997, 00 грн. на строк 42 місяці по 16 березня 2009 року за умови сплати відсотків за його користування у розмірі 2, 09 % на місяць на суму залишку заборгованості в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) строки.
Згідно з п. 4.2. Умов при порушенні позивальником зобов'язання щодо погашення кредиту він сплачує банку 6,00 % на місяць розрахованих від залишку погашеної заборгованості за кредитом.
Також судом першої інстанції було встановлено, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував. Згідно розрахунків ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість складає 49 184, 96 грн., з яких: - заборгованість по процентам за користування кредитом - 12 156, 58 грн.;- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором - 34 210, 05 грн.;- штраф (фіксована частина) - 500 грн.;- штраф (процентна складова) - 2 318, 33 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції керувався ст.ст. 256, 257, ч. 4 ст. 267 ЦК України та виходив з того, що строк звернення до суду з позовом сплив, доказів поважності його пропуску позивачем не надано.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 вносилися кошти на погашення заборгованості: 31 жовтня 2005 року - 500 грн., 22 листопада 2005 року - 421, 00 грн., 15 грудня 2005 року - 1 000 грн., 17 березня 2006 року - 812, 00 грн., 14 лютого 2007 року - 3 151, 32 грн., 09 квітня 2010 року - 17, 88 грн. Крім того, 13 квітня 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» було списано з карткового рахунку 8 000 грн. на погашення кредитної заборгованості (а.с. 66).
Отже, позовні вимоги належним чином розглянуті судом першої інстанції, всім дослідженим доказам дана належна правова оцінка. Підстав для скасування рішення суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки суду першої інстанції, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 208, 303-305,. 307, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Шуліки АліниВолодимирівни відхилити.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2014 року - залишити без змін.
Ухвалила набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді