03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа 759/20198/14 Головуючий у 1-ій інстанції - Величко Т.О.
Апеляційне провадження № 22-ц/796/12919/2015 Доповідач - Музичко С.Г.
17 грудня2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Музичко С.Г.,
суддів: Шкоріної О.І., Саліхова В.В.,
при секретарі П'ятничук В.Г.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк» «Даніель» Ожга Євгена Вікторовича на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 серпня 2015 року у цивільній справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ «КБ Даніель» до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору,
встановила:
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 серпня 2015 року у задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ «КБ Даніель» до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив із того, що обраний позивачем спосіб захисту про визнання недійсним нікчемного договору банківського вкладу «Швидкий прибуток» Т-42642 від 16 січня 2014 року є помилковим. Проте, повністю погодитися з такими висновками судів не можна з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Вказаним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Судом встановлено,що 16.01.2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ « КБ «Даніель» укладено Договір банківського вкладу «Швидкий прибуток» Т-42642, за яким розміщено вклад з 16.01.2014 року до 15.02.2014 року. (а.с.5,6)
Постановою правління Національного банку України від 16 січня 2014 року № 14 ПАТ «КБ «Даніель» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 16 січня 2014 року № 1 розпочато процедуру здійснення тимчасової адміністрації в банку, яку запроваджено з 16 січня 2014 року до 16 квітня 2014 року. Відповідно до пункту 3 вказаного рішення уповноваженою особою Фонду призначено ОжгаЄ.В.
Відповідно до Постанови правління Національного банку України від 15 квітня 2014 року № 217 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Даніель» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16 квітня 2014 року № 29 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Даніель» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Даніель» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду Ожга Є.В. з 17 години 30 хвилин 16 квітня 2014 року до 15 квітня 2015 року.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.
Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб » тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.
Уповноважена особа Фонду з дня свого призначення виконує повноваження органів управління банку, приймає до свого відання майно (кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу та виконує функції з управління та реалізації майна банку, у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб (п. п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 48 Закону ).
Суд, ухвалюючи рішення, зазначене не врахував, не звернули уваги на те, що з 16 січня 2014 року розпочато процедуру введення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Даніель» та призначено уповноваженою особою Фонд, і з цього часу банк не мав права здійснювати ведення рахунків фізичних та юридичних осіб, тобто фактично позбавлений права виконувати будь-які операції по рахунках власних клієнтів, у тому числі здійснювати розміщення вкладу ОСОБА_3
У зв'язку з цим договір банківського вкладу "Швидкий прибуток" № Т-42642 є недійсним (нікчемним) в силу вимог частини третьої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до ст. 228 ЦКУ, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
У разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
Вищезазначений правочин порушує публічний порядок, впливає на інтереси держави, адже спрямований на виплату державних коштів за правочином, який є недійсним.
3 07.07.2014 р. ОСОБА_3, через свого представника звернувся із письмовою заявою до Фонду з вимогою виплатити гарантовану суму за вкладом, на що отримав відповідь, в якій зазначено, що «інформація про вкладника ОСОБА_3, відсутня в Переліку ПАТ «КБ «Даніель».
Ці дії відповідача свідчать про незгоду у визнанні Договору банківського вкладу «Швидкий прибуток» № Т-42642 від 16.01.14 р. нікчемним, в розумінні ч. 3 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та як наслідок вказує на не згоду з відсутністю права на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду в порядку визначеному статтями 26, 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до частин 2 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд, що ж стосується оспорюваного правочину, то він може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року,вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору і вона може бути заявлена окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, у цьому разі в судовому рішенні суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Іншими словами, суд не визнає нікчемний правочин недійсним, а лише констатує факт його нікчемності (недійсності).
Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.09 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «5. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину».
Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.
Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину».
Уповноважена особа Фонду заперечує дійсність Договору банківського вкладу "Швидкий прибуток" № Т-42642 від 16.01.14р.
Ці обставини свідчать про існування між сторонами спору в частинні сторонами недійсного правочину нікчемним та настання наслідків недійсності нікчемного правочину. Тобто за наявності ознак нікчемного правочину, що суперечить частині третьої ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в розумій» першої статті 203 цивільного кодексу України у Позивача виникло право звернути з цим позовом.
За таких обставин позов в частині визнання недійсним нікчемного правочину слід задовольнити.
Заявлена вимога про визнання відсутнім права ОСОБА_3 на відшкодування коштів за рахунок Фонду, за своїм змістом, виключає право на таке відшкодування, в разі задоволенню позову про недійсність договору.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк» «Даніель» Ожга ЄвгенаВікторовича задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 серпня 2015 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.
Визнати недійсним нікчемний договір банківського вкладу «Швидкий прибуток» № Т -42642 від 16.01.2014 року укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «Комерційний банк «Даніель».
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів .
Головуючий:
Судді: