ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
28 грудня 2015 року № 826/16758/15
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві
провизнання протиправними та скасування рішень
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі по тексту - відповідач) яким, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про недосягнення податкового компромісу від 13 лютого 2015 року № 1799/10/26-52-17-01-53, прийняте Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 27 квітня 2015 року № 5240-23;
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 27 квітня 2015 року № 39/26-52-25-37 про опис майна у податкову заставу;
- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві вивести з облікової картки ФОП ОСОБА_1 відомості про наявність податкового боргу з ПДВ в розмірі 124999,22 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16758/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 12 жовтня 2015 року.
Судове засідання 12 жовтня 2015 року судом відкладене на 27 жовтня 2015 року у зв'язку з неявкою відповідача.
У судовому засіданні 12 жовтня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце проведення повідомлявся належним чином.
Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі направлень від 14 липня 2014 року № 700/26-52-17-01, № 701/26-52-17-01, № 702/26-52-17-01, наказу від 27 червня 2014 року № 1027, згідно зі статтею 77 Податкового кодексу, проведено документальну планову виїзну дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складно Акт від 31 липня 2014 року № 2156/26-52-17-01/НОМЕР_1.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183, статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, а саме при перевищенні суми отриманого доходу (обсягу оподатковуваних операцій) більше 300000,00 грн. не подав заяву про реєстрацію платником ПДВ в період з 01-10 січня 2013 року та не визначив обсяг поставок з ПДВ за період з 11 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року на загальну суму 474250,00 грн., в результаті чого не визначив (занизив) податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 94850,00 грн.
На підставі Акту перевірки ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесла податкове повідомлення - рішення від 07 серпня 2014 року № 0039591701, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 118562,50 грн., з яких за основним платежем у сумі 94850,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 23712,50 грн.
02 лютого 2015 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві із заявою про намір досягнення податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 07 серпня 2014 року № 0039591701.
03 лютого 2015 року за квитанцією № 61 позивачем сплачено 5 % від суми податкового зобов'язання, що становить 4799,51 грн.
Однак, 13 лютого 2015 року Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено рішення № 1799/10/26-52-17-01-53 щодо непогодження застосування податкового компромісу, оскільки відповідно до Акту перевірки від 31 липня 2014 року № 2156/26-52-17-01/НОМЕР_1 занижено податкові зобов'язання, що не підпадає під дію Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку додану вартість у разі застосування податкового компромісу».
У свою чергу, 27 квітня 2015 року контролюючим органом сформовано податкову вимогу № 5240-23 на суму 245666,62 грн. та винесено рішення про опис майна у податкову заставу № 39/26-52-25-37.
Позивач вважаючи оскаржуваним рішення такими, що порушують права та законні інтереси позивача, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.
За змістом пункту 180.1. статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Згідно пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Відповідно до пункту 183.10 статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Тобто, позивач є платником податку на додану вартість в розумінні Податкового кодексу України.
Згідно п. 1 підрозділу 92 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.
Пунктом 7 підрозділу 92 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України установлено, що процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.
За приписами пункту 2 підрозділу 92 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.
Відповідно до пункту 8 підрозділу 92 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.
Підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає податкове зобов'язання, як суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі суму коштів, визначену платником податків у податковому векселі та не сплачену в установлений законом строк).
Із наведеного випливає, що Податкового кодексу України встановлено заявницький (інформаційний) характер процедури податкового компромісу щодо розміру сплати, видів податків та термінів застосування податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань, по яких не завершена процедура судового та/або адміністративного оскарження, та іншими неузгодженими податковими зобов'язаннями.
Тобто, для податкових зобов'язань, які є неузгодженими внаслідок незакінчення процедури судового та/або адміністративного оскарження, та для інших неузгоджених податкових зобов'язань, до яких закон встановлює можливість застосування податкового компромісу, достатнім для застосування податкового компромісу є подання заяви про намір досягнення податкового компромісу та сплата 5 % від визначеної в ній суми.
При цьому, чинне законодавство не ставить в залежність право платника податку скористатись процедурою податкового компромісу, від підстав, з яких виникли податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях.
Так само і будь-яких повноважень контролюючого органу щодо відмови в застосуванні податкового компромісу у таких випадках Законом не передбачено.
Відтак, враховуючи відсутність правових підстав у контролюючого органу для не погодження податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 07 серпня 2014 року № 0039591701, суд приходить до висновку про протиправність рішення про недосягнення податкового компромісу від 13 лютого 2015 року № 1799/10/26-52-17-01-53, прийняте Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року № 826/7801/15.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 27 квітня 2015 року № 5240-23, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4.1.153 статті 14 Податкового кодексу, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пункт 14.1.175 статті14 Податкового кодексу України).
За змістом підпункту 2.1, 2.2, 2.3 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого Міндоходів України від від 10.10.2013, № 576, податкова вимога формується органами доходів і зборів за місцем обліку платника податків. Податкова вимога формується, якщо: платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки;платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки;платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки;платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки. Протягом строків оскарження суми грошових зобов'язань, визначених Кодексом, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.
За змістом статті 59 Податкового кодексу визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Частиною 56.1 статті 56 Податкового кодексу, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
За змістом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, податкова вимога вважається відкоиканою якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняту податкову вимогу.
Пунктом 60.3 статті 60 Податкового кодексу України, встановлено, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення - рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення - рішення або податкової вимоги.
Матеріали справи свідчать, що 27 квітня 2015 року контролюючим органом сформовано податкову вимогу № 5240-23 на загальну суму 245666,62 грн., з яких 120667,40 грн. заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування та на суму 124999,22 грн. по податку на додану вартість.
Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві листом від 31 серпня 2015 року № 8186/10/26-52-23-37 повідомила, що станом на 31 серпня 2015 року борг з податку на доходи фізичних осіб за ФОП ОСОБА_1 відсутній.
Відтак, залишок суми боргу, визначений оскаржуваною вимогою № 5240-23 складається із розміру сум по податку на додану вартість на суму 124999,22 грн., з яких 94850,00 грн. - основний платіж, 23712,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (санкції), 6436,72 грн. - пеня.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, податковий борг позивача виник внаслідок несплати податкового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення від 07 серпня 2014 року № 0039591701.
Враховуючи, що збільшення суми грошового забезпечення по податку на додану вартість, згідно податкового повідомлення-рішення від 07 серпня 2014 року № 0039591701 є неузгодженим, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для формування податкової вимоги, а відтак, така вимога від 27 квітня 2015 року № 5240-23 прийнята контролюючим органом неправомірно, без урахування всіх обставин справи.
З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (стаття 88 Податкового кодексу України).
Відповідно до пунктів 89.1, 89.2, 89.3 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі:
несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (повному господарському віданні або оперативному управлінні) - у день виникнення такого права - та балансова вартість якого не менша суми податкового боргу платника податків (але не більше двократного розміру), крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
З аналізу норм чинного законодавства вбачажться пряма залежність права податкової застави до наявності податкового боргу у платника податків, а відтак, у зв'язку з відсутнстю такого боргу, у контролюючого органу відсутнє право податкової застави.
Статтею 93 Податкового кодексу України, визначено, що майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:
отримання органом державної податкової служби підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;
визнання податкового боргу безнадійним;
прийняття відповідного рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;
отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми податкового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження;
реєстрації в органі державної податкової служби податкової поруки у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті. Перелік відповідних документів визначається за правилами, встановленими Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що під час розгляду даної справи, суд встановлена протиправність податкової вимоги від 27 квітня 2015 року № 5240-23, яка стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу від 27 квітня 2015 року № 39/26-52-25-37, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 27 квітня 2015 року № 39/26-52-25-37у зв'язку з тим, що відпали обставини, що зумовлювали прийняття такого рішення.
З огляду на викладене, враховуючи скасування оскаржуваних рішень, суд приходить до висновку про зобов'язання Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві вивести з облікової картки ФОП ОСОБА_1 відомості про наявність податкового боргу з ПДВ в розмірі 124999,22 грн.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 181 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві про недосягнення податкового компромісу від 13 лютого 2015 року № 1799/10/26-52-17-01-53.
3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 27 квітня 2015 року № 5240-23.
4. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 27 квітня 2015 року № 39/26-52-25-37 про опис майна у податкову заставу.
5. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві вивести з облікової картки ФОП ОСОБА_1 відомості про наявність податкового боргу з ПДВ в розмірі 124999,22 грн.
6. Судові витрати в сумі 560,28 грн. присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник