ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
28 грудня 2015 року № 826/14088/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судових засідань Непомнящої А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексу - відповідач), в якому просить:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оприлюдненого 10 липня 2015 року на веб-порталі Департаменту у вигляді електронної таблиці, яким нерухоме майно, на яке ОСОБА_2 набула право власності на підставі договорів купівлі-продажу від 24 січня 2014 року, розташованих на земельних ділянках за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 підлягає примусовому демонтажу;
- заборонити Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) приймати управлінські рішення щодо нерухомого майна ОСОБА_2, розміщених на земельних ділянках за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 пов'язаних з позбавленням ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно чи обмеженням у його здійсненні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 30 липня 2015 року адміністративну справу № 826/14088/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 17 серпня 2015 року.
У судовому засіданні 17 серпня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.
Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Щодо заявленої позовної вимоги про визнання неправомірним та скасування рішення відповідача, оприлюдненого 10 липня 2015 року на веб-порталі Департаменту у вигляді електронної таблиці, яким нерухоме майно, на яке ОСОБА_2 набула право власності на підставі договорів купівлі-продажу від 24 січня 2014 року, розташованих на земельних ділянках за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 підлягає примусовому демонтажу, суд зазначає наступне.
Рішенням Печерської районної в м. Києві ради від 18 жовтня 2007 року за № 6 (п. 10) за актом приймання-передачі згідно договору оренди земельної ділянки від 21 грудня 2007 року ТОВ «Гемма» в особі директора ОСОБА_2,передано в оренду земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - АДРЕСА_1; розмір - 420 кв. м, в тому числі під МАФ кіоск 20 кв. м.; цільове призначення - для розміщення та експлуатації малої архітектурної форми; кадастровий номер - НОМЕР_1. До обов'язку орендаря згідно розділу 8 договору використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.
На виконання умов договору актом приймання-передачі від 21 грудня 2007 року Печерською районною у місті Києві радою передано ТОВ «Гемма» в особі директора ОСОБА_2 земельну ділянку з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації малої архітектурної форми.
Тобто, в межах укладеного договору земельна ділянка повинна була використовуватися для розміщення та експлуатації малої архітектурної форми.
Суд зауважує, що долучена до матеріалів справи копія договору оренди земельної ділянки від 21 грудня 2007 року, укладеного між Печерською районною у м. Києві радою та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 про передачу в короткострокову оренду земельну ділянку загальною площею 20,0 кв. м на 1 рік для розміщення торговельного кіоску на АДРЕСА_2 не приймається у якості належного та допустимого доказу, оскільки встановити зв'язок між сторонам договору та позивачем станом на момент його укладення з наявних матеріалів справи не вбачається можливим.
З матеріалів справи вбачається, що 14 жовтня 2014 року та 29 жовтня 2014 року посадовою особою Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було проведено перевірку правомірності встановлення (розміщення) тимчасових споруд за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 за наслідками яких винесено приписи № 1412232, 1412633, якими запропоновано надати проектно-дозвільну документацію на розміщення тимчасових споруд, а, у разі відсутності проектно-дозвільної документації - демонтувати тимчасові споруди власними силами протягом 7 робочих днів, відновити благоустрій. У разі невиконання припису будуть вжиті заходи згідно чинного законодавства.
Згідно пояснень відповідача, викладених у запереченнях проти позову, вимоги приписів виконані не були, дозвільні документи по вказаним приписам не надавались, відтак вказані об'єкти були внесені до електронної таблиці, яка міститься на веб-порталі відповідача.
10 липня 2015 року на офіційному веб-порталі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) оприлюднено графік проведення демонтажів незаконних МАФ та ТС станом на 10 липня 2015 року, серед яких споруда, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та споруда, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_2.
Вважаючи, що відповідачем перевищено владні повноваження, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог частини другої статті 5 Кодексу України яро адміністративні правопорушення статті 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», п. 44 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 2 ст. 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» Київська міська рада рішенням від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 затвердила Правила благоустрою міста Києва, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність у відповідності з Кодексом України про адміністративні правопорушення, згідно з додатком. Дія рішення поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форми власності та підпорядкування, що знаходяться в межах міста Києва, а також громадян. Відповідно до вимог статті 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та пункту 2 частини першої статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення надати повноваження Головному управлінню контролю за благоустроєм виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо виконання функцій Інспекції з благоустрою міста Києва - складати протоколи про адміністративні правопорушення з виявлених порушень Правил благоустрою міста Києва, встановлених цим рішенням, та надсилати їх відповідно до вимог статей 152, 257 Кодексу України про адміністративні правопорушення органові, уповноваженому розглядати справи про адміністративні правопорушення (далі по тексту - Правила благоустрою).
Відповідно до п. 19.2.1. Правил благоустрою м. Києва уповноважені працівники Головного управлінні контролю за благоустроєм (Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища мають право залучати спеціалістів структурних підрозділів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), комунальних підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян (за погодженням з їхніми керівниками) для розгляду питань у сфері благоустрою території міста, вносити приписи з вимогою усунення порушень Закону України «Про благоустрій населених пунктів» і цих Правил, складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Уповноважені працівники районних управлінь (відділів) контролю за благоустроєм виконавчих органів районних у м. Києві рад (районних у м. Києві державних адміністрацій) мають право вносити приписи з вимогою усунення порушень Закону України «Про благоустрій населених пунктів» і цих Правил, складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В силу положень п. 13.3.1 Правил благоустрою м. Києва, у разі виявлення самовільно встановлених малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу КМР (КМДА) вноситься припис його власнику (особі, яка здійснила встановлення) з вимогою усунення порушень.
У відповідності до п. 20.2.1 Правил благоустрою м. Києва, якщо під час перевірки виявлені причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов'язана скласти та видати офіційний документ - припис, який є обов'язковим для виконання в термін до трьох діб особами, які є відповідальними за утримання об'єктів благоустрою.
У відповідності, із п. 13.3.3 Правіш благоустрою м. Києва, Рішення про демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районними в місті Києві державними адміністраціями, Департаментом промисловості та розвитку підприємництва (щодо об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі).
Відповідно до Положення про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу КМР (КМДА), затвердженого розпорядженням Київської міської ради від 27 січня 2011 року № 94, зі змінами відповідно до розпорядження КМДА від 12 грудня 2012 року № 1205, до повноважень Департаменту належить, зокрема, здійснення контролю за станом благоустрою міста, а також контролю за дотриманням та здійсненням заходів, спрямованих на виконання Закону України «Про благоустрій населених пунктів2 та Правил благоустрою м. Києва.
Відповідно до покладених на нього завдань Департамент вживає заходів щодо впорядкування об'єктів благоустрою міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених об'єктів та споруд, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів, механізмів тощо; виявляє тимчасові споруди, що розміщені без відповідної документації, та застосовує заходи впливу до власників відповідно до законодавства України та Правил благоустрою м. Києва.
Департамент має право, зокрема, вимагати від підприємств, установ, організацій, суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, у власності або користуванні яких знаходяться території, будівлі споруди, інженерні мережі, транспортні магістралі тощо усунення виявлених порушень Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Правил благоустрою міста Києва, а також вживати заходів щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства України у сфері благоустрою; здійснювати контроль в межах компетенції за демонтажем безхазяйного майна, самовільно розміщених об'єктів та споруд, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів, механізмів тощо.
Підпунктом 5.10 Положення встановлено, що Департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює у встановленому порядку демонтаж та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених тимчасових споруд та елементів благоустрою, рекламних носіїв, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів тощо.
Відповідно до п. 6 Положення, Департамент має право, зокрема, здійснювати у встановленому порядку демонтаж та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених тимчасових споруд та елементів благоустрою рекламних носіїв, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів тощо (п. 6.7)., надавати відповідні доручення профільним структурним підрозділам, зокрема підпорядкованих комунальним підприємствам та контролювати їх виконання (п. 6.25).
Таким чином, рішення про демонтаж малої архітектурної форми (тимчасової споруди) приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) внаслідок невиконання вимог припису власником (користувачем) встановленого елементу благоустрою.
Правилами благоустрою м. Києва форма такого рішення не встановлена, відтак приймається Директором та виражається у делегуванні повноважень із демонтажу Комунальному підприємству «Київблагоустрій» шляхом надання доручення.
Судом встановлено, що Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було проведено перевірку правомірності встановлення (розміщення) тимчасових споруд за адресою: АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 винесено приписи № 1412232, 1412633.
Згідно винесених приписів ПП «Три сім» та ФОП ОСОБА_4 запропоновано надати проектно-дозвільну документацію на розміщення тимчасових споруд, а, у разі відсутності проектно-дозвільної документації - демонтувати тимчасові споруди власними силами протягом 7 робочих днів, відновити благоустрій. У разі невиконання припису будуть вжиті заходи згідно чинного законодавства.
Проте, в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження виконання ПП «Три сім» та ФОП ОСОБА_4 вимог приписів як і пояснення, підтверджені належними та допустимим доказами стосовно відношення позивача до перевіряємих об'єктів. Відомості щодо оскарження винесених відповідачем приписів в матеріалах справи відсутні.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач стверджує, що споруда за адресою: АДРЕСА_2, об'єкт нерухомого майна - нежитлове торгове приміщення будівлі літери «А» загальною площею 17,2 кв. м., споруда за адресою: АДРЕСА_1 об'єкт нерухомого майна - нежитлове торгове приміщення будівлі літери «А» загальною площею 19,1 кв. м належить позивачу на праві власності як об'єкт нерухомого майна і не підпадає під дію Правил № 1051, оскільки не відноситься до тимчасової споруди (малої архітектурної споруди).
Проте, позивачем не надано суду доказів, що об'єкти нерухомого майна - споруда за адресою: АДРЕСА_2, об'єкт нерухомого майна - нежитлове торгове приміщення будівлі літери «А» загальною площею 17,2 кв. м., споруда за адресою: АДРЕСА_1 об'єкт нерухомого майна - нежитлове торгове приміщення будівлі літери «А» загальною площею 19,1 кв. м - та об'єкти, які перевірялися відповідачем, є одним і тим же об'єктом, а також докази на підтвердження присвоєння даним спорудам поштової адреси.
Також стосовно заявленої позовної вимоги суд зазначає, що згідно положень ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.
З адміністративного позову вбачається, що позивач звернувся до суду з вимогою визнати неправомірним та скасувати рішення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оприлюдненого 10 липня 2015 року на веб-порталі Департаменту у вигляді електронної таблиці, яким нерухоме майно, на яке ОСОБА_2 набула право власності на підставі договорів купівлі-продажу від 24 січня 2014 року, розташованих на земельних ділянках за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 підлягає примусовому демонтажу.
Проте, таблиця, яка міститься на веб-порталі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не є рішенням суб'єкта владних повноважень про демонтаж, оскільки носить виключно інформаційний характер, з метою повідомлення суб'єктів підприємницької діяльності та населення про існування можливості прийняття рішення про демонтаж того чи іншого елементу благоустрою.
Крім того, з пояснень відповідача вбачається, що станом на момент розгляду справи Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не видавались доручення Комунальному підприємству «Київблагоустрій» з метою вжиття заходів щодо демонтажу вказаних об'єктів.
З урахуванням викладеного судом встановлено, що права позивача в межах заявленої позовної вимоги відповідачем не порушено, а відтак, підстави для задоволення позову у цій частині відсутні.
Щодо позовної вимоги про заборону Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) приймати управлінські рішення щодо нерухомого майна ОСОБА_2, розміщених на земельних ділянках за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 пов'язаних з позбавленням ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно чи обмеженням у його здійсненні, суд зазначає наступне.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2010 року № П-278/10, встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Отже, під дискреційним повноваженням необхідно розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, що визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.
Вимога про заборону Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) вчиняти певні дії у своїй діяльності є формою втручання у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, а відтак не підлягає задоволенню.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник