23 грудня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4686/15
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Молодецького Р.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лисака С. В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
01 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.06.2015 №111-17.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що встановлення місцевих податків віднесено до компетенції органів місцевих рад. Оскільки Полтавською міською радою у строки, визначені статтею 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення ставок та порядок сплати транспортного податку не приймалось, підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відсутні.
Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях посилався на те, що позивач є власником легкового автомобіля Toyota Highlander, 2014 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 куб. см, що відповідно до положень підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування транспортним податком. Відтак гр. ОСОБА_1, як власник зазначеного автомобіля, повинна сплачувати транспортний податок за 2015 рік в розмірі 25000,00 грн. Зазначав, що питання справляння транспортного податку визначено Податковим кодексом України та вони не можуть ставитись у залежність від дії підзаконних нормативно-правових актів (рішень органів місцевого самоврядування).
Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечувала з мотивів, викладених у письмових запереченнях ДПІ у м. Полтаві (а.с. 25-26), наполягала на відмові у задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення позивача, її представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
ДПІ у м. Полтаві 22.06.2015 сформовано податкове повідомлення-рішення №111-17, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем: "Транспортний податок з фізичних осіб, 18011000" в розмірі 25000,00 грн (а.с. 11).
Не погодившись з даним рішенням, позивач оскаржила його до суду.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішень; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, яким, шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України, введено новий податок - транспортний податок.
Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
За приписами статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Згідно з підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті /пункт 267.4 статті 267 Податкового кодексу України/.
Таким чином, об'єктом оподаткування є автомобілі, що використовуються до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
При цьому, згідно підпунктом 14.1.251 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.
Суд зазначає, що згідно з підпунктом 14.1.163 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.
Таким чином, використання транспортного засобу пов'язується з його реєстрацією.
Згідно з частиною 1 статті 34 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-ХІІ (далі Закон №3353-ХІІ), державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення (частина 3 статті 34 Закону №3353-ХІІ).
Порядок проведення державної реєстрації транспортних засобів врегульований Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (далі - Порядок №1388).
Пунктом 6 Порядку №1388 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №955) передбачено, що транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції (далі - підрозділи Державтоінспекції).
Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів (пункт 7 Порядку №1388).
Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів (пункт 8 Порядку №1388).
Із системного аналізу наведених норм Порядку №1388 суд приходить до висновку, що реєстрація автомобіля не може бути проведена за іншою особою аніж за власником (співвласником) такого автомобіля.
Судом встановлено, що у грудні 2014 року позивачем придбано та зареєстровано транспортний засіб - автомобіль марки Toyota Highlander, легковий універсал-В, 2014 року випуску, об'єм двигуна 3456 куб. см, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ №885415 (а.с. 14).
Згідно з підпунктами 267.6.1, 267.6.2 статті 267 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Водночас, підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України визначено, що до місцевих податків належить податок на майно, в склад якого, відповідно до підпункту 265.1.2 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України входить транспортний податок.
Відповідно до пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Отже, транспортний засіб, який рахується за ОСОБА_1 є об'єктом оподаткування в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, а тому контролюючий орган правомірно нарахував суму транспортного податку.
Доводи позивача з приводу допущення контролюючим органом дефектів у оформленні оскарженого податкового повідомлення-рішення в частині зазначення правового обґрунтування підстав його прийняття суд вважає необґрунтованими, оскільки наявність вказаного дефекту в податковому повідомленні-рішенні зумовлена допущенням технічної помилки у програмному забезпеченні АІС "Податковий блок", яка з огляду на вірне зазначення назви податку /транспортний податок з фізичних осіб/ та суми податкового зобов'язання /25000,00 грн/ не являється підставою для скасування вказаного рішення.
На думку суду, допущення контролюючим органом певних недоліків у оформленні чи надсиланні (врученні) платнику податків податкового повідомлення-рішення не призводить до порушення прав платника податків та не може бути обставиною, яка звільняє платника податків від встановленого законодавством обов'язку щодо сплати відповідного податкового зобов'язання, а відтак, не являється самостійною обставиною для скасування податкового повідомлення-рішення, так як не змінюється суті самого рішення.
З приводу посилань представника позивача на те, що транспортний податок не підлягає сплаті протягом 2015 року у зв'язку з відсутністю станом на 15.07.2014 рішення Полтавської міської ради про його встановлення, суд звертає увагу на такі обставини.
Перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VІІІ, яким внесені зміни до Податкового кодексу України щодо порядку справляння транспортного податку, визначено особливості прийняття органами місцевого самоврядування рішення про встановлення місцевих податків, зокрема, транспортного податку, на 2015 рік. Пунктом 4 Прикінцевих положень зазначеного Закону, окрім іншого, рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині транспортного податку). Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, визначені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарювання".
Сторонами в ході розгляду справи не заперечувалося проти того, що рішенням позачергової сорок восьмої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 30.01.2015 встановлено у 2015 році податок на майно, до складу якого, окрім іншого, входить транспортний податок, затверджено Положення про податок на майно (зокрема, в частині сплати у 2015 році транспортного податку).
За таких обставин, оспорене податкове повідомлення-рішення ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, який, в силу положень статті 1, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, суд акцентує увагу на положеннях частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 22.06.2015 №111-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: "Транспортний податок з фізичних осіб, 18011000" в розмірі 25000,00 грн. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, що свідчили б про відсутність у неї обов'язку зі сплати транспортного податку.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А позовні вимоги гр. ОСОБА_1 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовані в ході розгляду справи судом.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову повністю.
Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір в розмірі 487,20грн належить залишити у Державному бюджеті України.
Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 28 грудня 2015 року.
Суддя Р.І. Молодецький