Справа № 750/4877/15-ц Провадження № 22-ц/795/2391/2015 Головуючий у I інстанції -Литвиненко І. В. Доповідач - Горобець Т. В.
Категорія - цивільна
24 грудня 2015 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого - судді Горобець Т.В.,
Суддів -Бечка Є.М., Хромець Н.С.
при секретарі - Мартиновій А.В.
з участю представника позивача Колінько А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 жовтня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа ОСОБА_3,
У травні 2015 року ПАТ «Універсал Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_2, в якому, після уточнення вимог, просило звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 5735 від 25 грудня 2006 року - нежиле приміщення (приміщення офісу) загальною площею 50,5 кв.м. по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 шляхом продажу майна з прилюдних торгів (аукціону) для задоволення грошових вимог ПАТ «Універсал Банк» в сумі 71 294,48 доларів США у відповідності до положень ЗУ «Про виконавче провадження».
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. В рахунок погашення заборгованості за генеральним договором № 35-1/233Г-06 від 25 грудня 2006 року в сумі 71 294,48 доларів США , що складається із заборгованості по сумі кредиту - 61 018,34 долари США, заборгованості по сплаті відсотків - 9266,70 доларів США, заборгованості по сплаті підвищених відсотків - 1009,44 доларів США на користь ПАТ «Універсал Банк» звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 5735 від 21 грудня 2006 року - нежиле приміщення (приміщення офісу) загальною площею 50,5 кв.м, по АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом проведення прилюдних торгів з реалізації предмету іпотеки в межах процедури виконавчого провадження за ціною, визначеною незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання відшкодування судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, вважаючи судове рішення незаконним та необґрунтованим, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову. Вважає, що районним судом безпідставно не взято до уваги тієї обставини, що позивач одночасно подав до суду дві позовні заяви - про стягнення з боржника ОСОБА_3 всієї суми заборгованості за Генеральним договором на здійснення кредитних операцій та за даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки до іпотекодавця ОСОБА_2
На думку відповідача, одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить майновому поручителю, у рахунок погашення зазначеного боргу призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна, а отже, за такої ситуації відбувається фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові.
Відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином - ОСОБА_4 отримав судову повістку особисто( а.с. 247), а ОСОБА_2 вважається повідомленою належним чином на підставі п. 5 ст.76 ЦПК України, так як повідомлений її представник ( а.с.242,247).
У судовому засіданні представник позивача підтримав письмові заперечення на апеляційну скаргу, яку просив відхилити за безпідставністю. Суду пояснив, що рішення по справі за позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості на даний час не ухвалене. Доводи відповідача щодо подвоєння суми заборгованості у зв»язку з заявленням позову до ОСОБА_4 та до іпотекодавця ОСОБА_2, яка не є позичальником , не ґрунтуються на законі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 25 грудня 2006 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_3 було укладено Генеральний договір на здійснення кредитних операцій 35-1/233Г-06, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти в межах кредитного ліміту на суму 65000 доларів США з кінцевим терміном повернення до 24 грудня 2011 року (а.с. 21-24). Відповідно до п. 2.1 цього договору надання банком кредитних коштів здійснюється шляхом укладання окремих кредитних договорів, які є невід'ємними частинами Генерального договору.
В межах Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 35-1/233Г-06 від 25 грудня 2006 року між позивачем та третьою особою в той же день, 25 грудня 2006 року було укладено кредитний договір № 35-1/234К-06 з відкриттям відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кошти в межах кредитного ліміту на суму 65000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних (а.с. 25-26).
18 грудня 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено інший кредитний договір № 35-1/1000К-07 з відкриттям відновлювальної кредитної лінії, згідно умов якого банк надав ОСОБА_3 кошти в межах кредитного ліміту на суму 65000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних (а.с. 27-28).
15 квітня 2010 року між позивачем та третьою особою було укладено Додаткову угоду № 1 до Генерального договору, відповідно до якої сторони домовились внести зміни, виклавши Генеральний договір про надання Кредитних коштів у новій редакції. Умови та порядок використання кредитних коштів оформлено додатковими угодами до даного договору у відповідності до п. 1.1.1 (а.с. 29-35). 15 квітня 2010 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду № 2 до Генерального договору, пунктом 2 якої сторони погодили, що строк виконання зобов'язань за користування кредитними коштами встановлений до 24 грудня 2011 року (а.с. 36-38).
Крім того, 15 квітня 2010 року між вказаними вище сторонами було укладено Додаткову угоду № 3 до Генерального договору, згідно з умовами п. 1.3.2.1 якого за використання кредитних коштів за Додатковою угодою в період з 15 квітня 2010 року по 31 березня 2012 року встановлюється процентна ставка в розмірі 3,39 % річних, а починаючи з 01 квітня 2012 року - в розмірі 15,25 % річних (а.с. 41-46). Пунктом 1.3.2.3 цієї угоди визначено, що в разі виникнення у вказаний період прострочення платежу п. 1.3.2.1 втрачає свою чинність, а позичальник зобов'язується сплачувати Банку проценти за користування кредитними коштами в розмірі 15,25 % річних.
07 квітня 2011 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду № 5, відповідно до п. 1.3.2.1 якої сторони погодили, що за використання кредитних коштів в період з 07 квітня 2011 року по 31 березня 2012 року встановлюється процентна ставка в розмірі 5,52 % річних, а починаючи з 01 квітня 2012 року - в розмірі 16,25 % річних (а.с. 51-56). Пунктом 1.3.2.3 встановлено, що в разі виникнення у вказаний період прострочення платежу п. 1.3.2.1 втрачає свою чинність, а позичальник зобов'язується сплачувати Банку проценти за користування кредитними коштами в розмірі 16,25 % річних. Також, відповідно п. 10 Додаткової угоди № 5 встановлено кінцевий термін виконання зобов'язань - до 01 квітня 2017 року.
Додатковою угодою № 8, укладеною 07 липня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3, сторони погодили, що за використання кредитних коштів в період з 09 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року встановлюється процентна ставка в розмірі 12 % річних, а починаючи з 01 січня 2013 року - 16,25 % річних (а.с. 61-67). Проте, сторони обумовили, що в разі виникнення у вказаний період прострочення платежу п. 1.3.2.1 втрачає свою чинність, а позичальник зобов'язується сплачувати Банку проценти за користування кредитними коштами в розмірі 16,25 % річних.
24 липня 2013 року між позивачем та третьою особою укладено Додаткову угоду № 10, відповідно до умов якої сторони погодили, що за використання кредитних коштів в період з 24 липня 2013 року по 30 червня 2014 року встановлюється процентна ставка в розмірі 12 % річних, а починаючи з 01 липня 2014 року - в розмірі 16,25 % річних (а.с. 70-76).
Відповідно до п. 1.3.2.1 Додаткової угоди № 12, укладеної 26 червня 2014 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3, за використання кредитних коштів в період з 26 червня 2014 року по 31 серпня 2014 року встановлюється процентна ставка в розмірі 5,5 % річних, а починаючи з 01 вересня 2014 року - в розмірі 16,25 % річних (а.с. 80-86).
Згідно з умовами Генерального договору № 35-1/233Г-06 від 25 грудня 2006 року та додаткових угод ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредитні кошти у визначені строки. Однак, зобов'язання порушив, сплату передбачених договорами коштів належним чином та своєчасно не здійснював, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка на 20 квітня 2015 року становить 71 294,48 доларів США, яка складається із: 61 018,34 доларів США заборгованості по сумі кредиту, в т.ч. 14 577,88 доларів США простроченої заборгованості; 9 266,70 доларів США заборгованості по сплаті відсотків та 1 009,44 доларів США заборгованості по сплаті підвищених відсотків, що підтверджується наявним у справі розрахунком, (а.с.90-93), уточненим в апеляційному суді представником позивача в частині номеру кредитного договору, на підставі якого розраховувалась заборгованість(а.с.252-256)
25 грудня 2006 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» з однієї сторони та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 з другої сторони було укладено іпотечний договір № 5735, до якого відповідними договорами від 15 квітня 2010 року, 07 квітня 2011 року та 09 липня 20123 року також вносились зміни (а.с. 7-10, 11-20).
Згідно з умовами п. 1.2 іпотечного договору іпотекодавець - майновий поручитель ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_3, що виникають з Генерального договору на здійснення кредитних операцій від 25 грудня 2006 року, передала в іпотеку майно - приміщення офісу, загальною площею 50,5 кв.м, по АДРЕСА_1.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» суд першої інстанції керувався нормами матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини та обґрунтовано виходив з встановлених обставин, підтверджених наявними у справі доказами, які свідчать, що позичальник ОСОБА_3 належним чином кредитних зобов'язань перед банком не виконував, у зв"язку з чим у нього виникла заборгованість , розмір якої на 20 квітня 2015 року становить 71 294,48 доларів США та складається із: 61 018,34 доларів США заборгованості по сумі кредиту, в т.ч. 14 577,88 доларів США простроченої заборгованості; 9 266,70 доларів США заборгованості по сплаті відсотків та 1 009,44 доларів США заборгованості по сплаті підвищених відсотків, що підтверджується наявним у справі розрахунком (а.с.90-93), який відповідачем не оспорюється. Такий спосіб захисту порушеного права, як звернення стягнення на предмет іпотеки відповідає ст. 33 Закону України « Про іпотеку» та умовам Договору .
Доводи апеляційної скарги про те, що наявність заявленого позову про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 та пред»явлення окремо позову до іпотекодавця ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором є протиправним, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
У пункті 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про Практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз»яснюється, що відповідно до ч.1 ст.20 ЦК України, ст.3 і 4 ЦПК України, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором( дострокове стягнення кредиту,стягнення заборгованості, у тому числі і шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/ застави, одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, тощо) належить виключно позивачеві.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновками районного суду про обґрунтованість та доведеність позову та про наявність підстав для його задоволення.
Згідно положень ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Враховуючи, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, з'ясував всі необхідні для вирішення спору обставини справи, дав належну оцінку дослідженим доказам, вірно визначив характер спірних правовідносин та закон, яким вони регулюються, правильно застосувавши його норми при вирішенні спору, апеляційний суд на підставі положень ст. 308 ЦПК України вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: