Справа № 750/7204/15-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/795/964/2015
Категорія - ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач ОСОБА_2
25 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015270010002265, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чернігова, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, не працюючого, маючого на утриманні малолітнього сина, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 09.09.2013 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 1 року 2 місяців позбавлення волі, звільненого від відбування покарання згідно постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 11.07.2014 року на підставі ст.7 Закону України «Про амністію в 2014 році»,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 жовтня 2015 року,
за участю прокурора ОСОБА_9
представника потерпілої ОСОБА_10
захисника ОСОБА_8
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 жовтня 2015 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України і призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.
ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 визначено рахувати з моменту приведення вироку у виконання.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з моменту приведення вироку у виконання, зарахувавши строк тримання у ІТТ.
Цивільний позов задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 11623 грн. 38 грн. матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 по 5000 грн. моральної шкоди.
Питання про речові докази вирішено в порядку статті 100 КПК України.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , 05 квітня 2015 року, близько 04 години, за попередньою змовою, перебуваючи на території покинутого будівництва поблизу стадіону ім. Ю.Гагаріна, що по вул. Шевченка, 61, у м. Чернігові, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, нанесли разом декілька ударів в область голови, тулуба та ніг ОСОБА_11 , та відкрито викрали в неї золоті сережки, 585 проби, вагою 2,08 грам, вартістю 1080,33 грн., золоту каблучку, 583 проби, вагою 2,44 грам, вартістю 1263,00 грн., золоту каблучку, 585 проби, вагою 2,36 грам, вартістю 1225,76 грн., золоту каблучку 585 проби, вагою 1,7 грам, вартістю 882,96 грн., золотий ланцюг, 585 проби, вагою 6,5 грам, вартістю 3376,03 грн., золотий підвісок, 585 проби, вагою 2,99 грам, вартістю 1552,97 грн., золотий браслет, 585 проби, вагою 1,19 грам, вартістю 618,07 грн., мобільний телефон марки «M.Party», вартістю 1000 грн., жіночу шкіряну сумку, вартістю 350 грн., дамську парасольку, вартістю 250 грн., паспорт громадянина України та залікову книжку Чернігівського національного технологічного університету на ім'я потерпілої, які матеріальної цінності не являють, чим завдали останній матеріальної шкоди на загальну суму 11598,36 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , в якій просить вирок суду скасувати та призначити обвинуваченому ОСОБА_7 мінімальний строк покарання, передбачений санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, звільнивши його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості придбаних ліків на суму 1025,02 грн. та вартості золотого підвіску в розмірі 1552,97 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного вироку. Зазначає, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції не врахував той факт, що останній щиро покаявся, вину визнав, активно сприяв розкриттю злочину, а також перебування у нього на утриманні малолітньої дитини. Вказані обставини, на думку апелянта, є підставою для звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Також вказує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні документи, які б свідчили про витрачання коштів на придбання в період лікування лікарських препаратів, зазначених у виписці лікаря. Касові чеки, які приєднані до позовної заяви не можуть бути доказом матеріальної шкоди, оскільки не вказано з приводу чого були придбані зазначені ліки , крім того, всі чеки датовані до 11.04.2015 року., тобто, до моменту перебування потерпілої на лікуванні у Сосницькій лікарні, серед них нема жодного чеку на придбання ліків, які були призначені для лікування згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого. Згідно висновку судово-медичної експертизи, в наданій медичній картці амбулаторного хворого на ім'я потерпілої дані про її звернення по медичну допомогу з приводу травми, отриманої 04.04.2015 року відсутні, а у підсумку зазначено, згідно медичної документації у ОСОБА_11 об'єктивних даних на наявність у неї тілесних ушкоджень не виявлено, в тому числі закрита черепно-мозкова травма та струс головного мозку не підтверджені. Судом безпідставно задоволено позов в частині стягнення вартості золотого підвіску, оскільки органом обвинувачення та потерпілою не доведено факту наявності даної прикраси під час пограбування. Також не має цього підвіску і серед переліку золотих речей, що були здані до ломбарду.
Не погоджуючись з рішенням суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості придбаних ліків на суму 1025,02 грн. та вартості золотого підвіску в розмірі 1552,97 грн.
Обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 аналогічні обґрунтуванню доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 . Крім того зазначає, що судом безпідставно зазначено, що він вину визнав частково, оскільки в судовому засіданні вину визнав повністю - в частині тієї кількості речей, яку викрав, а розмір цивільного позову був надто завищений. З врахуванням того, що він вину визнав, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, раніше не судимий , що, на його думку, є обставинами для звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
В запереченнях на апеляційні скарги захисника та обвинуваченого прокурор вважав вирок суду законним та обґрунтованим, просив апеляційні скарги залишити без задоволення.
Заслухавши доповідача, обвинувачених та захисника, які просили задовольнити подані апеляційні скарги, прокурора та представника потерпілого, які просили апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає з наступних підстав.
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вину у пред'явленому обвинуваченні визнали частково та показали, що вони дійсно разом вчинили грабіж. Було викрадено вироби із золота, але в меншій кількості, ніж вказано в обвинувальному акті та цивільному позові, а також мобільний телефон та сумку. В день скоєння злочину перебували в стані алкогольного сп'яніння, і що саме було викрадено, точно не пам'ятають, але допускають, що підвіска, яка була на золотому ланцюгу, загубилась під час заволодіння майном. Завдані збитки потерпілій не відшкодовані.
Проте, не дивлячись на часткове визнання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 своєї вини їх вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується іншими доказами у кримінальному провадженні.
Зокрема, допитана в судовому засіданні суду першої інстанції потерпіла ОСОБА_11 показала, що 04.04.2015 року, у нічний час, вона разом з обвинуваченими та дівчиною вживали спиртні напої біля магазину «АТБ», що по вул. Рокосовського в м. Чернігові. Через деякий час її почали бити, один з хлопців тримав її, а інший знімав прикраси, а також вирвали сумку. Після вказаних подій вона звернулася до лікарні та проходила курс лікування. Цивільний позов підтримує.
Показання потерпілої ОСОБА_11 про викрадення у неї золотих виробів саме у кількості, яка зазначена в обвинувальному акті, та перебування її на лікуванні з 05.04.2015 р. по 15.04.2015 року узгоджуються з іншими доказами, зібраними у кримінальному провадженні.
Згідно протоколів проведення слідчого експерименту від 23.04.2015 року за участю обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , останні вказували на речі, які викрали у потерпілої, а також допускали, що золотий хрестик, міг загубитись під час пограбування (а.п. 62-68).
Відповідно до копії довідки ПТ «Ломбард-Скарбниця», ОСОБА_12 04.04.2015 здала в ломбард каблучку із золота 585 проби загальною вагою 2,42 грам, чистою вагою 2,36 грам; ланцюг із золота 585 проби загальною вагою 6,54 грам, чистою вагою 6,5 грам; браслет із золота 585 проби загальною вагою 1,22 грам, чистою вагою 1,19 грам; каблучку із золота 585 проби загальною вагою 2,45 грам, чистою вагою 2,44 грам; сережку із золота 585 проби загальною вагою 2,1 грам, чистою вагою 2,08 грам (а.п. 52).
Згідно копій розрахункових квитанцій та бирок на ювелірні вироби, потерпіла мала у власності шкіряну сумку вартістю 350 грн., парасольку вартістю 290 грн., золотий підвісок 585 проби вагою 2,99 грам вартістю 1824 грн. та золотий ланцюг 585 проби вагою 6,56 грам вартістю 4006 грн. (а.п. 60).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 378 від 06.06.2015 року, дослідницької її частини, із медичної карти стаціонарного хворого № 1009/233 Сосницької ЦРЛ видно, що 05.04.2015 року ОСОБА_11 поступила в неврологічне відділення зі скаргами на головний біль, нудоту, позиви до блювання. Зі слів хворої 04.04.2015 р., близько 24-00 год. була побита невідомими особами. Втрачала свідомість, було блювання. Діагноз: ЗЧМТ. Струс головного мозку. 06.04.2015 року скарги на головний біль, нудоту. 07.04.2015 року скарги на нудоту, позиви до блювання. 08.04.2015 року скарги на нудоту. 09.04.2915 року свідомість ясна. 10.04.2015 року хвора виписана з покращенням із заключним діагнозом: ЗЧМТ (04.04.2015 р.). Струс головного мозку. Астеновегетативний синдром (а.п.103-105).
Згідно копії виписки з медичної карти, потерпіла ОСОБА_11 з 11.04.2015 року по 15.04.2015 року проходила курс лікування у стаціонарі (а.п. 40).
Відповідно до фіскальних чеків потерпілою на придбання медичних препаратів витрачено 1025,02 грн. (а.п. 39).
При наявності наведених доказів колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у відкритому викраденні чужого майна, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказах і їх дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України.
Часткове невизнання обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 своєї вини в частині кількості викрадених речей, колегія суддів розцінює як захисну версію з метою зменшення розміру відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст. 94 КПК України, суд 1 інстанції оцінив зібрані у кримінальному провадженні докази і дав у вироку аналіз усіх доказів, які підтвердили винуватість обвинувачентх. При цьому суд на виконання вимог закону мотивував у вироку прийняття одних і відхилення інших доказів та поклав в основу вироку лише належні та допустимі докази, досліджені в судовому засіданні.
Доводи апелянтів про те, що вони не викрадали золотий підвісок апеляційний суд не може прийняти до уваги, оскільки в суді апеляційної інстанції обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 допускали, що золота підвіска могла бути загублена під час пограбування, оскільки на ланцюгу, що належав потерпілій, був кулон та крім того, через перебування у стані алкогольного сп"яніння, вони не точно пам"ятають обставини заволодіння майном потерпілої. Дані покази обвинувачених узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні. З даних підстав колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційних скарг в частині зменшення розміру цивільного позову на вартість золотої підвіски.
Також колегією суддів не беруться до уваги і доводи захисника та обвинувачених щодо безпідставного задоволення позовних вимог в частині вартості лікування та перебування потерпілої ОСОБА_11 на лікуванні з 05.04.2015 року по 15.04.2015 року, оскільки вказані твердження спростовуються показаннями потерпілої, висновком судово-медичної експертизи, в описовій частині якої зазначено, що із медичної карти стаціонарного хворого № 1009233 Сосницької ЦРЛ, видно, що ОСОБА_11 саме 05.04.2015р. в 11.25 год. поступила в неврологічне відділення з якого 10.04.2015 року виписана з покращенням, а також фіскальними чеками за вказаний період. / а.с. 56-58/
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання суд, у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу винних, їх характеризуючи дані, матеріальний стан, вік та призначив їм покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України, яке є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів. Своє рішення щодо виду та розміру покарання суд належно мотивував, воно відповідає вимогам закону щодо мети покарання. Колегія суддів погоджується з таким рішенням і не вбачає підстав для пом'якшення обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання, в тому числі із застосуванням ст. 75 КК України, оскільки вони вчинили тяжкий злочин, шкоду потерпілій не відшкодували.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну судового рішення, у кримінальному провадженні не вбачається, тому вирок суду є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - залишити без змін.
Рекомендувати Деснянського районного суду м. Чернігова в порядку ст. ст. 537, 539 КПК України вирішити питання про зарахування засудженому ОСОБА_7 до строку відбування покарання період перебування під вартою під час досудового слідства за даним кримінальним провадженням.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4