2-1535/15
760/8778/15-ц
30 грудня 2015 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Кицюк В.С., за участю секретаря Дрозд А.М., заявника ОСОБА_2, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, -
В квітні 2014 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, підставою даного позову є укладений між позивачем та ОСОБА_5 договір позики.
Договір позики було укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, забезпечений договір договором поруки, укладеним із ОСОБА_4
Ухвалою суду від 08 травня 2014 року відкрито провадження у справі (а.с.18)
Ухвалою суду від 12 травня 2014 року вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_5 (а.с.35)
17.09.2014 ОСОБА_6 подав до суду заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним., а саме договору позики, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с.47)
Ухвалою суду від 18 вересня 2014 року суд відмовив у прийнятті позову ОСОБА_6 з посиланням на те, що вимоги ОСОБА_6 не пов'язані із заявленими вимогами ОСОБА_3, оскільки не охоплюються спірними правовідносинами та в даному випадку цивільний інтерес особи, що звертається із позовом не стосується даного предмету спору, а саме суб'єктивного права позивача ОСОБА_3 на заявлення матеріально-правової вимоги до відповідачів (а.с.54)
30.09.2014 ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на вищезазначену ухвалу суду (а.с.66), яка ухвалою суду від 14 жовтня 2014 року повернута останньому згідно ч.2 ст.293 ЦПК України (а.с.69)
28.10.2014 ОСОБА_6 знову подав позовну заяву аналогічного змісту (а.с.71)
Ухвалою суду від 05 листопада 2014 року ОСОБА_6 знову відмовлено у прийнятті позову до сумісного розгляду з позовом ОСОБА_3, при чому судом акцентовано увагу ОСОБА_6 на тому, що в разі наявності цивільно-правових претензій до сторін у цій справі він не позбавлений можливості звернутися до суду із окремим позовом (а.с.84)
ОСОБА_7 знову подав апеляційну скаргу, яка ухвалою суду повернута останньому згідно ч.3 ст.293 ЦПК України (а.с.90, 94)
Ухвалою суду від 05 листопада 2014 року також зупинено провадження у цій справі за клопотанням відповідача ОСОБА_4 до набрання законної сили рішенням Дарницького районного суду м. Києва в справі за його позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання зобов'язання за договором поруки припиненим (а.с.85)
Під час зупинення провадження у справі ОСОБА_6 знову подав до суду позовну заяву аналогічного змісту (24.04.2015 а.с.101)
Ухвалою суду від 02 листопада 2015 року відновлено провадження у цій справі та призначений судовий розгляд справи на 02.12.2015 (а.с.136)
Зважаючи на те, що сторони в судове засідання не з'явилися, судовий розгляд справи призначено на 30 грудня 2015 року на 10.00 годин.
Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, аналогічного змісту заяву подав і відповідач ОСОБА_4 ОСОБА_5, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в суд не з'явився.
Натомість з'явився представник ОСОБА_6, який наполягав на прийнятті позовної заяви останнього до сумісного розгляду із позовом ОСОБА_3 на аналогічних підставах, які вже були предметом розгляду суду іх постановленням ухвал.
Окремо він визнав, що дійсно протягом більше року ніхто не заважав ОСОБА_6 звернутися до суду із окремим позовом до сторін, протее він цього не зробив, оскільик мав бажання вступити сааме в цей процесс. Оспорює дійсність договору займу, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не виступаючи стороною данного договору. Він зауважує, що ОСОБА_5 виступає боржником по виконавчому провадженню, де сааме ОСОБА_6 виступає стягувачем. І сааме винесена даним судом ухвала про забезпечення позову обмежує права ОСОБА_6, оскільки не дозволяє, на його думку, державному виконавцеві належно здійснювати примусове виконання рішення суду про стягнення боргу з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8
Заслухавши представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.34 ЦПК України треті особи належать до числа осіб, які мають матеріально-правову і процесуально-правову заінтересованість в справі. Участь третіх осіб в справі зумовлена тим, що судовий спір між сторонами прямо або опосередковано стосується прав та інтересів інших осіб.
При цьому, самостійні вимоги третіх осіб повинні стосуватися предмета спору, тобто об'єкту спірного правовідношення, того блага, з приводу якого виникає спір.
Судом двічі виносилися ухвали аналогічного змісту щодо неприйнятності даного позову до сумісного розгляду із позовом ОСОБА_3, окремо роз'яснювалося про можливість звернутися до суду із окремим позовом.
Проте, ОСОБА_6 таким правом не скористався, наполягаючи на тому, що його цивільний інтерес охоплюється предметом саме даного позову, з чим суд не може знову погодитися за аналогічними підставами, які викладалися раніше.
Більше того, суд акцентує увагу ОСОБА_6 на можливості оскарження дій державного виконавця в разі необхідності в порядку ст.383 ЦПК України, що також ним до цього часу зроблено не було.
Вимоги ОСОБА_6 не пов'язані із заявленими вимогами ОСОБА_3, оскільки не охоплюються спірними правовідносинами та в даному випадку цивільний інтерес особи, що звертається із позовом не стосується даного предмету спору, а саме суб'єктивного права позивача ОСОБА_3 на заявлення матеріально-правової вимоги до відповідачів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.34, 125, 210 ЦПК України, суд -
У прийнятті позовної заяви ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Роз'яснити заявникові про можливість звернутися до суду із окремим позовом в разі наявності цивільно-правових претензій до сторін у цій справі.
Суддя В.С. Кицюк