Справа № 760/8940/15-ц
2/760/4286/15
21 грудня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Коробенка С.В.
при секретарі Семененко А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання договору кредиту недійсним, -
В травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 з вимогами про визнання недійсним укладеного між Відповідачами без її згоди кредитного договору № 500/11/2013/0053 від 27.11.2013р., у відповідності до якого ОСОБА_3 отримав у позику суму в розмірі 210642,08 гривень.
В подальшому Позивач уточнила підстави своїх вимог і, окрім відсутності своєї згоди на укладання такого договору, зазначила, що під час укладення договору Банком не були виконані вимоги щодо повідомлення ОСОБА_2 щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту та інших умов кредитування, внаслідок чого ОСОБА_2 було прийнято неправильне рішення, яке вплинуло на фінансові зобов'язання сім'ї.
Крім того, Позивач вважає несправедливим включення до кола обов'язків позичальника вимогу про обов'язковість страхування його життя, що призвело до додаткових витрат сім'ї.
Обгрунтовуючи наявність порушення її прав внаслідок укладення оспорюваного нею кредитного договору, Позивач посилається на те, що на момент його укладення вона разом з Відповідачем ОСОБА_2 перебувала у цивільному шлюбі, що підтверджується таким, що набрало чинності рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 травня 2015 року.
Такі обставини у своїй сукупності, на думку Позивача, згідно зі ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» надають їй право вимагати визнання кредитного договору недійсним у цілому.
У судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.
Представник Відповідача-1 (ПАТ «Укргазбанк») зазначив, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки вимоги, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів», не стосуються кредитного договору № 500/11/2013/0053 від 27.11.2013р., оскільки він був укладений не для задоволення споживчих потреб ОСОБА_3, а для погашення його заборгованості за іншим кредитним договором, укладеним між Відповідачами 29.05.2007р. Крім того, як зазначив представник Відповідача-1, позичальником було отримано детальний розпис сукупної вартості кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору. З вимогою про страхування життя позичальника ОСОБА_2 погодився добровільно, а тому підстав для визнання договору недійсним і з цієї причини немає.
Відповідач-2 ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився з невідомих причин, у зв'язку з чим суд, заслухавши думку інших учасників, ухвалив розглядати справу на підставі наявних матеріалів.
Заслухавши пояснення Позивача та представника Відповідача-1, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
27 листопада 2013 року між ПАТ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №500/11/2013/0053, у відповідності до якого ОСОБА_2 отримав у позику суму в розмірі 210642,08 гривень з цільовим призначенням: на погашення кредитної заборгованості по кредитному договору №99-Ф/07 від 29.05.2007р.
У відповідності до ст.65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
В той же час встановлено, що станом на день укладення оспорюваного правочину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не перебували у зареєстрованому шлюбі.
Судове рішення про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без шлюбу ухвалене лише 21 травня 2015 року.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 16 травня 2012 року в справі №6-36цс12 встановлення факту перебування сторін у цивільному шлюбі після укладення правочину не може бути підставою для визнання такого правочину щодо розпорядження майном недійсним з підстав ненадання згоди на його укладення другим з подружжя (у цивільному шлюбі). Права Позивача станом на день укладення договору Відповдіачами не були порушені.
Крім того, відповідно до п. 8.4 Кредитного договору 500/11/2013/0053 від 27.11.2013р. детальний розпис загальної вартості платежів по цьому договору, що включає у себе суму планових платежів по поверненню кредиту, процентів, інших супутніх платежів та розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки визначається цим договором та Додатком №1, що є його невід'ємною частиною.
Зазначений додаток №1 підписаний ОСОБА_2, а отже погоджений ним. Копія додатку №1 надана суду до матеріалів справи представником Відповідача-1.
Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.2 ст.6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Згідно з ч.2 ст. 1056 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
В даному випадку и покладення на позичальника (і прийняття ним) обов'язку зі страхування власного життя є результатом домовленості між сторонами договору, яке безпосередньо впливає на рівень кредитних ризиків та, відповідно, на розмір процентної ставки за кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Будь-яких порушень Сторонами договору умов, викладених у ст.203 ЦК України, судом не встановлено.
Тому суд не має підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. 203, 215 України, ст. 65 Сімейного кодексу України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 169, 213-215 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: