2-245/15
760/22757/15-Ц
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
23 грудня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі судді - Кицюк В.С.,
за участю секретаря - Дрозд А.М.,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
третьої особи ОСОБА_4 та
представників відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення,-
В жовтні 2014 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила суд зобов'язати відповідача не чинити їй перешкоди в користуванні власністю, а саме частиною квартири АДРЕСА_1 та вселити її в дану квартиру, мотивуючи свої вимоги наступним.
Так, позивач зазначає, що їй на праві власності належить 1/3 частина вищезазначеної квартири на підставі договору дарування квартири, за яким її батько - ОСОБА_8 подарував їй це майно.
Позивач стверджує, що проживала в даній квартирі разом із своїми дітьми, проте весь час проживання в неї були «напружені стосунки» із відповідачем, який чинив їй перешкоди в користуванні власністю. Одного разу вона вийшла з квартири, а відповідач змінив вхідні замки і таким чином перешкоджає взагалі її доступу до квартири.
Позивач наполягає на тому, що вона і діти опинилися на вулиці.
По даним фактам вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів, проте останні кожний раз рекомендували звернутися в суд із позовом в порядку цивільного судочинства (а.с.2-4) відповідач є дядьком позивача і категорично заперечує, щоб позивач проживала у своїй квартирі, під всілякими поводами намагався її виселити в той час, коли вона там проживала. Позивач підкреслювала, що іншого майна для проживання вона не має. На даний час вона має 4 дітей, одного взагалі народила під час розгляду справи, просила суд звернути увагу на те, що відповідач вигнав її на вулицю в той час, коли вона була вагітна.
Відповідач та його представник заперечували проти задоволення позову.
Так, відповідач визнав, що дійсно він проти того, щоб позивач проживала у вищезазначеній квартирі, окремо додав, що зробить все можливе для того, щоб вона там ніколи більше не проживала. Зазначав, що це викликано тим, що позивач ображала його мати ОСОБА_9, яка також проживала в цій квартирі, навіть вчиняла щодо неї протиправні дії у вигляді залякування та нанесення тілесних ушкоджень.
Представник відповідача наполягав на тому, що позивач має у власності інше житло, відтак нехай там і проживає. Крім того, звертав увагу суду на те, що влітку 2015 року вони звернулися до суду із позовом, за наслідками вирішення якого відповідач має на меті придбати долю позивача, яка належить їй, тобто частину спірної квартири, відтак вважали неможливим вирішення цієї справи до вирішення зазначеного позову відповідача до позивача.
Третя особа ОСОБА_8, який є батьком позивача, в ході розгляду справи змінював свою позицію у справі, востаннє просив позов задовольнити.
Третя особа ОСОБА_4 заперечувала проти позову, будь-яких обґрунтувань не висловлювала.
Третя особа ОСОБА_10 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Її неявка не є перешкодою для розгляду даної справи. Наявні в матеріалах справи її пояснення зводяться до того, що позивач за час свого проживання в спірній квартирі погрожувала їй вбивством та фізичною розправою. Заперечувала проти того, що їй чиняться перешкоди, навпаки зазначала про те, що позивач сама пішла з квартири (а.с.66-67)
Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст.214 ЦПК України)
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України)
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 22.06.2005 квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 в рівних долях (а.с.33)
ОСОБА_8 (батько позивача) подарував свою частину квартири (1/3) позивачу на підставі договору дарування від 25.07.2005, посвідченого приватним нотаріусрм КМНО ОСОБА_11 (а.с.9)
Право власності на частину спірної квартири було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.10, 172)
ОСОБА_9 (мати відповідача та ОСОБА_8.) подарувала свою частину спірної квартири (1/3) ОСОБА_8 на підставі договору дарування квартири, останній в свою чергу, 18.11.2014 подарував цю частку ОСОБА_4 (племінниці та доньці відповідача), що підтверджується нотаріально посвідченим договором (а.с.50-51)
Таким чином, на час розгляду справи власниками спірної квартири по 1/3 частині виступають позивач, відповідач та третя особа ОСОБА_4
Згідно довідки від 14.11.2014, виданої КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Центру обслуговування споживачів №2 в спірній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 (а.с.37)
Позивач станом на 14.11.2014 проживає разом із новонародженою 02.11.2014 дитиною в Київському міському центрі соціально-психологічної допомоги (з наданням тимчасового притулку) та проживає за адресою АДРЕСА_2 (а.с.38). Позивач має ще 3-х дітей, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_13, 01.08.2006 р.н.(а.с.6, 7, 8), проте відомостей про їй місце проживання матеріали справи не містять. Сама позивач не заперечує, на сьогоднішній день із нею проживає тільки новонароджена донька, а сини на даний час живуть із батьком за межами м. Києва.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 391 ЦК України закріплено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
З представленої довідки Солом'янського РУ МВС від 20.10.2014 №50/42528 вбачається, що позивач зверталася до міліції із заявами щодо перешкоджання відповідачем їй у вільному доступі до спірної квартири і дійсно їй було рекомендовано звернутися до суду (а.с.14)
Згідно висновку за підписами начальника Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві від 01.10.2014 в ході перевірки вищезазначеної заяви відповідач ОСОБА_3 заявив співробітникам міліції, що він дійсно не пускає позивача до спірної квартири, оскільки, на його думку, ніякого відношення до цієї квартири позивач не має (а.с.212)
Крім того, сам відповідач і в суді визнає ці обставини, оскільки неодноразово в судових засіданнях зазначав, що позивач жити в спірній квартирі не буде.
Напружені стосунки між сторонами самі сторони під час розгляду справи не заперечували, проте будь-якими доказами підтвердити заподіяння матері відповідача позивачем під час їх спільного проживання в спірній квартирі тілесних ушкоджень відповідач не зміг, відтак ці доводи відповідача суд відхиляє як неспроможні.
Також суд вважає такими, що не заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що позивач має у власності інше житло, відтак повинна жити там, а не в спірній квартирі, оскільки як суд наводив вище, зважаючи на те, що позивач має у власності частину квартири вона має право нею користуватися.
Більше того, згідно отриманих відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_3, як стверджував відповідач, позивачу не належить (а.с.173)
Встановивши вищевказані фактичні обставини справи, проаналізувавши норми права, які регулюють виниклі спірні правовідносини сторін, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача про усунення перешкод в користуванні власністю та вселення в спірну квартиру позивача, оскільки відповідач порушує право позивача як власника на вільне користування і розпорядження своїм майном.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути і судові витрати.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 15, 317, 319, 391 ЦК України, ст.ст. 3, 10-11, 57-59, 60-61, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_7 до ОСОБА_3, треті особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення, - задовольнити в повному обсязі.
Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_7 перешкоди у користуванні власністю, а саме частиною квартири АДРЕСА_1.
Вселити ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя - В.С. Кицюк