Провадження №2-а/760/683/15
в справі №760/19197/15-а
21 грудня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.
при секретарі - Боровик О.О.
розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві в особі інспектора патрульної служби м. Києва батальйону №1 роти №11 Гирну Сергія Григоровича про визнання дій протиправними, скасування постанови про адміністративне правопорушення, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить скасувати постанову серії АП2 №342381 від 11 жовтня 2015 року в справі про адміністративне правопорушення.
Посилається в позові на те, що 11 жовтня 2015 року відповідачем відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП, відповідно до якого о 12.15 він здійснив зупинку в дії знаку 3.34»Зупинку стоянку заборонено».
В цей же день відповідачем відносно нього була винесена постанова та застосовано до нього адміністративне стягнення в вигляді штрафу в розмірі 255,00гр.
Вважає дану постанову та дії відповідача незаконними, виходячи з анступного.
Так, у протоколі та постанові інспектор посилається на пункт ПДР, якого не існує, та зазначає назву «зупинку стоянку заборонено».
Вважає зазначену постанову незаконною та просить її скасувати, посилаючись на те, що не порушував вимоги дії закону п. 3.34 Правил дорожнього руху та не вчиняв правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки зазначений знак відсутній в місці, де він здійснив зупинку.
Його пояснення з цього приводу відповідачем були проігноровані і будь-яких доказів вчинення ним адміністративного правопорушення ні в протоколі, ні в постанові, всупереч вимогам закону, приведено не було.
Крім того, зазначив, що відповідно до п.3 ч.2 ст.222 КУпАП відповідач не мав права накладати на нього адміністративне стягнення, так як він не має спеціального звання.
Враховуючи викладене вище, просить позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника до суду не направив, про слухання справи був повідомлений належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не подав.
Виходячи з цього, на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 цього Кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (поліцію).
Згідно ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення від 11 жовтня 2015 року вбачається, що він складений відносно позивача за те, що він своїми діями, а саме зупинкою транспортного засобу, порушив вимоги та дію знаку 3.34 Правил дорожнього руху, чим порушив вимоги п. 3.34 додатку 1 Правил дорожнього руху.
Позивач в протоколі про адміністративне правопорушення зазначив свої заперечення, а саме те, що на стороні вулиці, на якій ним була здійснена зупинка автомобіля, відсутній зазначений знак.
В цей же день відносно позивача відповідачем була винесена постанова та накладено адміністративне стягнення в вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп..
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В матеріалах, які були підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відсутні будь-які дані, які свідчать про вчинення зафіксованого відповідачем порушення правил дорожнього руху.
Крім того, в розумінні ст. 251 КУпАП пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є доказами.
Однак жодної оцінки вказаного доказу відповідачем при винесенні постанови надано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності вбачається, що місцем вчинення адміністративного правопорушення є вул. Хрещатик 7/11, а дії, які кваліфікував інспектор, полягали в зупинці в зоні дії знака, передбаченого п. 3.34 додатку 1 Правил дорожнього руху.
Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи, проте не скористався своїм правом надати суду заперечення проти позовних вимог.
Будь-яких доказів, які б спростовували твердження позивача в судовому засіданні, відповідачем не надано.
Не надано будь-якої оцінки і запереченням з цього приводу, приведеним позивачем у протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, відповідно до п.3 ч.2 ст.222 КУпАП від імені органів внутрішніх справ (Національної поліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою і третьою статті 122,і накладати адміністративні стягнення мають право: уповноважені працівники підрозділів патрульної служби Національної поліції, які мають спеціальні звання.
Спеціальні звання поліцейських встановлені ст.80 Закону України « Про національну поліцію».
Як з протоколу про адміністративне правопорушення, так і з постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не вбачається, що відповідач має спеціальне звання.
За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 222, 251, ч.1 ст. 256, 283-284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 69-71, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії АП2 №342381 від 11 жовтня 2015 року, винесену інспектором патрульної служби м. Києва батальйону №1 роти №11 Гирним Сергієм Григоровичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя :