Справа № 760/15614/15-ц
Справа № 2-6642/15
/про залишення позову без руху/
27 серпня 2015 року
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Лазаренко В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа: ОСОБА_3, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про звільнення з-під арешту майна боржників, зобов'язання вчинити певні дії, скасування записів в реєстрі обтяжень, скасування ухвал про тимчасове обмеження виїзду за межі України громадян України, -
21.08.2015 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з зазначеним вище позовом в якому просять звільнити з під арешту все майно боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на яке накладено арешт відповідно до постанов ВП № 25932655, 25988044, 40561599, 40561898 та зобов'язати відповідача зняти арешт з усього майна позивачів, накладеного в межах виконавчих проваджень, відкритих за виконавчим листом № 6-902/10 від 11.03.2011 року, скасувати записи про обтяження нерухомого майна позивачів, внесені в реєстр обтяжень, скасувати ухвали у справах № 6-641/11 від 27.07.2011 та № 6-642/11 від 1.08.2011 про тимчасове обмеження позивачів у праві виїзду за межі України.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя дійшла до висновку про те, що подана заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
Позивачі звертаються до суду з вимогами про звільнення з під арешту всього майна боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на яке накладено арешт відповідно до постанов ВП № 25932655, 25988044, 40561599, 40561898 та зобов'язати відповідача зняти арешт з усього майна позивачів, накладеного в межах виконавчих проваджень, відкритих за виконавчим листом № 6-902/10 від 11.03.2011 року, в яких позивачі є боржниками.
Разом з цим позовні не обґрунтовані.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Позивач у будь-якому випадку повинен зазначити те право, захисту якого він вимагає вважаючи його порушеним, невизнаним чи оспорюваним відповідачем.
Разом з цим, позивачами в позовній заяві не зазначено які їх права або охоронювані законом інтереси були порушені або не визнаються саме відповідачем, в чому це полягало та якими доказами підтверджуються дані обставини.
При цьому суд звертає увагу позивачів на наступне.
З позовної заяви вбачається, що позивачі, як сторони виконавчих проваджень (боржники) фактично оскаржують бездіяльність державного виконавця яка погалає в тому, що державний виконавець після завершення виконавчого провадження не зняла арешт з майна боржників, який було накладено в забезпечення виконання рішення суду, ухваленого в порядку ЦПК України.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ч. 2 статті 384 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
Таким чином законом чітко визначений порядок оскарження дій, бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи під час виконання рішення суду, ухваленого в порядку ЦПК України.
Виходячи із суті позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, предмету позову, позивачами має бути подана скарга в порядку визначеному розділом VII ЦПК України - судовий контроль за виконанням судових рішень.
Між тим, позивачі, не скориставшись визначеним порядком щодо оскарження дій, бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, звернулася до суду з даним позовом в порядку позовного провадження, а не в порядку визначеному розділом VII ЦПК України - судовий контроль за виконанням судових рішень.
Виходячи з наведеного, позивачами в позовній заяві необхідно зазначити в зв'язку з чим вони звертаються до суду саме в порядку позовного провадження, обґрунтувати свої позовні вимоги, зазначити на які норми чинного законодавства вони посилаються вимагаючи звільнити майно з-під арешту в рамках виконавчого провадження, де вони є боржниками.
До того ж, суд звертає увагу позивачів про те, що з позовом про визнання права на майно та звільнення його з під арешту може звернутися власник цього майна, якщо він вважає, що майно належить йому, а не боржникові. Враховуючи, що позивачі у справі і є боржниками у виконавчому провадженні, вони мають право оскаржити дії, бездіяльність державного виконавця в порядку, визначеному розділом VII ЦПК України - судовий контроль за виконанням судових рішень.
Крім того, позивачами не в повній мірі оплачено судовий збір, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору або документи, що підтверджують звільнення від вказаних витрат.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014, подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.
З позовної заяви вбачається, що позивачі звертаються до суду з декількома позовними вимогами.
Разом з цим, позивачі судовим збором оплатили лише одну позовну вимогу. Таким чином судовий збір позивачем сплачено частково, в розмірі 243,60 грн..
Враховуючи, що позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має вісім самостійних позовних вимог немайнового характеру, то кожна з них має бути оплачена судовим збором.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви не майнового характеру становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (243,60 грн.).
Оплата судового збору повинна бути здійснена на р/р отримувача 312 122 067 000 10, утримувач коштів УДКСУ у Солом'янському районі м.Києва, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 380 50 812, Банк отримувача ГУ ДКУ у м. Києві, Код банку отримувача (МФО) 82 00 19 Код класифікації доходів бюджету 220 300 01, призначення платежу: 220 300 01; 050, «судовий збір», Солом'янський р.с., 02896762.
З огляду на викладене, позивачі мають доплатити судовий збір в розмірі 1 701,00 грн. (243,60 грн. х 8 позовних вимог - 243,60 грн. оплачених позивачами) на реквізити зазначені вище та надати суду оригінали відповідних квитанцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 121 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без руху і надати позивачам строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Повідомити позивачів про необхідність усунення недоліків шляхом подання до суду позовної заяви в новій редакції та оплати судового збору в повному обсязі. Роз'яснити, що у разі не виправлення недоліків в зазначений строк позовна заява вважатиметься не поданою та буде їм повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: