Єдиний унікальний номер 201/6621/13-к
Номер провадження 1-кп/201/186/2015
22 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ
вул. Паторжинського, 18 а
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
за участю прокурора - ОСОБА_5 ,
за участю захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного в рамках кримінального провадження, внесеному 25 січня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22013040000000057 за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина Ізраїлю, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харків, громадянина України, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Безруки Дергачівського району Харківської області, громадянина України, одруженого, працюючого помічником начальника - оперативним черговим Ленінського РВ Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 364 КК України,
В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт з матеріалами кримінального провадження, внесеного 25 січня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22013040000000057 за обвинуваченням ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України, та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України.
В судовому засіданні відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України судом поставлено на обговорення питання доцільності продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою до спливу двомісячного терміну.
Прокурор ОСОБА_5 висловила думку про доцільність продовження обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на відсутність будь-яких даних, які б свідчили про зменшення ризиків, що враховувалися судом при обранні обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та просила його продовжити.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_7 заперечувала проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість останнього та відсутність підтвердження наявності ризиків, які враховувалися при обранні обвинуваченому ОСОБА_10 найбільш суворого виду запобіжного заходу та просила суд не продовжувати запобіжний захід відносно її підзахисного.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість останнього та відсутність підтвердження наявності ризиків, які враховувалися при обранні обвинуваченим найбільш суворого виду запобіжного заходу, та навпаки заявив клопотання про зміну запобіжного заходу відносно його підзахисних ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу та заявили клопотання про зміну їм запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Вислухавши думку учасників судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, та вважає за доцільне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, замінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Розглядаючи питання доцільності продовження обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів приходить до висновку про те, що на час здійснення судового провадження продовжують мати місце ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні та подальшому продовженні останнім запобіжного заходу, зокрема, можливість обвинувачених переховуватися від суду і перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, при встановленні наведених ризиків, колегія суддів, насамперед виходить з таких обставин, як ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, у вчинення яких обвинувачуються ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , пов'язаних з вимаганням та незаконним позбавленням свободи потерпілого, який є громадянином іншої держави, вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень останніми та тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими за вчинення інкримінованих правопорушень.
Поряд із цим, колегія суддів враховує і той факт, що обвинувачений ОСОБА_8 є громадянином іншої держави - Ізраїлю, а тому у останнього є фактична можливість виїхати за межі України та переховуватись від суду.
Також, колегія суддів не може не врахувати і той факт, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, 189 ч. 2, 364 ч. 1 КК під час перебування на посаді працівника органів внутрішніх справ України.
При цьому, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в рішенні Європейського Суду у справі "Летельє проти Франції", колегія суддів дійшла до висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , під вартою.
Зокрема, колегія суддів не може залишити поза увагою той факт, що відповідно до фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 обвинувачуються у позбавлення волі громадянина Європейського Союзу, пов'язаного із вимаганням значної суми грошових коштів за його звільнення і такі дії фактично ганьблять державу Україну в очах іноземних громадян і підривають її репутацію, як держави, яка неспроможна забезпечити безпеку іноземців, які подорожують, а також створюють негативне уявлення перед громадянами Євроспільноти, про що свідчить позиція потерпілого ОСОБА_11 , який неодноразово у своїх заявах зазначав, що побоюється приїжджати до України через ті події, які він пережив і що у такій країни, він не може відчувати себе у небезпеці.
Отже, виходячи з положень ст.ст.176, 178, 331 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи наявність наведених вище ризиків та обставин, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 під час судового розгляду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинувачених на строк, що не перевищує 60 днів.
При цьому, обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та їх захисники ОСОБА_7 і ОСОБА_6 не навели переконливих підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, а тому колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотань обвинувачених про зміну їм запобіжного заходу на інший більш м'який.
З урахуванням викладеного, колегія судів не знайшла підстав для скасування або зміни щодо обвинувачених раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання обвинувачених під вартою закінчується 27 грудня 2015 року, суд вважає за доцільне продовжити тримання ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 під вартою, кожному строком на 60 днів, тобто до 19 лютого 2016 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 194, 331 КПК України, суд,
У задоволенні клопотань обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про зміну їм запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Обраний під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_8 , 1958 року народження, ОСОБА_10 , 1970 року народження та ОСОБА_9 , 1979 року народження, у вигляді тримання під вартою продовжити, кожному, строком на 60 днів, до 19 лютого 2016 року.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 під вартою, є 19 лютого 2016 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3