Дата документу Справа №
Єдиний унікальний № 336/5798/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Галущенко Ю.А.
Провадження № 22-ц/778/6516/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
«23» грудня 2015 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.
суддів: Сапун О.А.
ОСОБА_2
при секретарі: Евальд Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_3
на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2015 року по справі
за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання матері, -
В серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання матері.
В обґрунтування вимог зазначила, що є пенсіонеркою за віком, непрацездатна, має інвалідність третьої групи по загальному захворюванню, перебуває на диспансерному обліку з діагнозом: хвороба оперованого шлунку, демпінг-синдром, СПО, резекція шлунку по Б-2 (1999), холецистектомія (2010), спайкова хвороба, у зв'язку з чим проходить лікування як амбулаторно, так і в стаціонарних умовах, потребує санаторно-курортного лікування. Вона перебуває на обліку в УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя та отримує пенсію в розмірі 1331.98 грн., якої не вистачає на лікування та придбання необхідних речей. Мешкає зі своєю матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка потребує від неї як постійного догляду, так і матеріальних затрат.
Відповідач по справі є її сином, працює в ПАТ «Запорізький масложиркомбінат» та має постійний заробіток. Раніше ОСОБА_4 надавав матеріальну допомогу їй та ОСОБА_5, у розмірі 1000 грн., починаючи з липня 2015 року ніякої матеріальної допомоги не надає. Як їй стало відомо, ОСОБА_4 надає матеріальну допомогу своїй повнолітній доньці ОСОБА_6, яка продовжує навчання.
Її матеріальний стан дуже тяжкий, в зв'язку з чим вона потребує матеріальної допомоги від відповідача.
На підставі зазначеного просила стягнути зі ОСОБА_4 на її користь аліменти в розмірі 1000 грн. щомісяця та 600 грн. щомісяця на її лікування безстроково (довічно).
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Статтею 51 Конституції України встановлено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватись про своїх непрацездатних батьків.
Частина 1 ст. 202 Сімейного кодексу України визначає, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Суд, відмовляючи у задоволенні позову, вважав, що свідченням потреби в отриманні матеріальної допомоги від сина є отримання позивачкою доходів, які є меншими за прожитковий мінімум. Оскільки дохід позивачки перевищує встановлений Законом України "Про Державний бюджет 2015 року" розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то підстав для стягнення на її користь аліментів немає.
Такі висновки суду є помилковими, оскільки законодавець пов'язує обов'язок дітей утримувати батьків за двох обставин: коли батьки є непрацездатними та якщо вони потребують матеріальної допомоги, і законодавством не визначено обмеження в отриманні аліментів у разі, якщо отримуваний дохід батьків, на користь яких стягуються аліменти, перевищує розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є непрацездатною особою за віком, інвалідом третьої групи, має хронічні хвороби, за медичними показниками для підтримки здоров'я рекомендовано приймання ліків. Джерелом доходу позивача є пенсія в розмірі 1331,98 грн., інших доходів ОСОБА_3 не має.
Встановлення групи інвалідності передбачає високий ступінь втрати здоров'я та необхідність витрат, які виходять за межі вартісної величини для забезпечення функціонування організму здорової людини. ОСОБА_3 і за віком є непрацездатною, це свідчить про її нездатність до праці та неспроможність отримання доходу у вигляді заробітної плати.
Розмір пенсії недостатній для забезпечення життєво необхідних потреб та явно недостатній для забезпечення реалізації права на достатній життєвий рівень, гарантований ст. 48 Конституції України.
Обмеження задоволення потреб позивача прожитковим мінімумом не відповідає вимогам ст.ст. 48,51 Конституції та Закону України «Про прожитковий мінімум».
Закон «Про прожитковий мінімум» дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою соціальних гарантій громадян, встановлених ст.46 Конституції України.
Проте ст.ст.1,2 Закону України "Про прожитковий мінімум" не визначено розмір прожиткового мінімуму, який необхідно застосовувати при вирішенні питання про права на отримання аліментів непрацездатними батьками від своїх повнолітніх дітей.
Отже, отримання ОСОБА_3 пенсії в розмірі, хоча і з перевищенням прожиткового мінімуму, за вищенаведених обставин не позбавляє її права отримання аліментів від повнолітнього сина. Інших дітей ОСОБА_4 не має.
Разом з тим, те, що позивачка отримує пенсію, яка перевищує прожитковий мінімум, може враховуватися при визначенні розміру аліментів.
Окрім того, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує: розмір заробітної плати ОСОБА_4, наявність у нього аліментних обов'язків, які визначені рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 28 жовтня 2015 щодо повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, стан здоров'я ОСОБА_3, визнання позовних вимог ОСОБА_4, що свідчить про його матеріальну спроможність у сплаті аліментів на утримання матері.
Проте визнання позову у повному обсязі у твердій грошовій сумі не може бути прийнято судом,оскільки воно суперечить положенням ст.ст. 202,203,205 СК України та ч.4 ст.174 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторони.
ОСОБА_4 працює в ПАТ «Запорізький масложиркомбінат» та має постійний заробіток. Отже, розмір аліментів має визначатися у частці від заробітку, а не в твердій грошовій сумі.
Висновок суду у рішенні про те, що суд з обставин справи вбачає бажання відповідача в майбутньому пред'явити позов про зменшення аліментів на утримання повнолітньої дочки, не ґрунтується на законі і є припущенням. У відповідності до ч.4 ст. 60 ЦПК України рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Передбачені ч. 1 ст. 204 СК України обставини в даній справі відсутні.
На підставі вищевикладеного, оцінивши усі надані докази у їх сукупності, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на її утримання у розмірі 1/10 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 23 грудня 2015 року і до зміни матеріального або сімейного становища сторін.
Дане рішення відповідатиме визначеним у ч.9 ст.7 СК України загальним засадам регулювання сімейних відносин таким як справедливість, добросовісність і розумність.
З огляду на викладене та згідно п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду в частині відмови у позові про стягнення аліментів підлягає скасуванню з ухваленням у вказаній частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо аліментів.
Разом з тим, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги стосовно ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог щодо додаткових витрат .
Доказів, які б підтверджували потребу у додаткових витратах, позивач суду не надала та не зазначила, чому вона просить стягнути з відповідача саме по 600 грн. і чим ця сума підтверджується.
Враховуючи, що позивач не довела обставин, на які посилалась як на обґрунтування своїх вимог, зокрема потреби в отриманні матеріальної допомоги на додаткові витрати, обов'язок з доведеннях яких відповідно до приписів ст. 60 ЦПК України лежить на останній, то висновок суду про відмову у задоволенні позову в цій частині відповідає приписам ст. 203 СК України.
Посилання апеляційної скарги на те, що позивач витрачає кошти на лікування, не може бути підставою для скасування рішення суду про відмову в задоволенні позову, заявленого на підставі ст. 203 СК України. Позовні вимоги на підставі ст. 206 СК України, яка передбачає стягнення витрат на догляд та лікування батьків, позивачкою не заявлялися. Дане рішення не перешкоджає ОСОБА_7 для звернення з відповідним позовом, а ОСОБА_4 - для надання матеріальної допомоги матері добровільно в тому розмірі, який він зазначив в поясненнях на апеляційну скаргу, тобто в більшому, ніж визначено судовим рішенням. Справа розглянута судом відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які знаходяться в матеріалах справи, належність та допустимість яких перевірена судом та їм надана оцінка в рішенні суду.
У позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців (п.3 ч.1 ст.80 ЦПК України).
Відповідно до п.п.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на дату подання позову), за подання до суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (243,60 грн.) та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (3654 грн.).
Згідно з п.п.6 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» із змінами, внесеними згідно із Законами № 4212-VI від 22.12.2011, № 590-VII від 19.09.2013; в редакції Закону № 484-VIII від 22.05.2015, судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду дорівнює 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
У відповідності до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки на підставі ч.3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_3 звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, зі ОСОБА_4 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 511,56 грн. (243,60 грн. судового збору за подання позовної заяви + 267,96 грн. судового збору за подання апеляційної скарги).
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2015 року в частині відмови у стягненні аліментів скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання матері задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_5, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, аліменти в розмірі 1/ 10 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 23 грудня 2015 року до зміни матеріального або сімейного становища сторін.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути зі ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в сумі 511,56 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: