Дата документу Справа №
Єдиний унікальний № 334/998/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Нікітенко Н.П.
Провадження № 22-ц/778/6244/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
23 грудня 2015 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі
Головуючого: Савченко О.В., суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.
при секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» про захист прав споживачів, стягнення заборгованості за банківським вкладом,
Позивач звернулась до суду з позовом до ПАТ «Дельта-Банк» про захист прав споживачів, в якому після уточнення просила стягнути 1 010 000 грн. як суму банківського вкладу по договору № 20000004776883 від 04.12.2013р. банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая on-line», упущену вигоду - неотримані відсотки за ставкою 22 % річних за період з 10.12.2014р. по 12.03.2015р. в розмірі 65 819,18 грн., 3 % річних в сумі 8 975,34 грн., інфляційні втрати в сумі 37 200 грн. та на відшкодування моральної шкоди - 5000 грн.
В судовому засіданні в суді першої інстанції 27.08.2015р. при розгляді вищезазначеної справи представник позивача в письмовій заяві підтримав позов частково та просив стягнути з ПАТ «Дельта -Банк» лише суму вкладу у розмірі 1 010 000 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 серпня 2015р. позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Дельта-Банк» про стягнення упущеної вигоди, 3 % річних, моральної шкоди залишені без розгляду.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 серпня 2015 року позов задоволено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 20000004776883 від 04.12.2013р. у розмірі 1 010 000 (один мільйон десять тисяч гривень) 00 копійок.
Не погоджуючись з рішення суду, ПАТ «Дельта-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом при розгляді справи встановлено, що 04 грудня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» (банк) та позивачем (вкладник) було укладено договір № 20000004776883 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая on-line», відповідно до якого банк прийняв від вкладника на депозитний рахунок суму у розмірі 1 200 000 грн. з процентною ставкою 22,0 % річних строком до 09 грудня 2014 року включно.
Позивач перерахувала на депозитний рахунок 1 200 000 грн., що підтверджується квитанцією.
За умовами пункту 1.9 договору банківського вкладу від 04 грудня 2013 року нараховані проценти за вкладом виплачуються щомісячно, починаючи з першого робочого дня місяця, що слідує за місяцем, в якому проценти нараховані відповідно до умов цього договору, а такж у день повернення вкладу в кінці строку дії цього договору або в інший термін дострокового припинення дії цього договору у випадках, передбачених цим договором та Правилами, шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника з використанням платіжної картки № 26209701554560, відкритий в установі банкуу ( а.с. 6).
Згідно з пунктом 1.10 договору банківського вкладу вклад виплачується по закінченню строку розміщення вкладу, зазначеного в п. 1.3 даного договору, шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника з використанням цієї ж платіжної картки, що і для сплати процентів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що, незважаючи на те, що кошти в розмірі вкладу банком перераховані на особовий рахунок позивача, але фактичної можливості здійснити розпорядження вказаними коштами позивач на даний час не має, тому вважав, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом стягнення неповернутої суми вкладу в розмірі 1 010 000 грн.
З такими висновками суду колегія погодитись не може, оскільки суд дійшов їх без повної перевірки обставин, на які посилався відповідач в ході розгляду справи, та без врахування вимог спеціальної норми закону, якою врегульовано спірні правовідносини, що виникли між сторонами.
Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах і в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, як зазначено у ст. 1060 ЦК України, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин між сторонами, укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.
Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.
З обставин справи вбачається, що постановою правління Національного банку України № 150 від 02 березня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних строком на три місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року.
Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону України ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Статтею 36 вказаного Закону України врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Зокрема, згідно з п. п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.
Разом із тим, п. 1 ч. 6 ст. 36 цього Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
У відповідності до вимог статті 26 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодуванн коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ПАТ «Дельта Банк» посилався на те, що банком умови договору банківського вкладу виконано. Повернення коштів відбулося шляхом їх перерахування 09 грудня 2014 року на поточний рахунок, відкритий на ім'я позивача, як це передбачено у п. 1.10 договору, що підтверджується випискою за операціями по картрахунку позивача № 26209701554560, та ці кошти списані за заявою клієнта ( а.с. 35, 37, 63).
Крім того, як свідчать матеріали справи, у ОСОБА_2 було відкрито в ПАТ «Дельта Банк» декілька договорів щодо розміщення депозитних вкладів, строк дії яких закінчився, та їй була 11.06.2015р. виплачена за цими договорами сума граничного розміру відшкодування у загальному розмірі 200 000 грн., а саме: за договором № 010-07589-230713 - 53 694,10 грн., за договором № 009-07971-070613 - 136 176,64 грн., за договором № 008-07589-230713 - 10129,26 грн. ( а.с. 94).
Дані обставини не враховані та не перевірені судом при вирішенні спору, хоча існували на час ухвалення оскаржуваного рішення суду.
Викладене свідчить, що при вирішені спору судом неповно встановлено характер правовідносин між сторонами у справі та визначено норми права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, не надано належної юридичної оцінки наданим відповідачем доказам щодо виконання ним своїх зобов»язань у відповідності до норм спеціального закону, тому в силу п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України маються підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 315, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 серпня 2015 року у цій справі скасувати.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення з ПАТ «Дельта-Банк» заборгованості за договором банківського вкладу № 20000004776883 від 04.12.2013р. у розмірі 1 010 000,00 ( один мільйон десять тисяч ) грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Савченко О.В.
Судді: Кочеткова І.В.
ОСОБА_1