Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Єдиний унікальний №326/671/15ц Головуючий у 1 інстанції: Стріжакова Т.В.
Провадження №22ц/778/6667/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
22 грудня 2015 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого, суддіОСОБА_2
суддів:ОСОБА_3
ОСОБА_1
секретарОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_5» на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 19 жовтня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в особі законних представників ОСОБА_8 та ОСОБА_9, треті особи: Служба у справах дітей Приморської районної державної адміністрації Запорізької області, виконавчий комітет Приморської міської ради Приморського району Запорізької області про примусове виселення з житлового приміщення з наданням їм іншого житлового приміщення, -
Банк звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 06.06.2008 року між ПАТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір №6234421 згідно з умовами якого ОСОБА_6 надано кредит в розмірі 100 000 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_6 укладено іпотечний договір №6234512 від 06.06.2008 року, за яким передано в іпотеку житловий будинок №160 по вул. Каштанова у м. Приморську, який був власністю іпотекодавця доо укладення вказаних договорів. У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору банк звернувся до приватного нотаріусу із заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки. 28.07.2010 року нотаріусом вчинено виконавчий напис №6128, яким запропоновано звернути стягнення на вказаний предмет іпотеки. У вказаному житловому будинку мешкають відповідачі. У добровільному порядку відповідачі не звільнили іпотечне майно.
Банк просив суд примусово виселити відповідачів з житлового приміщення за адресою: м. Приморськ Запорізької області вул. Каштанова буд. 160 з наданням їм іншого жилого приміщення та стягнути судові витрати.
Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 19 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ «ПУМБ» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.06.2008 року ЗАТ «Перший Український ОСОБА_5 банк» та ОСОБА_6 уклали кредитний договір №6234421 (а.с.6-12), згідно з яким банк зобов'язався надати позичальнику кредит на умовах цього договору у розмірі 100 000 доларів США, а позичальник зобов'язався використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит банку в порядку та у строки, обумовлені цим договором; нести усі валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором (п.1.1). Процентна ставка за користування кредитом становить 13,99% річних (п.1.3.). Кредит надається позичальникові строком до 06.06.2018 року, протягом строку якого позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами в розмірах, в визначених цим договором (п.1.4.).
Забезпеченням виконання зобов'язання позичальника за цим договором є іпотека об'єкту нерухомості який належить позичальнику на праві власності, та/або інше забезпечення за домовленістю сторін та/або в силу закону в тому числі забезпечення у формі поруки чи майнової поруки, яка надається банку відповідно до договорів, укладення яких забезпечено цим договором (п.1.5). У випадку порушення зобов'язань з повернення кредиту, нарахування процентів на заборгованість за основною сумою кредиту, яку не було своєчасно повернуто позичальником відповідно до Графіку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріплених в Додатку №1 договору, здійснюється щоденно на суму такої заборгованості за ставкою 13,99 % річних, виходячи з 360 днів у році (п.3.1.4.). Банк набуває право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту із процентами, а позичальник зобов'язаний виконати таку вимогу банку у випадках, передбачених договором, порушення позичальником договорів, укладених в забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором (п.3.5.7). Порушення позичальником своїх зобов'язань тягне обов'язок позичальника сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожен день прострочення (п.5.2.); сплатити за весь час прострочення проценти на суму простроченого основного боргу (п.5.3); штрафу в розмірі 10% від мінімальної страхової суми, на яку має бути укладений договір страхування, за кожний випадок порушення позичальником обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування (п.5.4); штраф в розмірі 1% від суми одержаного кредиту , за кожний випадок порушення позичальником обов'язків, встановлених договором (п.5.5). Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його виконання (п.6.1.1).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №6234421 06.06.2008 року між ЗАТ «Перший Український ОСОБА_5 банк» та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки №6234512 від 06.06.2008 року (а.с.13-18), за яким іпотекою забезпечується виконання всіх зобов'язань ОСОБА_6 перед іпотекодержателем, що випливають з кредитного договору №6234421 від 06.06.2008 року (п.1.1.). Предметом іпотеки виступає житловий будинок, придбаний іпотекодавцем до укладення цих договорів не за рахунок вказаних кредитних коштів, розташований за адресою: Приморський район, м.Приморськ, вул. Каштанова, буд. 160, зареєстрований у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, на земельній ділянці площею 1000кв.м, загальною площею 171,1кв м, житловою площею 137,7кв.м з господарськими будівлями та спорудами, та земельна ділянка площею 0,1000 га. У житловому будинку не прописані та не проживають малолітні та неповнолітні діти, що підтверджується довідкою виконкому Приморської міської ради від 04.06.2008 року (п. 1.2.1).
До прав іпотекодавця належать: добровільне звільнення предмета іпотеки, максимальне сприяння його звільненню всіма іншими особами після прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки (п.3.2.7.).
У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, або порушення обов'язків за кредитним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання обов'язків, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (п.3.3.5). У разі порушення умов кредитного договору, умов цього договору іпотекодержатель надсилає письмову вимогу про усунення і порушень. Якщо протягом встановленого строку дана вимога залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору та/або законодавства України (п.4.4.).
Після прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодавець зобов'язаний на письмову вимогу іпотекодержателя добровільно звільнити предмет іпотеки та максимально сприяти його звільненню іншими особами протягом 14 календарних днів для отримання такої вимоги незалежно від факту наявності (надання чи ненадання) іншого житла для проживання, можливості придбати або найняти інше житло. Якщо іпотекодавець та інші особи не звільнять предмет іпотеки у зазначений строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється за рішенням суду (п.4.5).
Договір іпотеки посвідчено 06.06.2008 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори, та нотаріусом накладена заборона відчуження на зазначений житловий будинок та земельну ділянку площею 0, 1000 га, власником яких є ОСОБА_6 до повного виконання зобов'язань (а.с.13-18).
Таким чином суд зазначив, що на забезпечення виконання кредитного договору від 06.06.2008 року сторонами укладений договір іпотеки від 06.06.2008 року, предметом іпотеки став житловий будинок, розташований за адресою: Приморський район, м.Приморськ, вул. Каштанова, буд. 160, який був власністю відповідача ОСОБА_6 ще до укладення кредитного договору та договору іпотеки.
28.07.2010 року нотаріусом зроблено виконавчий напис, згідно з яким запропоновано звернути стягнення на житловий будинок з надвірними побудовами №160, який розташований по вулиці Каштанова у м. Приморську Запорізької області, та на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0, 100 га, кадастровий номер 2324810100:08:001:0017, розташовану там же. Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки, посвідченого 06.06.2008 року нотаріальною конторою, передане в іпотеку ЗАТ «Перший Український ОСОБА_5 банк» в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №6234421 від 06.06.2008 року, прострочення чергового платежу за яким настало 28.05.2009 року. Строк, за який провадиться стягнення: з 28.05.2009 року по 03.03.2010 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації житлового будинку, запропоновано задовольнити вимоги ЗАТ «Перший Український ОСОБА_5 банк» (а.с.19).
Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 03.09.2010 року стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7 солідарно на користь ПАТ «Перший Український ОСОБА_5» заборгованість за кредитним договором 1 067 459,17 грн., судовий збір 1700 грн., витрати на інформаційне-технічне забезпечення 120 грн. (а.с.30).
У довідці виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.08.2012 року про склад родини вказано, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою: м. Приморськ, вул. Каштанова, 160, має склад родини: 1) син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, 2) невістка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 (мешкає, але зареєстрована в іншому місці), 3) онук ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, 4) чоловік ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 (мешкає, але зареєстрований в іншому місці) (а.с.20).
09.12.2014 року позивачем направлені вимоги про необхідність звільнення житлового приміщення на ім'я кожного з: ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, отримання яких підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 18.12.2014 року (а.с.21-25, 25 зворотній бік). Позивачем надані копії паспорту та ідентифікаційних номерів ОСОБА_6 (а.с.26, 27), ОСОБА_7 (а.с.28, 29).
У листі Приморської міської ради Приморського району Запорізької області від 09.09.2015 року №01-34/1294 вказано, що на даний час можливості надати інше житло відповідачам по справі не має у зв'язку з відсутністю такого житла на території м. Приморська Запорізької області (а.с.105).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про виселення, суд першої інстанції виходив також з того, що виселення відповідачів можливе лише з наданням іншого приміщення, такого приміщення банк як позивач не запропонував.
З такою позицією погоджується і колегія суддів.
Так, відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України "Про іпотеку".
Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку".
Так, згідно із частинами першою, другою статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Частиною першою статті 40 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.
Частина третя статті 109 ЖК УРСР регулює порядок виселення громадян.
За змістом частини другої статті 40 Закону України "Про іпотеку" та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.
Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України "Про іпотеку" підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР.
Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення) - предмета іпотеки у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.
Установивши у справі, яка переглядається, що в іпотеку передано будинок, який був одержаний у власність ОСОБА_6 до укладення вказаних договорів з банком, не за рахунок кредитних коштів, суд попередньої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність передбачених законом підстав для виселення мешканців із зазначеного будинку.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-39цс15 від 18 березня 2015 року, у справі 6-875цс15 від 1 липня 2015 року та ін.
Посилання банку в апеляційній скарзі на те, що сам суд повинен був визначати яке інше приміщення повинно бути надано відповідачам - є хибним, оскільки це порушує принцип диспозитивності цивільного процесу закріплений в ст. 11 ЦПК України відповідно до якого суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а в уточненому позові банк не зазначав яке житлове приміщення та за якою адресою необхідно надати відповідачам при їх виселенні, тим більше, що такого іншого майна до якого було б можливо виселити відповідачів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскільки таких вимог з зазначенням конкретного приміщення, яке при умові виселення необхідно надати відповідачам банк в суді першої інстанції не заявляв, тому апеляційна скарга в межах її доводів задоволена бути не може. При цьому на наявність конкретного приміщення банк не посилався і в апеляційній скарзі.
Доводи викладені в апеляційній скарзі в тому числі і щодо не порушення прав малолітньої особи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції щодо відмови в позові. Отже висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, та підстав для його скасування колегія судів не вбачає.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_5» відхилити.
Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 19 жовтня 2015 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: