Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Єдиний унікальний № 332/1216/15 Головуючий у 1 інстанції: Мєркулова Л.О.
№ провадження 22-ц778/6011/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
17 грудня 2015 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:
головуючого Гончар М.С.,
суддів Стрелець Л.Г.,
ОСОБА_2,
при секретарі: Бурак А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
У березні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначало, що відповідно до укладеного договору № б/н від 25.01.2010 року відповідач отримав кредит у розмірі 11 300 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором своєчасно та належним чином не виконує, в результаті чого станом на 31.01.2015 року утворилась заборгованість в розмірі 17 657 грн. 22 коп.. яка складається з: 8 606 грн. 35 коп. - заборгованість за кредитом, 6 737 грн. 11 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 996 грн. 75 коп. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 817 грн. 01 коп. - штраф (процентна складова).
Посилаючись на зазначені обставини просило суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 17 657 грн. 22 коп. за кредитним договором № б/н від 25.01.2010 року та судові витрати по справі.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2015 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 25.01.2010 року в розмірі 17 657 грн. 22 коп., яка складається з: 8 606 грн. 35 коп. - заборгованість за кредитом, 6 737 грн. 11 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 996 грн. 75 коп. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 817 грн. 01 коп. - штраф (процентна складова), а також судові витрати в розмірі 243 грн. 60 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3, повідомлений про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст. 74,76 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (судової повістки), проте не з”явився до апеляційного суду, причини неявки в судове засідання не повідомив, будь яких письмових клопотань, у тому числі і про перенесення розгляду справи, заперечень або пояснень по справі від нього не надходило.
Згідно вимог ч. 2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За положеннями ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Висновок суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відповідає матеріалам справи та вимогам норм матеріального права, зокрема, встановленим ст. 526 ЦК України загальним умовам виконання зобов'язання та передбаченому ст. 629 ЦК України принципу обов'язковості договору.
Так, за змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.ст. 526,530,610,612 ч.1 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25.01.03.2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 був укладений договір про надання банківських послуг, який складається з заяви, Пам"ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, тарифів. ( а.с.7-31)
Відповідно до укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 11300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг.
При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, яка встановлює, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому „Тарифами Банку”, які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 „Правил користування платіжною карткою”.
З виписки по картрахунку вбачається, що ОСОБА_3 використовував кредитну картку, однак свої зобов'язання виконував не у повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості (а.с. 62-82).
Станом на 31.01.2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем, кредитна заборгованість становить 17 657,22 гривен, яка складається з наступного: сума заборгованості за кредитом - 8 606,35 грн.; сума заборгованості по процентам за користування кредитом 6737,11 грн.; сума заборгованості за пенею та комісією - 996,75 грн., штраф фіксована частина -500 грн, штраф процентна складова - 817,01 грн.
Правильність наданого Банком розрахунку розміру заборгованості відповідачем не спростована, доказів в обґрунтування його неправильності ані суду першої, ані апеляційної інстанції не надано. Розрахунок відповідає умовам кредитного договору, відображає прийняті платежі, нарахування процентів, штрафу, комісії за договором і не дає підстав ставити його під сумнів.
Доводи в апеляційній скарзі на неповне з'ясування судом фактичних обставин справи, недоведеність позовних вимог безпідставні.
Розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується доданою до позовної зави довідкою-розрахунком, виданою посадовою особою Банку, графіком погашення боргу, в якому відображені всі банківські операції за спірним кредитним договором, які в силу ст.ст.59,64 ЦПК України, являються допустимим доказом у справі (а.с.4-6).
У передбаченому законом порядку вказані письмові докази відповідачем не спростовані і не оспорені.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач в суді першої інстанції заявляв клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи. В апеляційній скарзі вказує на те, що суд першої інстанції проігнорував його клопотання, а в рішенні зазначив, що відповідач на проведенні експертизи не наполягав. Між тим вказуючи на ці обставини ОСОБА_3 будь-яких клопотань про призначення судової бухгалтерської експертизи з метою перевірки правильності розрахунків в порядку, передбаченому ст.ст. 134, 143 ЦПК України, апеляційному суду не заявляв. Доказів в обґрунтування неправильності визначення суми боргу апелянт до апеляційної скарги не надав.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Відповідач діє всупереч вимогам ст. ст. 10,60 ЦПК України, які зобов'язують його на засадах змагальності доводити свої заперечення переконливими, належними та припустимими доказами. Таких доказів не надано ані до суду першої, ані апеляційної інстанції. Надані позивачем письмові докази не спростовані.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не призначено експертизу за клопотанням відповідача, само по собі не є підставою для відмови у задоволенні позову, а в суді апеляційної інстанції клопотань про витребування або надання доказів, призначення експертиз, відповідно до п.6 ст.295 та ч. 2 ст. 303 ЦПК України, при подачі апеляційної скарги не заявлялось.
Зважаючи на те, що відповідач видалився із зали судового засідання апеляційного суду 03.12.2015 року до того, як головуючим було роз'яснено права та обов'язки передбачені цивільно-процесуальним кодексом України особам які беруть участь у справі, судом апеляційної інстанції на виконання вимог п.4 ст. 10 ЦПК України на адресу відповідача ОСОБА_3 було направлено лист - роз”яснення в якому останній був попереджений про наслідки не заявлення ним клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи.(а.с.169) Проте останній належним чином повідомлений про час і місце слухання справі у судове засідання призначене на 17.12.2015 року не з”явився, та клопотання про призначення судової-бухгалтерської експертизи не заявив.
Інші докази та обставини, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, коллегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2015 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: