Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Єдиний унікальний № 310/6379/14 Головуючий у 1 інстанції: Парій О.В.
№ провадження 22-ц/778/6049/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1В
09 грудня 2015 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.
суддів Маловічко С.В., Кочеткової І.В.
при секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності,-
В серпні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності, який уточнив у ході розгляду справи .
В позові зазначав, що 26 жовтня 2013 року його батько ОСОБА_6 уклав договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Покупцем за договором є ОСОБА_2
Укладений договір вважає частково недійсним, оскільки вказана квартира була зареєстрована за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 19 серпня 1992 року, проте вона не була його особистою власністю, а належала до спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як така, що була придбана у період шлюбу. Частки подружжя являлися рівними.
Його мати ОСОБА_7 померла 07 березня 2013 року, після її смерті він являвся спадкоємцем першої черги. Крім нього, до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався.
Посилаючись на те, що на дату укладання договору купівлі-продажу 1/2 частина квартири являлась його спадковим майном після смерті матері, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений від імені ОСОБА_6 ОСОБА_4 з ОСОБА_2 26 жовтня 2013 року та посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_5, в частині 1/2 частини квартири; визнати за ним право власності на 1/2 частину вказаної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, померлої 07 березня 2013 року.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.
Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений 26.10.2013 року між ОСОБА_6, від імені якого діяла за дорученням ОСОБА_4, та ОСОБА_2, та посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (реєстр. № 2737), визнано частково недійсним в частині купівлі-продажу 1/4 частини квартири.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7, яка померла 07 березня 2013 року.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона(продавець) передає або зобов”язується передати майно(товар) у власність другій строні(покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно(товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише в випадку, якщо власник не має право вимагати його повернення.
Судом встановлено, що 26 жовтня 2013 року ОСОБА_6, від імені якого діяла його представник ОСОБА_4, продав ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку, згідно п.1.2 договору, належало продавцю на підставі дублікату договору купівлі-продажу, виданого Бердянською державною нотаріальною конторою Запорізької області 23.10.2013 року за реєстровим № 2-1437.
Договір посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за № 2737(а.с.6-7).
Зазначена квартира була придбана ОСОБА_6, від імені якого діяв його представник ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу від 19.08. 1992 року(а.с.8), в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_6 на підставі вказаного договору було зареєстроване 12.07.2013 року(а.с.9).
ОСОБА_6 з 21.04.1962 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7Ю.(а.с.11), яка померла 11 березня 2013 року(а.с.12).
На момент смерті ОСОБА_7 проживала разом з чоловіком ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_5(а.с. 101).
ОСОБА_7 та ОСОБА_6 являлися батьками позивача.
ОСОБА_6 помер 14.01.2014 року( а.с.108).
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 березня 2014 року ОСОБА_3 був наданий додатковий строк у два місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті матері ОСОБА_7Ю.(а.с.96), до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_3 звернувся 17.04.2014 року(а.с.79).
Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6, укладеному 26 жовтня 2013 року його батьком ОСОБА_6, від імені якого діяла дочка ОСОБА_6 ОСОБА_4, та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_5, в частині продажу 1 / 4 частки квартири, суд виходив з доведеності того, що зазначена квартира була придбана ОСОБА_6 у період шлюбу з ОСОБА_7, мала статус спільної сумісної власності подружжя, отже частки кожного з подружжя були рівними.
Оскільки на момент укладання угоди ОСОБА_7 померла, її частка у спільній квартирі набула статусу спадкового майна, спадкоємцями якого був не тільки її чоловік ОСОБА_6, але й син ОСОБА_3, який строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері пропустив з поважних причин, заяву подав 17.04.2014 року.
Встановивши вказані обставини, суд дійшов правомірного висновку, що на момент укладання договору купівлі-продажу від 26.10.2013 року ОСОБА_6 мав право на розпорядження 3 / 4 частками проданої квартири, з яких 1 /2 частка належала йому, як одному з подружжя, а 1 / 4 частка - в порядку спадкування після смерті дружини ОСОБА_7, при цьому 1 / 4 частка квартири після смерті ОСОБА_7 належала позивачу.
Висновок суду погоджується з положенням ч.5 ст. 1268 ЦК України, відповідно до якої незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Таким чином, ухвалюючи рішення, суд з дотриманням вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України належно оцінив надані по справі докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вірно встановив суть правовідносин, що випливають із встановлених обставин і правильно застосував до них норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що після звернення ОСОБА_3 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері перешкоди для отримання ним свідоцтва про право на спадщину були відсутніми, а тому його вимоги не підлягали судовому розгляду, спростовуються фактичними обставинами справи, враховуючи, що заява про прийняття спадщини була подана ОСОБА_3 після продажу квартири ОСОБА_2
Інші докази та обставини, на які ОСОБА_2 посилається в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргуОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 вересня 2015 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: