Дата документу Справа №
Єдиний унікальний номер справи: 332/2843/15-ц
провадження: № 22-ц /778/5726/15
головуючий у 1 інстанції: Іжевська Н.Г.
суддя-доповідач: ОСОБА_1
21 грудня 2015 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Осоцького І.І.,
суддів: Кухаря С.В.,
ОСОБА_2,
при секретарі: Бурима В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів, закриття рахунків та відшкодування збитків, -
У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом доПАТ «Дельта Банк» з вищевказаним позовом, зазначивши, що 12 червня 2014 р. між ним і відповідачем був укладений депозитний договір № 20001007752836 на суму 50 000 грн.. Після вимог про повернення суми відповідач гроші не повернув, у зв'язку з чим позивач змушений був звернутися до суду, та просив стягнути з відповідача на свою користь: 50 000 грн. - сума боргу, 5 378,1 грн. - упущена вигода, 620 грн. - втрата внаслідок знесення коштів, 226 500 грн. - пеня, 20 621,81 грн. - сума інфляції, а разом 303 120,46 грн., 10 000 - відшкодування моральної шкоди.
В ході розгляду справи відповідач повернув позивачеві суму боргу з відсотками 51 186,86 грн., тому уточнивши свою позовну заяву, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь:6 944,6 грн. - упущена вигода, 801,3 грн. - втрата внаслідок знецення коштів, 292 500 грн. пеня, 22 175,55 грн. - сума інфляції, а разом 322 421,45 грн., а також 10 000 гр. в рахунок відшкодування моральної шкоди, та 1 000 грн. за надання юридичної допомоги.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07 вересня 2015 року у задоволені позову відмовлено.
ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд безпідставно послався на ведення у АТ „Дельта-Банк” тимчасової адміністрації за постановою НБУ від 02.03.2015 року №150 „Про віднесення АТ „Дельта-Банк” до категорії неплатиспроможних, бо з прийняттям Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким врегульовано порядок та черговість виплати Фондом відшкодування за вкладами, вкладника не позбавлено права звернутися до суду за стягненням сум, які йому не повернуті за системою гарантування, оскільки за вищевказним порядком виконання цього Закону( зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за № 1581/21893) рішення суду, яке набрало законної сили, є однією із підстав для включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів, тобто є його складовою частиною.
За нормами ст. 41 Конституції України, ст. 3 ЦПК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнанних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 5 ст. 36, п.1 ч.6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Обмеження, встановлене п. 1 ч.5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 зазначеного Закону встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття того рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн.
Відповідно до п. 4.31 розділу V "Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації" Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за № 1581/21893, зазначено, що у разі необхідності уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог не частіше ніж раз на квартал на підставі, зокрема рішення суду, яке набрало законної сили; свідоцтва про право на спадщину за вимогами кредиторів, які визнані уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
З матеріалів справи вбачається, що 12 червня 2014 р. між сторонами був укладений депозитний договір № 20001007752836 на суму 50 000 грн. з встановленням процентної ставки у 26 % річних зі строком повернення вкладу та процентів 10.12.2014 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058, ч.2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором за першою вимогою вкладника.
Після вимог позивача по закінченні строку депозитного договору про повернення суми вкладу відповідач гроші повернув лише 23.06.2015 року, у зв'язку з чим позивач змушений був звернутися до суду та просив стягнути з відповідача на свою користь:6 944,6 грн. - упущена вигода, 801,3 грн. - втрата внаслідок знецення коштів, 292 500 грн. пеня, 22 175,55 грн. - сума інфляції, а разом 322 421,45 грн., а також 10 000 гр. в рахунок відшкодування моральної шкоди, та 1 000 грн. за надання юридичної допомоги.
Нормами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої сумуи, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовими позиціями Верховного Суду України від 23.12.2013 року та від 01.10.2014 року ( № цс113цс-14), яких було прийнято при перегляді судових рішень з мотивів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах і які згідно з вимогами норм ст. 360-7 ЦПК України є обов”язковими для всіх судів зазначено, що відповідно до змісту ст.ст. 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосувати відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно ст., ст. 610, 611, 22 ЦК України порушенням зобов”язань є його невиконання або виконання з поршенням умов, визначених змістом зобов”язання(неналежне виконання). У разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене(упущена вигода).
Отже з 10.12.2014 року по 23.06.2015 року, часу коли позивач міг би реально отримати на тих самих умовах грошову вигоду в іншій банківській установі, розмір упущеної вигоди внаслідок несвоєчасного повернення суми вкладу за розрахунком позивача складає 6 944,60 грн.( 195 днів*100%/365 днів*50 000*26%) / а.с.61 /.
З введенням у АТ „Дельта-Банк” тимчасової адміністрації на підставі постанови НБУ від 02.03.2015 року №150 „Про віднесення АТ „Дельта-Банк” до категорії неплатиспроможних згідно до ст. 36 Закону України „ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” не здійснюються нарухвання неустойки(штрафів,пені), інших фінансових (економічних)санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов”язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов”язань банку.
Тому внаслідок неналежного виконання зобов”язань за депозитним договором № 20001007752836 від 12.06.2014 року згідно вимог ст. 625 ЦК України позовні вимоги про відшкодуванню 3% річних від простроченої суми підлягає задоволенню частково: лише за час за час від неповернення суми вкладу до дня початку процедури введення тимчасової адміністрації Банку, що складає - 336,90 грн.( 50 000*3%*(82дня*100/365днів); а інфляційні витрати - лише за такий же проміжуток часу, а саме: за грудень 2014 р.( 103%), за січень 2015р.(103,1%), за лютий 2015р.(105,3%), що складає розмір - 5 910,61 грн./а.с.61/.
Вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають, бо до депозитних зобов”язань Банку, які врегульовано нормами спеціального законодавства, норми Закону України „Про захист прав споживачів” застосовані бути не можуть.
В іншій частині ухвалене у цій справі рішення відповідає вимогам норм діючого законодавства, а тому колегією суддів залишається без змін.
З доводами апеляційної скарги ОСОБА_3 про доведеність причинного зв”язку між погіршенням стану його здоров”я із несвоєчасним повернення вкладу та про обгрунтованість витрат на правову допомогу погодиться неможливо, бо у медичних документах висновку причин погішення стану здоров”я позивача не мається, також не мається належним чином завіреного документального підтвердження витрат на правову допомогу як і їх розрахунку.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про невирішення судом позовних вимог про розірвання всіх договорів між позиівачем та відповідачем та про зобов”язання відповідача закрити всі рахунки в ПАТ „ДельтаБанк” на ім”я ОСОБА_3 прийняти до уваги неможливо, бо вказані позовні вимоги було з дотриманням вимог норм цивільно-процесульного законодавства виршено судом першої інстанції при ухваленні додаткового судового рішення від 16 листопада 2015 року.
Так як у цій справі вирішувалося питання щодо захисту прав та інтересів вкладника банківського вкладу, не Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, то з відповідача підлягають стягненню на користь держави витрати судового збору при розгляді справи в судах 1 та 2 інстанції у розмірі - 2073,10 грн.( 987,20 грн. +1 085,90 грн.).
Керуючись ст., ст. 307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07 вересня 2015 року у в частині відмови у задоволенні позову про стягнення упущеної вигоди, 3% річних від просроченої суми, інфляційної втрати та пені скасувати і в цій частини ухвалити нове рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог, вказавши наступне:
„Стягнути з ПАТ „Дельта Банк” на користь ОСОБА_3 упущену вигоду у розмірі - 6 944,60 грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі - 336,90 грн., інфляційні втрати у сумі - 5 910,61 грн., а всього у розмірі - 13 192,11 грн.. В задоволенні решти вказаних позовних вимог - відмовити.”
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ПАТ „Дельта Банк” на користь держави витрати судового збору у розмірі - 2073,10 грн..
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: