Дата документу Справа №
Є.У. № 317/2573/14-ц Головуючий у 1-й інстанції: Яркіна С.В.
Провадження № 22-ц/778/5657/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
09 грудня 2015 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Крилової О.В.
Суддів: Трофимової Д.А.
ОСОБА_2
При секретарі: Семенчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 серпня 2015 року по справі за позовом прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Запорізькій області до Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_3, Реєстраційної служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області, треті особи - Обслуговуючий садівничий кооператив «Козацька садиба», Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стихія», про визнання частково незаконним та скасування розпорядження Запорізької районної адміністрації, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування запису про державну реєстрацію державного акта, витребування та повернення земельної ділянки,
У червні 2014 року прокурор Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Запорізькій області звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що перевіркою прокуратури Запорізького району Запорізької області встановлено, що розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 03.03.2006 року № 14/33 затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 4,8969 га (сіножаті) в оренду громадянам - членам ОСК «Козацька садиба» для ведення садівництва, розташованої на землях запасу Долинської сільської ради, за межами населеного пункту на 49 років.
На підставі вказаного розпорядження 06.04.2006 року між Запорізькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСК «Козацька садиба» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований 31.05.2006 року за № 040626000005.
Відповідно до пунктів 1, 7 вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 2322183500:10:001:0004 за рахунок земель запасу Долинської сільської ради Запорізького району, розташовану за межами населеного пункту.
Згідно з п. 2 договору оренди, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,8969 га, в тому числі: 4,8969 га - сіножаті.
Розпорядженням голови Запорізької райдержадміністрації від 06.12.2006 року № 14/486 внесено зміни до розпорядження від 03.03.2006 року № 14/33 в частині площі земельної ділянки, а саме, зменшено загальну площу земельної ділянки з 4,8969 га на 4,7263 га.
На виконання вказаного розпорядження 14.12.2006 року між Запорізькою райдержадміністрацією та ОСК «Козацька садиба» укладено додатковий договір про доповнення та зміни до договору оренди земельної ділянки, яким пункт 2 договору оренди від 06.04.2006 року викладений в наступній редакції: «в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,7263 га, в тому числі: 4,7263 га - сіножаті».
Пунктом 14 договору оренди земельної ділянки від 06.04.2006 року передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення садівництва.
Вищезазначений договір оренди земельної ділянки 20.09.2010 року розірвано, про що Запорізькою районною державною адміністрацією та ОСК «Козацька садиба» складено договір про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Розпорядженням голови Запорізької райдержадміністрації від 09.02.2007 року № 2/12 передано безоплатно у власність 42 громадянам земельні ділянки загальною площею 3,6541 га (сади) за рахунок земель обслуговуючого кооперативу «Козацька садиба», розташованих за межами населених пунктів Долинської сільської ради.
У додатку до вказаного розпорядження визначено, що у власність ОСОБА_3 передано земельну ділянку площею 0,0848 га для ведення садівництва.
На підставі розпорядження голови Запорізької райдержадміністрації від 09.02.2007 року № 2/12 відповідачем ОСОБА_3 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2322183500:10:001:0425 серії ЯГ № 710707 від 05.04.2007 року.
Разом з тим, встановлено, що розпорядження голови Запорізької райдержадміністрації від 09.02.2007 року № 2/12 в частині передачі земельної ділянки (кадастровий номер 2322183500:10:001:0425) площею 0,0848 га для ведення садівництва відповідачу ОСОБА_3 є незаконним та підлягає скасуванню, а державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на його підставі - визнанню недійсним.
Так, у вказаному розпорядженні зазначено, що за рахунок земель ОК «Козацька садиба» у власність громадян передаються земельні ділянки, які перебували в користуванні останніх з підстав їх членства у кооперативі.
Однак, прокурор вважає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на час прийняття розпорядження № 2/12 від 09.02.2007 року) право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
З вищенаведеного вбачається, що оскільки стороною - орендарем договору оренди земельної ділянки від 06.04.2006 року є ОСК «Козацька садиба», а не члени зазначеного кооперативу, членство ОСОБА_3 у кооперативі не є підставою для виникнення у останньої права користування спірною земельною ділянкою та на момент приватизації ОСОБА_3 земельної ділянки (кадастровий номер 2322183500:10:001:0425) площею 0,0848 га, остання у її користуванні не перебувала.
Перевіркою встановлено, що межі земельної ділянки, переданої розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 09.02.2007 року № 2/12 у власність ОСОБА_3, до її передачі останній, визначені не були.
Так, відповідно до проекту землеустрою щодо відведення в оренду ОСК «Козацька садиба» земельної ділянки загальною площею 4,8969 га, затвердженим розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 03.03.2006 року № 14/33 було сформовано єдину земельну ділянку кадастровий номер 2322183500:10:001:0004, площею 4,8969 га, частина якої (площею 3,6541 га) в подальшому розподілена на 42 окремі земельні ділянки, до числа яких входить і спірна земельна ділянка.
Враховуючи зазначене, та те, що спірна земельна ділянка до її передачі у власність ОСОБА_3, у користуванні останньої не перебувала, приватизація вказаної земельної ділянки мала здійснюватись із розробленням проекту землеустрою.
Всупереч вищенаведеному ні проект землеустрою, ні технічна документація щодо відведення спірної земельної ділянки не розроблялися, та Запорізькою районною державною адміністрацією не затверджувались. Більш того, навіть дозвіл на розробку проекту землеустрою або технічної документації Запорізькою райдержадміністрацією не надавався. Вказане підтверджується листами Запорізької районної державної адміністрації № 0993/05-25, № 0993/05-25/1 від 15.04.2014 року, листом Головного управління Держземагентства у Запорізькій області № 10-8-0.3-1568/2-14 від 17.04.2014 року та є порушенням порядку безоплатної передачі земельних ділянок, встановленого Земельним кодексом України.
Крім того, відповідно до пункту 3.40 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затвердженого наказом Державного комітету України у справах містобудування та архітектури від 17.04.1992 року № 44, будівництво нових дачних та садівницьких поселень на територіях, де діють планувальні обмеження, встановлені чинним законодавством, санітарними нормами та правилами, а також на резервних позаміських територіях, які передбачені містобудівною планувальною документацією для подальшого розвитку міст та поселень, інженерної і транспортної інфраструктури, не допускається.
Згідно листа Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради № 1756 від 10.04.2014 року, відповідно до генерального плану розвитку м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15.09.2004 року, територія земельних ділянок, які передані у власність членам ОСК «Козацька садиба», визначена як територія багатоквартирної каскадної забудови. Використання зазначених земельних ділянок для садівництва суперечить діючому генеральному плану міста.
Враховуючи вищевикладене, розпорядження Запорізької райдержадміністрації від 09.02.2007 року № 2/12 в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0848 га є незаконним та підлягає скасуванню.
Таким чином, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 710707 виданий 05.04.2007 року у порушення ст.ст. 116, 118 ЗК України та на підставі незаконного розпорядження, що є підставою для визнання його недійсним.
З урахуванням викладеного, запис про державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 710707 від 05.04.2007 року під № 010726000384 підлягає скасуванню.
Відповідно до інформації Головного управління Держземагенства у Запорізькій області спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, розташована за межами населених пунктів.
Згідно акту Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області № 70 від 17.04.2014 року спірна земельна ділянка є вільною від забудови.
На підставі викладеного, земельна ділянка (кадастровий номер 2322183500:10:001:0425) площею 0,0848 га, розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (за межами населених пунктів), ОСК «Козацька садиба» діл. № 25 підлягає витребуванню у ОСОБА_3 та поверненню Головному управлінню Держземагентства у Запорізькій області, оскільки правова підстава для її використання відпала.
Посилаючись на зазначені обставини, прокурор просив суд: визнати незаконним та скасувати розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 09.02.2007 року № 2/12 «Про безоплатну передачу громадянам - членам ОСК «Козацька садиба» у власність земельних ділянок для ведення садівництва» в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0848 га за рахунок земель ОК «Козацька садиба», розташованої за межами населених пунктів Долинської сільської ради; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 710707, виданий ОСОБА_3 05.04.2007 року; скасувати запис про державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 710707 від 05.04.2007 року під № 010726000384; витребувати у ОСОБА_3 та зобов'язати її повернути на користь Головного управління Держземагентства у Запорізькій області земельну ділянку (кадастровий номер 2322183500:10:001:0425) площею 0,0848 га, розташовану на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (за межами населених пунктів), ОСК «Козацька садиба» діл. № 25.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 17 серпня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, заступник прокурора Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
У відповідності до ст. 11, ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, і, разом з тим, розпоряджаються процесуальними правами на свій розсуд.
Відповідно до ст.ст. 169, 305 ЦПК України в разі повторної неявки особи у судове засідання справа може розглядатися незалежно від причини неявки.
Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
11.11.2015 року справа була відкладена розглядом за клопотанням представників ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (а.с. 223) та Запорізької районної державної адміністрації - ОСОБА_5 (а.с. 224-227).
Сторони, їх представники, представники 3 осіб до апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що у справі є докази (рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення). Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 повторно подала заяву про відкладення розгляду справи. Представник Головного управління Держземагенства у Запорізькій області у надісланому апеляційному суду письмовому клопотанні просить розглядати справу апеляційним судом без її участі.
Зважаючи на положення ч. 3 ст. 27, ст. 169, ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія судів ухвалила відхилити клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи, розглядати справу за відсутності сторін, їх представників, представників 3 осіб.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
За ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на положення ст.ст. 116, 118 ЗК України, якими передбачені підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та на статтю 152 ЗК України, якою визначені способи захисту прав на земельні ділянки.
Суд посилався також на п. 12 Перехідних положень ЗК України (що діяли на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якого до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці 3 цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Крім того, при вирішенні спору суд першої інстанції посилався на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, на статтю 1 Першого протоколу Конвенції, згідно якої кожна фізична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності (права власності) інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, та на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, на рішення від 24 червня 2003 року в справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії".
Взявши до уваги приписи ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", суд, посилаючись на те, що розпорядження голови державної адміністрації, які суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономічними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку, та дійшов висновку, що оскаржуване розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації є ненормативним правовим актом органу виконавчої влади індивідуальної дії та одноразового застосування, який вичерпує свою дію фактом його виконання, тому воно не може бути скасоване чи змінене органом місцевого самоврядування після його виконання.
Суд послався і на те, що оскільки ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, то права власності вона може бути позбавлена виключно за наявності випадків, встановлених ст.ст. 140, 143 ЗК України. Прокурор не обґрунтовує свої позовні вимоги нормами ст.ст. 140, 143 ЗК України, єдиною підставою для припинення права власності ОСОБА_3 визначає визнання незаконним та скасування розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації № 2/12 від 09.02.2007 року, що не є підставою для припинення права власності на земельну ділянку.
Суд першої інстанції також зазначив про пропущення прокурором строку позовної давності для звернення до суду.
Основні доводи апеляційної скарги заступника прокурора Запорізької області полягають в тому, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі проведеної перевірки за участю спеціаліста Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області встановлені порушення земельного законодавства при виділенні земельних ділянок на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, що підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 70 від 17 квітня 2014 року (а.с. 31-34).
Відповідно до перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 року виключено з числа позовних вимог, на які не поширюється позовна давність, вимоги щодо визнання незаконними правових актів органів державної влади та місцевого самоврядування, якими порушено право власності або інше речове право (п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України).
Разом з тим, п. 5 прикінцевих та перехідних положень вищевказаного Закону передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи без урахування позовної давності.
Оскільки закон (п. 10 ч. 2 ст. 16, ст. 21 ЦК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність з урахуванням, водночас, викладеного в п.п. 3 п. 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 року.
Тобто, до 15.01.2015 року на позовні вимоги щодо визнання незаконними правових актів органів державної влади, якими порушено право власності або інше речове право, не поширюються строки позовної давності, визначені ст. 257 ЦК України.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції щодо пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду колегія суддів вважає безпідставним.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 173 ЗК України визначено, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.
Згідно з частинами 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Пунктом 12 розділу X "Перехідні положення" ЗК України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
За змістом ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Відповідно до вимог частини 2 статті 126 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 03.03.2006 року № 14/33 затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 4,8969 га (сіножаті) в оренду громадянам - членам ОСК «Козацька садиба» для ведення садівництва, розташованої на землях запасу Долинської сільської ради, за межами населеного пункту з послідуючим наданням в оренду терміном на 49 років (а.с. 16).
На підставі вказаного розпорядження 06.04.2006 року між Запорізькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСК «Козацька садиба» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований 31.05.2006 року за № 040626000005 (а.с. 18-20).
Відповідно до пунктів 1, 7 вказаного договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 2322183500:10:001:0004 за рахунок земель запасу Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, розташовану за межами населеного пункту.
Згідно з п. 2 договору оренди, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,8969 га, в тому числі: 4,8969 га - сіножаті.
Розпорядженням голови Запорізької райдержадміністрації від 06.12.2006 року № 14/486 внесено зміни до розпорядження від 03.03.2006 року № 14/33 в частині площі земельної ділянки, а саме, зменшено загальну площу земельної ділянки з 4,8969 га на 4,7263 га (а.с. 17).
На виконання вказаного розпорядження 14.12.2006 року між Запорізькою райдержадміністрацією та ОСК «Козацька садиба» укладено додатковий договір про доповнення та зміни до договору оренди земельної ділянки, яким пункт 2 договору оренди від 06.04.2006 року викладений в наступній редакції: «в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,7263 га, в тому числі: 4,7263 га - сіножаті» (а.с. 21).
Пунктом 14 договору оренди земельної ділянки від 06.04.2006 року передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення садівництва.
Вищезазначений договір оренди земельної ділянки було розірвано 20.09.2010 року, про що Запорізькою районною державною адміністрацією та ОСК «Козацька садиба» складено договір про розірвання договору оренди земельної ділянки (а.с. 22).
Розпорядженням голови Запорізької райдержадміністрації від 09.02.2007 року № 2/12 передано безоплатно у власність 42 громадянам земельні ділянки загальною площею 3,6541 га (сади) за рахунок земель обслуговуючого кооперативу «Козацька садиба», розташованих за межами населених пунктів Долинської сільської ради (а.с. 23).
У додатку до вказаного розпорядження визначено, що у власність ОСОБА_3 передано земельну ділянку площею 0,0848 га.
На підставі розпорядження голови Запорізької райдержадміністрації від 09.02.2007 року № 2/12 ОСОБА_3 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2322183500:10:001:0425 серії ЯГ № 710707 від 05.04.2007 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Натомість процедура приватизації земельних ділянок громадянами, зацікавленими в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, визначена частинами 6-11 статті 118 Земельного кодексу України та передбачає формування земельної ділянки шляхом розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, розроблення проекту розпочинається з надання відповідною місцевою державною адміністрацією або сільською, селищною, міською радою дозволу на його розроблення.
Механізм розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на момент прийняття розпорядження № 2/12 від 09.02.2007 року визначав Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26.05.2004 року (далі - Порядок).
За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст. 118 ЗК України рішення щодо приватизації земельної ділянки приймається «на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки», виходячи з правомірності фактичного користування земельною ділянкою.
Відповідно до п. 2 Порядку, проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, зокрема, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення.
Для з'ясування того чи набула особа право користування земельною ділянкою, а отже, чи може вона приватизувати її за спрощеною процедурою, необхідним є підтвердження такого права користування.
Факт користування може бути підтверджуватись правовстановлюючим документом (державний акт на право користування земельною ділянкою - стаття 23 ЗК України в ред. 1992 року, витяг із земельно-шнурової книги, реєстрової книги, погосподарської книги - стаття 20 ЗК України 1970 року, матеріали інвентаризації земель, дані бюро технічної інвентаризації).
Так, відповідно до проекту землеустрою щодо відведення в оренду ОСК «Козацька садиба» земельної ділянки загальною площею 4,8969 га, затвердженим розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 03.03.2006 року № 14/33, було сформовано єдину земельну ділянку, кадастровий номер 2322183500:10:001:0004, площею 4,8969 га, частина якої (площею 3,6541 га) в подальшому була розподілена на 42 окремі земельні ділянки, до числа яких входить і спірна земельна ділянка.
Як зазначалося вище, земельна ділянка кадастровий номер 2322183500:10:001:0004 площею 4,8969 га, частина якої (площею 3,6541 га) передана в оренду ОСК «Козацька садиба» відноситься до земель сіножаті.
Як вбачається з матеріалів справи та визнано сторонами, на момент винесення головою Запорізької райдержадміністрації розпорядження від 09.02.2007 року про безоплатну передачу земельних ділянок не було розроблено ані проекту землеустрою, ані технічної документації із землеустрою, оскільки договір на її розроблення № 15 укладено після винесення розпорядження, а саме 15.02.2007 року.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що межі земельної ділянки, площею 0,0848 га, переданої розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 09.02.2007 року № 2/12 у власність ОСОБА_3, на момент її передачі останній були визначені.
Таким чином, враховуючи зазначене, та те, що спірна земельна ділянка до її передачі у власність ОСОБА_3 в користуванні останньої не перебувала, приватизація вказаної земельної ділянки мала здійснюватись із розробленням проекту землеустрою.
Крім того, ОСОБА_3 згідно розпорядження від 09.02.2007 року, державного акта на право власності на земельну ділянку, земельна ділянка площею 0,0848 га надавалась для ведення садівництва, проте як відповідно до п. 2 договору оренди земельної ділянки, укладеного між Запорізькою райдержадміністрацією та ОСК «Козацька садиба» 06.04.2006 року, земельна ділянка, виділена кооперативу, мала правовий статус сіножаті.
Згідно положень Земельного кодексу України у випадку передачі громадянам у приватну власність земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності, межі якої не встановлені в натурі або цільове призначення якої змінюється, обов'язковим є розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки.
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною (ст. 21 ЗК України, Постанова Верховного Суду України від 15.05.2014 року у цивільній справі № 6-35цс14).
Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.
Частинами 1, 2 ст. 20 ЗК України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Відповідно до Порядку розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року № 502 і який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, проект відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення погоджується або перепогоджується з органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також підлягає державній землевпорядній експертизі, після якої замовник подає проектні матеріали відповідно до сільської, селищної, міської ради або до районної державної адміністрації для прийняття рішення.
Сільська, селищна, міська рада розглядає проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка розташована в межах населеного пункту. Рішення сільської, селищної, міської ради або відповідного органу виконавчої влади про зміну цільового призначення земельної ділянки є підставою для оформлення громадянину або юридичній особі державного акта на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням.
За положеннями ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, можуть передаватися у власність та надаватися у користування для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, ведення фермерського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби.
Абз. 2 ч. 5 ст. 20 ЗК України встановлює обов'язок власників використовувати землі зазначеної категорії виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст.ст. 31, 33-37 цього Кодексу.
Виходячи з принципу земельного законодавства щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цільового призначення землі, визначеному ст.ст. 20, 123 ЗК України (постанова ВСУ від 05.03.2013 року у справі № 21-417а12).
Всупереч вищенаведеному, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки не розроблявся, та Запорізькою районною державною адміністрацією не затверджувався. Дозвіл на розробку проекту землеустрою Запорізькою райдержадміністрацією не надавався.
Зазначене підтверджується листами Запорізької районної державної адміністрації № 0993/05-25, № 0993/05-25/1 від 15.04.2014р., листом Головного управління Держземагентства у Запорізькій області № 10-8-0.3-1568/2-14 від 17.04.2014р. та є порушенням порядку безоплатної передачі земельних ділянок, встановленого Земельним кодексом України (а.с. 35, 36, 37).
Враховуючи вищевикладене, розпорядження Запорізької райдержадміністрації від 09.02.2007 року № 2/12 в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0848 га є незаконним та підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Таким чином, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 710707 виданий 05.04.2007 року у порушення ст.ст. 116, 118 ЗК України та на підставі незаконного розпорядження, що є підставою для визнання його недійсним.
Оскільки позовна вимога про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку є похідною та пов'язаною з позовною вимогою про визнання незаконним та скасування розпорядження, на підставі якого його видано, більш того, обидві позовні вимоги підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, то їх слід розглядати одночасно.
Відповідно до приписів ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана його повернути. Особа зобов'язана повернути майно й тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
За змістом ч. 3 ст. 1 ЗК України використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до інформації Головного управління Держземагентства у Запорізькій області спірна земельна ділянка відносить до земель сільськогосподарського призначення. Крім того, вона розташована за межами населених пунктів.
Згідно акту Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області № 70 від 17.04.2014р. спірна земельна ділянка є вільною від забудови (а.с. 31-34).
З огляду на викладені обставини, земельна ділянка (кадастровий номер 2322183500:10:001:0425) площею 0,0848 га, розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (за межами населених пунктів), ОСК «Козацька садиба» діл. № 25 підлягає витребуванню у ОСОБА_3 та поверненню Головному управлінню Держземагентства у Запорізькій області, оскільки правова підстава для її використання відпала.
Вимога про скасування запису про державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 710707 від 05.04.2007 року під № 010726000384 задоволенню не підлягає, оскільки не узгоджується з положеннями ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою визначено, що записи до Державного реєстру вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.
Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції не можливо визнати законним та обґрунтованим, воно згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог прокурора.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області задовольнити частково.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 серпня 2015 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:
Позов прокурора Запорізького району Запорізької області задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 09.02.2007 року № 2/12 «Про безоплатну передачу громадянам - членам ОСК «Козацька садиба» у власність земельних ділянок для ведення садівництва» в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0848 га за рахунок земель ОК «Козацька садиба», розташованої за межами населених пунктів Долинської сільської ради.
Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 710707, виданий ОСОБА_3 05.04.2007 року.
Витребувати у ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та зобов'язати її повернути на користь Головного управління Держземагентства у Запорізькій області земельну ділянку (кадастровий номер 2322183500:10:001:0425) площею 0,0848 га, розташовану на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (за межами населених пунктів), ОСК «Козацька садиба» діл. № 25
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: