Дата документу Справа №
Єдиний унікальний № 319/1180/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Скляр С.Ю.
Провадження № 22-ц/778/6902/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
«23» грудня 2015 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.
суддів: Сапун О.А.
ОСОБА_2
при секретарі: Евальд Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»
на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2015 року по справі
за позовом ОСОБА_3 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -
В серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОКП «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що за наказом №01-к від 01.08.2012 року була переведена на посаду економіста 1 категорії планово-економічного відділу в ОКП «Донецьктеплокомуненерго» ВП ВО «Сніжнетепломережа», яка є виробничою одиницею ОКП «Донецьктеплокомуненерго» без права юридичної особи, 28.11.2014 року наказом № 482-к була звільнена за власним бажанням. З 01 листопада 2014 року по час подання позову ОКП «Донецьктеплокомуненерго» не виконує свої зобов'язання щодо виплати заробітної плати. Згідно з довідкою від 28.11.2014 року за № 1225 заборгованість по заробітної плати складає 10132.06 грн.
Вказані дії відповідача спричинили їй моральні страждання, які вона оцінює у розмірі 5000 грн.
Крім того, вважає, що відповідач повинен сплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу (166 робочих днів) в розмірі 72156,88 грн.
На підставі ст.ст. 21,115, 237-1 КЗпП України просила стягнути з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 10132,06 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку і по час виконання рішення, моральну шкоду у сумі 5000 грн.
Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2015 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за період з 01 листопада 2014 року по 30 листопада 2014 року в сумі 10132,06 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 грн., а всього грошових коштів в сумі 10632,06 грн.
Рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_3 заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОКП «Донецьктеплокомуненерго».
В апеляційній скарзі ОКП «Донецьктеплокомуненерго», посилаючись на відсутність заборгованості по виплаті ОСОБА_3 заробітної плати, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недійсність наданих посадовими особами ВО «Сніжнетепломережа» та завірених печаткою ВО документів, просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості із заробітної плати та моральної шкоди, в іншій частині рішення залишити без змін, судові витрати покласти на позивача.
ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи за її відсутністю.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 перебувала у трудових правовідносин з відповідачем, звільнена наказом №482-к від 28.11.2014 року на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням з посади економіста 1-ї категорії планово-економічного відділу ВО «Сніжнетепломережа». Під час звільнення з нею не було проведено повного розрахунку та наявна заборгованість по заробітній платі.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст.115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Як передбачено ст. 83 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не виплачена заробітна плата за відпрацьований час за листопад 2014 р. та компенсація за невикористану відпустку, тому позивач має право вимагати стягнення суми заборгованості, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 10132 грн. 06 коп. (а.с.9,11, 13,15).
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, у ч. 4 ст. 60 ЦПК України визначено, що доказування (отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно поклав на відповідача обов'язок доказування факту виплати заробітної плати ОСОБА_3 є неприйнятними. У трудових спорах тягар доказування покладається на власника.
Відповідно до ст. ст.115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем із заробітної плати має довести роботодавець, а не позивач.
У підтвердження розміру заборгованості по заробітній платі ОСОБА_3 і надала довідку про заборгованість по заробітній платі, яка видана ВО «Сніжнетепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» №1225 від 28 листопада 2014 року про розмір заборгованості - 10132 грн.06. коп. та розрахунковий лист за табельним номером 6105 ( а.с.11,13)
Здійсненні нарахування по заробітній платі та компенсації за відпустку відповідач не спростував. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази щодо недостовірності відомостей, викладених в довідці підприємства про розмір заборгованості по заробітній платі, оформленої відповідно діючого трудового законодавства за підписом директора і головного бухгалтера з прикладенням печатки. На час надання вказаної довідки посадові особи, які посвідчили відомості, викладені у довідці, продовжували виконувати свої обов'язки та не були звільненні, печатка виробничої одиниці не була визнання недійсною. Наказ №186 про визнання печатки недійсною було видано лише 30.07.2015 р., а оголошення в газеті «Урядовий кур'єр» було розміщено 12 серпня 2015 р. ( а.с.16,16 звор.).
Посилання відповідача на захоплення фінансової та технічної документації не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати, оскільки відповідачем не надано жодного доказу щодо виплати позивачу заробітної плати за вказаний період та компенсації за невикористану відпустку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку суд першої інстанції виходив з того, що відсутня вина відповідача в невиплаті позивачу заробітної плати, а тому підстав для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримку розрахунку не має.
У підтвердження відсутності вини відповідача суд послався на матеріали справи, а саме заяви в порядку ст. 214 КПК України на ім'я слідчого СВ Ізюмського МВ МВС України в Харківської області, начальника Служби Безпеки України в Донецькій області, міністра МВС України про відкриття кримінального провадження з приводу захоплення приміщення, матеріальних цінностей та документації, з яких убачається, що невідомими особами захоплено майно відповідача (у тому числі ВО «Сніжнетепломережа»), правова та фінансова-бухгалтерська документація, що призвело до неможливості соціального захисту працівників ( а.с.39,40,41). За фактами, викладеними у заявах, проведено перевірку та внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014050000000849 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 341 КК України (а.с.40 а).
Судом також в якості доказу прийнято сертифікат(висновок), що був виданий Торгово-промисловою палатою України 28 серпня 2014 року за № 2644/05-4, про настання для ОКП «Донецьктеплокомуненерго» обставин непереборної сили у зв'язку з заходами проведення антитерористичної операції, викликаної терористичними актами, диверсіями, захопленням будівель і споруд, захопленням заручників, блокуванням і пошкодженням об'єктів транспортної системи, відсутністю ефективного контролю органів державної влади, вчиненням озброєними конфліктів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
Відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» розпочато антитерористичну операцію на території Луганської та Донецької областей України.
Міста Сніжне та Донецьк Донецької області відносяться до населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція
Відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» упродовж терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.
Таким чином, суд встановив, що затримка виплати ОСОБА_3 належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, відбулася не з вини відповідача, а внаслідок обставин непереборної сили. Ці обставини ОСОБА_3 не оспорює.
Виходячи з цих обставин, суд визнав, що відсутні підстави для застосування щодо відповідача відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
За положеннями ст.ст. 117, 237-1 КЗпП України для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні та відшкодування моральної шкоди обов'язковою умовою є наявність вини підприємства.
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України № 6 - 2159цс15 від 11 листопада 2015 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Отже, оскільки не встановлено протиправної бездіяльності відповідача стосовно позивача, відсутні правові підстави і для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Виходячи з викладеного суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення в частині стягнення моральної шкоди з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
При зверненні до суду позивач судовий збір з позовної заяви не сплачував.
Згідно п.п. 1,2 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною особою до суду позовної заяви майнового характеру судовий збір дорівнює 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, за подання юридичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір дорівнює 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково в сумі 10632,06 грн., відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на користь держави підлягає сплаті судовий збір у сумі 1218 грн. за подання позовної заяви.
Також, оскільки апеляційна скарга ОКП «Донецьктеплокомуненерго» підлягає задоволенню в частині відмови в стягненні моральної шкоди в сумі 500 грн., ОКП «Донецьктеплокомуненерго» відповідно до ст.. 88 ЦПК України має право на повернення частини судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 121,80 грн.
Враховуючи зазначене, з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1084,02 грн. (1218 грн. - 121,80 грн.).
Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» задовольнити частково.
Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2015 року в частині стягнення моральної шкоди в сумі 500 грн. скасувати і змінити в частині стягнення судового збору.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Стягнути з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в доход держави судовий збір в сумі 1084,02 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: