Дата документу Справа № 240/215/13-к
Єдиний унікальний №240/215/13-к Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11кп/778/461/15 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України
22 грудня 2015 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12012050590000080 від 25 грудня 2012 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в ст.Петропавлівська Курганського району Краснодарського краю Російської Федерації, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в м.Білозерське Олександрівського району Донецької області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
встановила:
29 грудня 2014 року прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 звернулась до суду з апеляційною скаргою на вирок Олександрівського районного суду Донецької області від 09 грудня 2014 року, яким ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виправдано за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України. Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні.
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, та на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати, та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що суд не дав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_12 , не встановив їх достовірність. Вважає, що суд не взяв до уваги протоколи відтворення обстановки та обставин події за участі обвинувачених. На надав цьому доказу оцінки. Звертає увагу на процесуальні порушення допущені судом, а саме: порушення ч.1 ст.348 КПК України (після оголошення обвинувачення не було встановлено особу обвинувачених і даних щодо них), порушення ст.ст.352, 353 КПК України (не з'ясовано чи отримали учасники провадження пам'ятки про процесуальні права, і не встановив чи зрозумілі ним їх права), та порушення ст.350 КПК України (не була оголошена ухвала надання стороні захисту матеріалів провадження для ознайомлення).
За вироком суду, органом досудового розслідування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачувались в тому, що 16 травня 2012 року близько 23 години 30 хв., ОСОБА_6 , за попередньою змовою і в групі осіб з ОСОБА_7 , умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою скоєння крадіжок чужого майна, приїхали на мопеді на територію зерноскладу розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_13 , шляхом вільного доступу через відкриту ліву створу металевих воріт будинку, що знаходиться з північної сторони від вхідних воріт зерноскладу, зайшов у приміщення будівлі ОСОБА_6 проліз через отвір з лівого боку від входу в будівлю, зайшов на територію зерноскладу, де з цистерни вантажного автомобіля марки «ГАЗ-53», р/н НОМЕР_1 , що знаходився з правого боку від вхідних воріт, за допомогою знайденого біля автомобіля ручного насоса, злив 400 літрів дизельного палива, вартістю 10,20 гривень за 1 літр, на загальну суму 4080 гривень, у пластмасові каністри ємкістю 20 літрів кожна, вартістю 20 гривень за 1 шт., на загальну суму 400 гривень, а також зі складу, що знаходиться з південної сторони від вхідних воріт зерноскладу, викрали один паперовий мішок насіння соняшнику марки «Ясон» вагою 20 кг. вартістю 27 гривень за 1 кг. на суму 540 гривень, після чого разом з ОСОБА_7 розпорядилися викраденим на свій розсуд, чим завдали ОСОБА_13 матеріальної шкоди на загальну суму 5020 грн.00 коп.
Для транспортування викраденого дизельного палива та насіння соняшника, 17 травня 2012 року близько 01 години 00 хв., ОСОБА_6 , за попередньою змовою і в групі з ОСОБА_7 , умисно, повторно, діючи протиправно, маючи злочинний намір спрямований на заволодіння транспортним засобом шляхом вільного доступу, з приміщення складу, що знаходиться з південної сторони від металевих вхідних воріт зерноскладу, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_13 , таємно, з метою використання автомобілю в особистих інтересах, незаконно заволоділи автомобілем марки «VOLKSWAGEN T-4», р/н НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_13 , чим завдали останньому матеріальну шкоду на суму 80 000 грн.00 коп, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 85 020 грн.00 коп.
Заслухавши доповідь судді; пояснення обвинувачених та захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, і наполягали на законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції; прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги, просила скасувати вирок суду у зв'язку з істотним порушенням судом вимог КПК України; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, з наступних підстав.
За вимогами ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно п.1 ч.3 ст.374 КПК України, у разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку зазначаються: формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Вимоги кримінального процесуального закону при розгляді судом кримінального провадження дотримані не були, обставини справи розглянуті поверхово, докази належним чином не досліджені, частина їх досліджена з порушенням встановленого кримінально процесуальним кодексом порядку. Суд також порушив вимоги кримінального процесуального закону і щодо складання вироку.
Вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час розгляду справи судом допитані обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , потерпілий ОСОБА_13 , свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , та у вироку наведено перелік письмових докази у кримінальному провадженні.
У порушення вимог ст.370 КПК України, суд, мотивуючи свої висновки у вироку, не проаналізував всіх доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження, у їх сукупності, лише перелічив їх, у тому числі й ті, які не досліджував, коротко розкрив зміст лише частини доказів, не зазначаючи, які обставини ними підтверджуються або спростовуються.
Як зазначили в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в матеріалах іншого кримінального провадження знаходиться протокол обшуку за місцем проживання ОСОБА_12 . Між тим, цей доказ, без належної перевірки, суд до уваги не взяв, а лише послався на те, що орган досудового розслідування не підтвердив дійсність протоколу.
За вимогами ч.3 ст.56 КПК України, під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду; брати участь у судовому провадженні; брати участь у безпосередній перевірці доказів, тощо.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання;
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 06 серпня 2014 року потерпілий ОСОБА_13 звернувся до суду з клопотанням про розгляд 07 серпня 2014 року справи щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за його відсутності, оскільки у призначену дату він буде перебувати за межами області (т.3 а.п.131). Зазначене судове засідання проведено за відсутності потерпілого.
Наступні судові засідання також проведені за відсутності потерпілого ОСОБА_13 , та питання про можливість подальшого розгляду справи за його відсутності судом жодного разу не вирішувалося.
Крім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про направлення потерпілому ОСОБА_13 копію вироку суду від 09 грудня 2014 року.
З дослідженого аудіозапису та журналу судового засідання від 09 грудня 2014 року (т.3 а.п.224-226) вбачається, що обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заявлено про застосування до них, на стадії досудового розслідування, недозволених методів ведення слідства у вигляді фізичного та психологічного впливу.
Вказані заяви обвинувачених залишені судом поза увагою. Перевірки зазначених фактів не проведено.
Судом залишено без розгляду і заявлене прокурором 11 червня 2013 року клопотання про дослідження доказів у кримінальному провадженні (т.2 а.п.79).
У порушення вимог ст.384 КПК України, суд не встановив особи обвинувачених. Права та обов'язки свідкам та потерпілому суд не роз'яснював.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вищевказаний вирок суду першої інстанції, як постановлений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, не може бути визнаний законним та обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, що відповідає вимогам ст.ст.412, 415 КПК України.
При новому розгляді необхідно врахувати викладене в даній ухвалі, усунути вищевказані порушення, всебічно, повно і неупереджено дослідити всі обставини провадження, та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Приймаючи до уваги, що ніким із учасників кримінального провадження не заявлялося клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченим, колегія суддів позбавлена можливості вирішити це питання самостійно. Колегія суддів констатує, що обираючи запобіжний захід обвинуваченим не у спосіб та не за правилами глави 18 КПК України, суд істотно порушував права обвинувачених.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 412, 418, 419 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 задовольнити.
Вирок Олександрівського районного суду Донецької області від 09 грудня 2014 року, яким ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виправдано за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, скасувати, та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4