Справа № 415/4602/14-ц
Провадження № 2/415/152/15
02.12.15 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Калмикової Ю.О.,
при секретарі Нескородовій Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лисичанська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним кредитного договору, -
ОСОБА_1 звернувся до Лисичанського міського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним кредитного договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір № 001-12126-050812 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки. Відповідно до п. 1.3 Договору Відповідачем було надано Позивачу кредит шляхом відкриття Позивачу відновлюваної відкличної Кредитної лінії в загальному розмірі 50 000 грн. та на день укладання цього Договору Відповідач встановив ліміт Кредитної лінії на рахунку в сумі 10 000 грн. (десять тисяч) гривень 00 копійок. Також даним пунктом договору визначено, що ліміт Кредитної лінії розраховується Банком - Відповідачем по справі самостійно. Перегляд та/або зміна ліміту Кредитної лінії/загального розміру кредитної лінії здійснюється у відповідності до внутрішніх процедур Банку та умов цього Договору.
Позивач погодився на пропозицію Відповідача, оскільки раніш вже мав кредитні відносини з установою Відповідача щодо можливості отримання кредитних коштів та довіряв фінансовій установі Відповідача.
Позивач, не будучі відповідним фахівцем в галузі кредитування та банківської діяльності, довірившись достовірності наданої установою Відповідача інформації щодо порядку отримання та погашення кредитних коштів, яка малась у відповідному листі-пропозиції Тарифний пакет «Лояльне літо 2012». Виходячи із зазначених в пропозиції відомостей, скористався кредитними коштами та, починаючи з 2012 року почав ними користуватись та з 2012 р. по 2014 р. на підставі тих же відомостей зазначених в пропозиції та за виставленими Відповідачем рахунками здійснював погашення існуючої заборгованості за кредитними зобов'язаннями. Погашення заборгованості Позивачем здійснювалось щомісячно. Незважаючи на належне виконання Позивачем своїх зобов'язань щодо погашення боргу перед установою Відповідача, на його адресу з червня 2014 р. почали надходити листи-вимоги про належне виконання умов за кредитним договором.
Позивач звернувся до установи Відповідача задля роз'яснень йому порядку виникнення у нього надлишкової заборгованості за кредитом. Однак ніякої вмотивованої відповіді від представників Відповідача ним отримано не було. Позивач, дослідивши відомості щодо зарахування коштів, які ним сплачувались встановив, що Відповідачем невідомо куди зараховувались деякі грошові кошти сплачені Позивачем, а також знімались кошти, які не були обумовлені Договором і комісія за надання смс послуги, страхування, плата за направлення рахунків та таке інше).
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 5-рп/2011, вимоги ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» є обов'язковими для відносин споживчого кредитування. Відповідно до п. 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 року за № 541/13808, банки зобов'язані в кредитному договорі або в додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача. Відповідно до п. в, д, є, і ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладанням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: кредитні умови, зокрема: в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; д) орієнтовану сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням кредиту та укладанням договору про надання споживчого кредиту; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладання договору про надання споживчого кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом. Пунктом 1.2 Постанови НБУ № 168 встановлено, що ці Правила регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту (кредитного договору) з урахуванням процентної ставки за ним. Відповідно до пункту 2.1 Постанови НБУ № 168 банки зобов'язані перед укладанням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, зазначивши таке: б) умови кредитування, зокрема: тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.
Однак кредитний договір № 001-12126-050812 від 05.08.2012 р. між позивачем та відповідачем не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». Його умови щодо платності є дуже не чіткими та такими, що вводять до плутанини в його розумінні, наслідком чого є введення людини в оману, так як пункти Договору кредиту та їх зміст містить одне положення, а на практиці його виконання мають зовсім інше значення.
Позивач, маючи намір укласти Договір кредиту був оманливо ознайомлений з його змістом, так як Відповідач навмисно приховав від нього суттєві положення нарахування процентів за кредитним договором, що, в свою чергу, призвело до заборгованості по сплаті кредитних грошей.
На підставі викладеного просив суд визнати недійсним з моменту підписання кредитний договір № 001-12126-050812 від 05.08.2012 року та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 2 000, 00 грн.
Представником відповідача до Лисичанського міського суду Луганської області надано письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначено, що 05 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та АТ «Дельта Банк» був укладений договір № 001-12126-050812 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки. Відповідно до п. 1.2 договору позивач відкриває відповідачеві картковий рахунок № 26258906556864 в національній валюті України - гривні, випускає та надає держателю платіжну картку, а також ПІН-код до картки; здійснює обслуговування держателя на умовах викладених в тарифному пакеті Кредитна картка «Лояльне літо 2012», що міститься в додатку № 1 до договору та умовах викладених в Правилах здійснення операцій за картковими рахунками. Слід також звернути увагу суду, що п. п. 5.1, 5.20 спірного договору передбачено, що з підписанням цього договору клієнт засвідчує, що він ознайомлений з Правилами, Тарифами та погоджується вважати їх обов'язковими до застосування до відносин, які виникли на підставі цього договору. Підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він отримав повну, доступну та вичерпну інформацію щодо умов надання кредиту за договором, а саме: щодо сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, переліком та розміром всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, щодо розміру щомісячних платежів та орієнтованої сукупної вартості подорожчання кредиту, враховуючи розмір комісії (тарифів).
Таким чином, з умов укладеного договору вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлений з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам та отримав від банку інформацію згідно із вимогами законодавства України, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів». Зазначене також підтверджується його особистим підписом на кожній сторінці оспорюваного договору та на тарифах на обслуговування платіжних карток Тарифний пакет «Тарифний пакет «Лояльне літо 2012».
Крім того, ОСОБА_1 отримував кошти за зазначеним договором та частково сплачував передбачені договором платежі, тобто погодився з його умовами, не скористався правом відкликання згоди на укладення договору та не заперечував проти встановлення відповідного ліміту Кредитної лінії на Рахунку. Зазначеним спростовуються доводи ОСОБА_1 про порушення банком його прав споживача при укладенні спірного договору.
Вважає, що позивачем у позовній заяві не наведено обґрунтованих підстав для визнання спірного договору недійсним, відсутні докази щодо порушень його прав чи охоронюваних законом інтересів, а наведені міркування є нічим іншим, ніж підмінюванням понять в чинному законодавстві та спробою ухилитися від виконання зобов'язань за вказаним договором.
Крім того, що стосується стягнення витрат на правову допомогу, то Договір про надання правової допомоги (договір доручення, догові про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, мають бути оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Ураховуючи викладене, умови спірного договору та вимоги чинного законодавства, вважає, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
В судовому засіданні представник позивач ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги у повному обсязі, підтвердив факти, викладені у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В останнє судове засідання представник позивача не зявилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, подала до суду письмову заяву з проханням розглянути справу за відсутності їх представника, проти позову заперечували.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України (у редакції, яка діяла на момент укладання кредитного договору), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, яка діяла на момент укладання кредитного договору), перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно до Постанови правління НБУ від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», вищезазначені правила регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту і мають бути оплачені споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту.
Відповідно до п. 3.1 Правил, банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
З матеріалів справи вбачається, що 05.08.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 001-12126-050812 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки, згідно з яким Відповідачем було надано Позивачу кредит шляхом відкриття Позивачу відновлюваної відкличної Кредитної лінії в загальному розмірі 50 000 грн. та на день укладання цього Договору Відповідач встановив ліміт Кредитної лінії на рахунку в сумі 10 000 грн. (десять тисяч) гривень 00 копійок. Також даним пунктом договору визначено, що ліміт Кредитної лінії розраховується Банком самостійно. Перегляд та/або зміна ліміту Кредитної лінії/загального розміру кредитної лінії здійснюється у відповідності до внутрішніх процедур Банку та умов цього Договору.
Згідно з п. 1.5 кредитного договору кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів. Кожна наступна кредитна лінія надається після спливу строку надання попередньої на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі, та не потребує підписання додаткових угод.
Згідно з п. 2.3 кредитного договору, клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитною лінією та/або Овердрафтом за ставками, які зазначені в Тарифах.
Згідно з п 3.4 кредитного договору, клієнт доручає Банку здійснювати з Рахунку договірне списання грошових коштів, які:
- складають суми заборгованості (суми кредитів, нарахованих процентів, комісій, плат, штрафних санкцій тощо), які виникають за цим Договором та /або Кредитними договорами, укладеними між Сторонами;
- складають плату за надані Банком послуги з розрахунково-касового обслуговування в розмірі та строки, передбачені Правилами та Тарифами;
- зараховані на Рахунок помилково з вини Клієнта та/або з вини Банку та/або з вини будь-яких третіх осіб, ОСОБА_4 зарахування коштів на Рахунок як таке, що здійснено внутрішніх документів Банку у відповідності до чинного законодавства України;
- складають сплату Клієнтом платежів: на користь страхової компанії з якою Клієнтом укладено договір добровільного страхування № 001-12126-050812 від 05.08.2012 р.
Згідно з п. 3.11 кредитного договору сплата процентів на поточний залишок коштів, що знаходяться на Рахунку здійснюється Банком в останній робочий день кожного місяця та в день закриття Рахунку, шляхом зарахування відповідних коштів на Рахунок.
Згідно з п. 5.15 кредитного договору з підписанням цього договору клієнт підтверджує, що один з оригіналів цього Договору, а також по примірнику діючих Тарифів та Правил були передані останньому.
Згідно з п. 5.20 кредитного договору підписанням цього Договору Клієнт підтверджує, що він отримав повну, доступну та вичерпну інформацію щодо умов надання кредиту за Договором, а саме: щодо сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, переліком та розміром всіх комісій (тарифів) Банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням Кредиту, щодо розміру щомісячних платежів та орієнтованих сукупної вартості подорожчання Кредиту, враховуючи розмір комісії (тарифів).
З умовами кредитного договору позивач був ознайомлений у повному обсязі, про що свідчить його власноручний підпис на кожному аркуші кредитного договору від 05.08.2012 року.
З позовної заяви також вбачається, що з часу укладення кредитного договору і до червня 2014 року позивачем умови кредитного договору виконувалися у повному обсязі, поки не почали надходити листи-вимоги про належне виконання умов кредитного договору.
Отже, це свідчить про те, що позивач отримав повну, доступну та вичерпну інформацію щодо умов надання кредиту за договором, прийняв умови кредитного договору і погодився з ними.
Як вбачається з аналізу законодавства, чинного на момент укладення кредитного договору, в Законі України «Про захист прав споживачів» та «Правилах надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо порядку надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту і мають бути оплачені споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту.
Окрім цього, як вбачається з аналізу вищезазначених норм, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», інформація повинна надаватися споживачу до укладення договору, а ненадання банком такої інформації споживачу не є підставою для визнання його недійсним, оскільки за змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Частиною 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, згідно з якими, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
В судовому засіданні встановлено, що під час укладення кредитного договору позивач отримав повну, доступну та вичерпну інформацію щодо умов надання кредиту за договором, прийняв умови кредитного договору і погодився з ними, а тому, у даному випадку, на думку суду, відсутні підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами, містить несправедливі умови для позивача, та що положення цього договору створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Крім цього, судом встановлено, що при укладенні кредитного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, і вони досягли згоди щодо істотних умов даного договору, що підтверджено власноручними підписами та печаткою сторін, правочин вчинений у формі, встановленій законом, був спрямований на отримання кредиту та на його погашення, згідно з умовами даного договору.
Таким чином, враховуючи, що сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, суд вважає, що принцип рівності сторін в договорі відповідачем не порушено, а тому умови договору є обов'язковими для виконання сторонами договору, які його уклали.
За таких обставин суд вважає, що позов заявлено не обґрунтовано, факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним кредитного договору задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 216, 217, 626, 627, 629, 638, 1054 ЦК України, ст.ст. 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», Постановою правління НБУ від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», суд -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним кредитного договору залишити без задоволення у зв'язку з необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Лисичанський міський суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ Ю.О. КАЛМИКОВА