Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-кп/781/1022/15 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 115 (93, 94) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
16.12.2015 року м.Кіровоград
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12015120070000962 за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_8 та у її інтересах захисника-адвоката ОСОБА_7 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2015 року, яким:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. КайрактиЖансинського району Целіноградської області Республіки Казахстан, громадянку України, з професійно-технічною освітою, не заміжньої, що не працює, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
визнано винуватою та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Ухвалено про стягнення з ОСОБА_8 на користь держави 982 грн. 08 коп. процесуальних витрат.
Цивільнийпозовпотерпілої ОСОБА_10 залишено без розгляду.
Відповідно до ст. 100 КПК Українивирішенопитання про речовідокази.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винноюта засуджено за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині за таких обставин.
Так, 23 березня 2015 року близько 21 год. 30 хв., в квартирі АДРЕСА_2 між ОСОБА_8 та її співмешканцем ОСОБА_11 , на побутовому грунті виник конфлікт, під час якого ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, з метою ОСОБА_12 , взяла зі столу ніж та тримаючи його у правій руці, нанесла останньому один цілеспрямований удар в ліву частину грудної клітини.
В результаті зазначених протиправних дій ОСОБА_8 її співмешканцю ОСОБА_11 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: рани по передній поверхні грудної клітини зліва, яка переходить у раньовий канал довжиною близько 7 см, з пошкодженням м'яких тканин, п'ятого ребра зліва, пристінкової плеври, серцевої сорочки, серця, з крововтратою понад 2000 мл., які згідно висновку судово-медичної експертизи № 133 від 20 квітня 2015 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних у момент їх заподіяннята які у подальшому клінічному перебігу знаходяться у прямому причинному зв'язку зі ОСОБА_13 ..
Внаслідок спричинення вказаних тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_11 помер на місці в результаті проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва, яке супроводжувалось пошкодженням серця та гострою крововтратою.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_8 просить змінити вирок суду першої інстанції та перекваліфікувати її дії з ч.1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України, вказуючи на те, що 23 березня 2015 року ОСОБА_11 знаходився в стані алкогольного сп'яніння, наносив їй удари, виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, а тому вона побоюючись за своє життя та здоров'я, перебуваючи в шоковому стані, в повній мірі не усвідомлювала характер своїх дій та не могла ними керувати.
Стверджує, що діяла в стані необхідної оборони і умислу на позбавлення життя ОСОБА_11 не мала, під час досудового розслідування змушена була себе оговорити.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 також просить змінити вирок суду в частині правової кваліфікації дій його підзахисної та призначеного покарання, вказуючи про незаконність та необґрунтованість вироку, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи,необ'єктивність та неповноту у дослідженні доказів.
Зокрема зазначає про те, що ОСОБА_8 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала частково, розказала суду як під час спільного вживання спиртних напоїв, ОСОБА_11 безпідставно наніс їй декілька ударів, погрожував фізичною розправою, а тому ОСОБА_8 ,не усвідомлюючи значення своїх дій та можливих наслідків, захищаючись від ОСОБА_11 , схопила зі столу кухонний ніж і з незначною силою нанесла удар, умислу на вбивство ОСОБА_11 не мала і таких даних матеріали кримінального провадження не містять.
Крім того, захисник вказує, що після отримання ножового поранення ОСОБА_14 тривалий час перебував у свідомості, здійснював активні цілеспрямовані дії та приймав рішення і, в разі своєчасного надання кваліфікованої медичної допомоги, від якої ОСОБА_11 відмовився, був би живий, що наслідки у виді смерті ОСОБА_11 для ОСОБА_8 були несподіваними, при наявності умислу на вбивство,його підзахисній ніщо не заважало довести його до кінця, однак ОСОБА_8 ніяких додаткових дій не вчиняла, продовжила спілкування з пораненим ОСОБА_11 на різні теми, лягла з ним відпочивати, не передбачаючи трагічних наслідків.
Сторона захисту стверджує про те, що результати проведеного вимірювання рівня психологічного стресу, яким суд першої інстанції не дав належної та об'єктивної оцінки, підтверджуютьвідсутність у ОСОБА_8 умислу на позбавлення життя потерпілого, а тому дії обвинуваченої ОСОБА_8 на думку адвоката слід кваліфікувати за ст.118 КК України, як вбивство з перевищенням меж необхідної оборони, оскільки при нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 - ОСОБА_8 захищалась від його протиправних дій та не усвідомлювала значення своїх.
В апеляційній скарзі ОСОБА_15 ,який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи юридичної кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_8 за ч.1 ст. 115 КК України та висновки суду щодо доведеності її вини у вчиненні даного кримінального правопорушення, просить скасувати вирок суду,з ухваленням нового, згідно з яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.115 КК України у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі.
В якості обґрунтування прокурор, з посиланням на положення Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання'та ст. 65 КК Українизазначає про те, що при призначенні ОСОБА_8 покарання, суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння та її особу, що на думку прокурора призвело до призначення обвинуваченій надто м'якого покарання, яке не відповідає принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання.
Крім того прокурор, вказує, що у вступній частині оскаржуваного вироку, суд всупереч вимогам п.6 ч.2 ст. 374 КПК України, не зазначив прізвища ОСОБА_16 , яка приймала безпосередню участь в судовому засіданні, що вплинуло на законність та обґрунтованість оскаржуваного ним вироку.
Заслухавши доповідача, в дебатах прокурора, який повністю підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити та заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника адвоката ОСОБА_7 , обвинувачену ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційні скарги і заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляцій, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України,колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги обвинуваченої, її захисника та прокурора задоволенню не підлягають за таких підстав.
Аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить про те, що під час судового розгляду не допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку (ч.2 ст. 412 КПК України) і могли б вплинути на правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 як і на правильність кваліфікації її дій за ч.1 ст. 115 КК України.
Висновки суду грунтуються на достатніх і допустимих доказах, в тому числі даних протоколу огляду місця події від 24 березня 2015 року з фототаблицями, згідно з яким слідчим під час оглядуквартири АДРЕСА_2 , за місцем проживанням ОСОБА_8 , у присутності понятих виявлено та вилучено рушник, ніж з рукояткою коричневого кольору та килимова доріжка з речовинами бурого кольору (а.с. 87-92);висновкусудово-медичної експертизи №133 від 20 квітня 2015 року, згідно з яким якого смерть ОСОБА_11 наступила в результаті проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки зліва, що супроводжувалося пошкодженням серця та гострою крововтратою,які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні у момент їх заподіяння та які у своєму подальшому клінічному перебігу знаходяться у прямому причинному зв'язку зі смертю, при судово-токсикологічному дослідженні крові трупа ОСОБА_11 виявлений етиловий спирт в концентрації: в крові - 3,96г/дм.3, що відносно живої людини може свідчити про тяжкий ступінь алкогольного сп'яніння (а.с. 99-103 ); висновку судово-медичної експертизи №135 від 25 березня 2015 року, згідно якого ОСОБА_17 на момент огляду маються легкі тілесні ушкодження у вигляді синців в різних частинах тіла, які утворились внаслідокдії тупого твердого предмета і не могли утворитись внаслідок падіння з висоти власного росту (а.с. 111-113); протоколу слідчого експерименту, проведеного 25 березня 2015 рокуза участю підозрюваної ОСОБА_8 , яка у присутності захисника ОСОБА_7 розказала і показала, як і при яких обставинах вона, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, нанесла співмешканцю ОСОБА_18 , який сидів на дивані, один удар в область серця столовим ножем( а.с. 105-109); відеозаписом переглянутого в судовому засіданні слідчого експерименту, проведеного 25 березня 2015 року за участю підозрюваної ОСОБА_8 та її захисника( а.с. 110); висновку судово-медичної експертизи №133/1 від 24 квітня 2015 року, згідно з яким тілесне ушкодження у вигляді проникаючого поранення грудної клітини зліва у ОСОБА_11 могло утворитися при обставинах, на які вказує ОСОБА_8 під час проведення слідчого експерименту, при цьому ОСОБА_8 не пояснила, при яких обставинах на її тілі могли утворилися тілесні ушкодження, виявлені під час її освідування( а.с. 114-116); висновку експерта №35 від 27 квітня 2015 року про те, що ( кухонний ніж), який був вилучений під час огляду місця події в квартирі АДРЕСА_2 не являється холодною зброєю (а.с.160-162); висновку судово-психіатричної експертизи №226 від 21 квітня 2015 року, згідно з яким ОСОБА_8 в момент вчинення даного кримінального правопорушення в у тимчасовому хворобливому стані не знаходилась, психічним захворюванням не страждала і не страждає в даний час, могла усвідомлювати свої дії і керувати ними, у відношенні інкримінуємогоїй діяння осудна (а.с. 172-173).
Слід відмітити, що достовірність даних вищевказаних протоколів слідчих дій, а також правдивість показань потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 під час досудового розслідування перевірені судом першої інстанції, їх показанням дана належна та об'єктивна оцінка, про щозмістовно та обґрунтовано зазначено в оскаржуваному вироку.
Досліджуючи мотив злочинних дій, суд діючи в межах пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення ( ч.1 ст. 337 КПК ) обгрунтованодійшов до висновку про те, що смерть потерпілого ОСОБА_11 настала в результаті умисних, протиправних дій ОСОБА_8 , а досліджені докази з точки зору належності, допустимості та достовірності доводять спрямованість умислу ОСОБА_8 на вбивство ОСОБА_11 .
Зокрема, в оскаржуваному вироку, суд з посиланням на п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» зазначив про те, що обвинувачена ОСОБА_8 під час конфлікту нанесла ОСОБА_11 один цілоспрямований удар ножем в область життєво важливого органу - серце із значною силою, що колото-різана рана грудноїклітинизнаходиться у прямому причинно-наслідковомузв'язкуізнастаннямсмертіпотерпілого.
Такий висновок суду, на думку колегії суддів, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на зібраних у справі й детально досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозв'язку, яким суд дав належну та об'єктивну оцінку.
Зокрема, такий висновок підтверджується показаннями самої обвинуваченої ОСОБА_8 , яка під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій не заперечувала і визнала, що саме вона нанесла смертельний удар кухонним ножем потерпілому ОСОБА_11 в область серця під час сварки, в той час як останній сидів на дивані в кухні.
Крім того, суд першої інстанції ретельно перевіряв доводи обвинуваченої ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_11 під час сварки погрожував їй куском склянки, приставивши її до горла та відсутність у неї умислу на його вбивство, зазначивши про те, що вони спростовуються висновками судово-медичної експертизи № 135 від 25 березня 2015 року та результатами проведеного слідчого експерименту і оскільки обвинувачена ОСОБА_8 змінила свої показання в суді і відмовилась пояснити причину, то суд її доводи оцінив критично.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що суд правильно і цілком обґрунтовано взяв за основу вироку дані висновкусудово-медичної експертизи № 133 від 20 квітня 2015 року про характер, локалізацію, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень завданих потерпілому ОСОБА_11 та причинний зв'язок з настанням його смерті, протоколу слідчого експерименту проведеного з ОСОБА_8 25 березня 2015 року, який зафіксований на відео, а також висновок судово-медичної експертизи №133/1 від 24 квітня 2015 рокупро те, що тілесне ушкодження у вигляді проникаючого поранення грудної клітини зліва у ОСОБА_11 могло утворитися при обставинах, на які вказує ОСОБА_8 під час проведення слідчого експерименту.
Крім того, колегія суддіввідмічає, що особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме: прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров'я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намірзахиститиособистічисуспільніінтересивідзлочинногопосягання є визначальним мотивом не тількиу випадкунеобхідної оборони, а й при перевищенніїї меж. При цьомуперевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміромрозправитися з нападникомчерез учинений ним напад, страхом тощо. Протеіснуваннярізнихмотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, якийвизначаєповедінку особи, яка перевищиламежінеобхідної оборони. Мотиваціядійвинного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовленазахистомвідсуспільнонебезпечногопосяганняохоронюваних законом прав та інтересів.
У тому випадку, коли визначальним у поведінці особи було не відверненнянападу та захист, а бажанняспричинити шкоду потерпілому (розправитися), такідії за своїмиознаками не становлятьнеобхідної оборони, вони набуваютьпротиправного характеру і маютьрозцінюватись на загальнихпідставах.
За фактичнимиобставинамиданої справи конфлікт в квартирі між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 виник під час спільного вживання алкогольних напоїв на побутовому грунті, який супроводжувався нецензурними словами, образами та застосуванням ОСОБА_11 фізичного насильства.
Саме ОСОБА_8 , після того як ОСОБА_11 штовхнувши її на кухні, сів на диван, вона знаходячись напроти нього біля столу, взяла ніж, підійшла і стоячи над ним нанесла удар в область серця, після чого залишивши тяжко пораненого ОСОБА_11 в квартирі, не надавши йому необхідну допомогу та не викликавши швидку.
Такіобставинидаютьпідстави для висновку, ОСОБА_23 не перебувала у станінеобхідної оборони, бо не зазнавала суспільнонебезпечногопосягання з боку ОСОБА_11 , її намір розправитися за образи під час сварки і буввизначальним мотивом нанесення удару потерпілому колюче-ріжучим предметом у життєвоважливий орган - ділянкусерця (застосований ОСОБА_8 предмет проник у груди потерпілого на 7 см., при його довжині близько 12 см.)
Поєднання обставин, обстановки та умов, за яких було вчинено вбивство ОСОБА_11 та їх сукупність, а також поведінка ОСОБА_8 після трагічних подій,на думку колегії суддів виключає кваліфікацію умисного вбивства у стані необхідної оборони.
Таким чином, доводи апеляційних скарг обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_7 про те, що вона не бачила куди саме наносить удар ножем, не усвідомлювала наслідків та не передбачала можливість їх настання і не бажала настання смерті ОСОБА_11 , при тому, що обвинувачена не оспорює факт нанесення ОСОБА_11 удару ножем в область серця під час сварки, будучи в стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів вважає безпідставними, необґрунтованими і такими, що спростовуються вищевикладеним.
Доводи, викладені захисником ОСОБА_7 в апеляційній скарзіщодо неповноти та упередженості досудового слідства, неправильної та неналежної оцінки зібраних в справі доказів, а також необ'єктивності суду у дослідженні доказів, по суті не знайшли свого об'єктивного підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, на думку колегії суддів констатується стороною захисту з формальних підстав,а обвинувачена ОСОБА_8 в такий спосіб намагається уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.
Призначаючи ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України покарання, суд першої інстанції зазначив про те, що враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, який відноситься до категорії особливо тяжких, ОСОБА_24 , яка судимостей не має, за місце проживання характеризується посередньо.
Обставини, які пом'якшують ОСОБА_8 покарання судом не встановлено.
Обставиною, яка обтяжує покарання суд визнав вчинення ОСОБА_8 злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно роз'яснень п.п. 1,3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись засад покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, тощо).
Положеннями ч. 2 ст. 65 КК України визначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначенепокарання, необхідне йдостатнє для їївиправлення та попередженняновихзлочинів.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Фактичні обставини справи, які ніким з учасників судового розгляду не оспорюються свідчать про те, що ОСОБА_8 в силу ст. 89 КК Українивважається такою, що не має судимості, за висновком судово-наркологічної експертизи ОСОБА_8 від 26 березня 2015 року алкогольною залежністю не страждає, за місцем проживання характеризується позитивно, а не посередньо, як зазначено в оскаржуваному вироку .
Крім того, ОСОБА_8 на обліку у лікаря нарколога або психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
За змістом положень ст. 409 та ст. 414 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого; невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею ( частиноюстатті ) закону України про кримінальнувідповідальність, але за своїм видом чирозміром є явно несправедливим через м'якістьабо через суворість.
З урахуванням особи обвинуваченої ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання за ч.1 ст. 115 К України у виді років позбавлення волі є надто суворим та несправедливим, переконана, що для виправлення та перевиховання ОСОБА_8 , а також запобігання вчинення нею, а так само іншими особами аналогічних злочинів, обвинуваченій ОСОБА_8 достатньо буде призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі, тобто в межах санкції ч.1 ст. 115 КК України, а тому вирок суду в цій частині слід змінити.
Таке рішення, буде відповідати цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд при призначенні ОСОБА_8 покарання не достатньо врахував ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого нею кримінального правопорушення, її особу, а також обставину, що обтяжує її покаранняє безпідставними, оскільки ці дані судом при призначенні покарання ОСОБА_8 враховані, про що зазначено в оскаржуваному вироку.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 418, 419, 424 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_8 та у її інтересах захисника-адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково, апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.
Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2015 року в кримінальному провадженні № 12015120070000962 стосовно ОСОБА_8 за ч.1 ст. 115 КК України змунти в частині призначеного покарання.
Призначити ОСОБА_8 за ч.1 ст. 115 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.
В решті вказаний вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду Кіровоградської області набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4