401/1498/14-ц
2/401/1140/15
24 грудня 2015 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Гонтаренко Т.М., за участю секретаря - Герко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Світловодську цивільну справу запозовом ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Світловодського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про розірвання договору дарування та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_6 про розірвання договору дарування шляхом встановлення його нікчемності,-
Позивач ОСОБА_1 в квітні 2014 року звертався до суду із позовом про розірвання договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 16.04.2013 року між ним та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що на початку 2013 року у нього з'явилася можливість виїхати за межі Країни на постійне місце проживання. Власну квартиру він продавати не бажав, а тому запропонував ОСОБА_4 подарувати її. Однак виїхати за межі Країни у нього не вийшло і він продовжив проживати у спірній квартирі, а його сестра ОСОБА_4 вирішила продати дану квартиру. Саме тому він вважав, що договір дарування підлягає розірванню.
03.01.2015 року ОСОБА_1 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Правонаступниками ОСОБА_1 є його матір ОСОБА_2 та його син ОСОБА_3
Під час розгляду справи від позивача ОСОБА_3 надійшла письмова заява про уточнення предмета та підстав позову в якій він зазначив,що позовна заява його батька містила посилання на ч.2 ст.727 ЦК України,оскільки останній як підставу позову вказував,що ОСОБА_4 замість усної домовленості між ними про збереження нею квартири,що є предметом оспорюваного договору дарування,намагалася продати цю квартиру,щоб задовольнити свої матеріальні потреби. Відповідачка має власне житло і тому потреби в іншому житлі у неї відсутні. На відміну від ОСОБА_4 його батько мав у власності лише одну квартиру,яку придбав за власно накопичений кошт і в якій проживав до смерті. Просить задовольнити позовні вимоги.
Від ОСОБА_2 під час розгляду справи надійшла заява в якій остання зазначила,що спірну квартиру за вищезазначеною адресою вона придбала за власні кошти на підставі договору купівлі-продажу,посвідченого приватним нотаріусом 22.11.2007 року. ОСОБА_1 є її сином. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 - ОСОБА_8 було розірвано 07.05.2002 року. За останні роки син хворів, опинявся в лікарні. Ні колишня дружина ні син не разу не відвідали його та не надали посильну допомогу на оздоровлення. Увесь тягар ліг на неї та ОСОБА_4 Просить відмовити в задоволенні позову про розірвання договору дарування.(а.с.175).
Ухвалою суду від 19.10.2015 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог було залучено приватного нотаріуса Світловодського нотаріального округу ОСОБА_5.
Дана особа надала суду письмове заперечення на позовну заяву про розірвання договору дарування та на позовну заяву про розірвання дарування шляхом встановлення його нікчемності, в якій зазначила,що позовні вимоги є безпідставними та такими,що не підлягають задоволенню,оскільки не відповідають Закону. Справу просить розглянути за наявними матеріалами без його участі.
Третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_9 на стороні позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 пред'явлено позов, яким вона просить суд розірвати договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 16.04.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу, встановивши його нікчемність.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_10 зазначає, що договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 16.04.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є недійсним, так як на момент його посвідчення діяла постанова державного виконавця про накладення арешту на майно боржника. Дана постанова була винесена державним виконавцем у виконавчому провадженні про стягнення аліментів, у якому вона була стягувачем, а ОСОБА_1 боржником.
Правонаступник позивача ОСОБА_3 та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі і просили їх задовольнити з підстав визначених в позовній заяві. Крім того, зазначили, що договір дарування квартири є недійсним.
Правонаступник позивача ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, до суду не з'явилася про причини своєї неявки суду не повідомила.
Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_10, та її представник свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав визначених в позовній заяві.
Представник відповідачки ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_6, не визнав в повному обсязі і просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1Д.( правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1О.) не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 16.04.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу ОСОБА_5М.(а.с.6 т.1).
У відповідності до ч. 2 ст. 727 ЦК України дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.
Таким чином, для задоволення даної позовної вимоги в суді повинні бути доведені дві обов'язкові умови те, що ОСОБА_4 створювала загрозу безповоротної втрати дарунка та те, що даний дарунок - спірна квартира, мала для дарувальника велику немайнову цінність.
Правонаступником позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні наголошувалося на тому, що спірна квартира була єдиним житлом його батька ОСОБА_1, тому вона для нього становила велику немайнову цінність.
Проте, в ході судового розгляду справи було встановлено, що у власності ОСОБА_1 перебувала 1/3 частина квартири АДРЕСА_3. Крім того, дана обставина була визнана правонаступником позивача ОСОБА_3, тому є такою що не підлягає доказуванню.
Таким чином, суд приходить до висновку, що спірна квартира не була єдиним житлом позивача ОСОБА_1 і не становила для нього великої немайнової цінності. На думку суду спірна квартира, як об'єкт нерухомості становила для ОСОБА_1 виключно майнову цінність.
В судовому засіданні позивачем ОСОБА_1Д та його правонаступником ОСОБА_3 не був доведений той факт, що ОСОБА_4 створювала загрозу безповоротної втрати дарунка.
Так, згідно поданих приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу ОСОБА_5 заперечень, перед посвідченням договору дарування ним було роз'яснено ОСОБА_1 та ОСОБА_4, про те, що після посвідчення правочину у ОСОБА_1 припиниться право власності на квартиру № 8, розташовану в будинку № 7 по вулиці Б.Дніпровський міста Світловодська. У відповідь на що (згідно поданих заперечень) ОСОБА_1 повідомив, що він повністю розуміє значення своїх дій, у тому числі і стосовно того, що новим власником нерухомого майна стане обдарована особа, і що вона зможе розпоряджатися майном у тому числі її продати.
Також суд, погоджується із доводами представника відповідачки ОСОБА_4 стосовно того, що ОСОБА_4 не мала наміру продавати квартиру, про що свідчить той факт, що вона після того, як стала її власником дозволила зареєструватися в квартирі ОСОБА_1
Допитані у справі свідки з боку позивача ОСОБА_10,ОСОБА_11 ОСОБА_12ОСОБА_13,Голуб.Л.В., надали суду покази відповідно до яких ОСОБА_4 нібито мала намір продати спірну квартиру про що їм стало відомо зі слів померлого ОСОБА_1 Суд критично ставиться до даних показань, які надані суду з чужих слів - слів померлого ОСОБА_1, і які перевірити не має можливості.
Свідки з боку відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 надали суду показання відповідно до яких ОСОБА_4 не мала наміру продавати спірну квартиру.
Інших доказів на підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_1 та його правонаступників до суду надано не було.
Враховуючи обставини викладені вище, зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 (правонаступники якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1О.), про розірвання договору дарування квартири - не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
Суд, заслухавши сторони, їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст. 626 та 627 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 ЦК України встановлює, що зміст договору становлять умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно положень ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.
Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_10 в своїй позовній заяві просить суд розірвати договір дарування квартири АДРЕСА_4, встановивши його нікчемність.
Розірвання договору дарування передбачене ст. 727 ЦК України.
Частиною 2 та 3 статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно абз. 3 пункту 5 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.
Таким чином, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_10 об'єднала в своїй позовній заяві дві взаємовиключні позовні вимоги.
В позовній заяві ОСОБА_10 на підставу задоволення позову посилається на те, що вказаний договір дарування квартири є недійсним.
Відповідно до пункту 7 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Згідно п. 8 Пленуму «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначає, що підстави, передбачені ч.1 ст. 215 ЦК України, мають бути встановлені саме на момент вчинення правочину.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлено статтею 203 ЦК України.
Стаття 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦК України), особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ( ч. 2 ст. 203 ЦК України), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3ст.203 ЦК України), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст. 203 ЦК України), правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦК України).
Судом встановлено, що 16.04.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу ОСОБА_5.
Укладаючи договір дарування квартири, сторони договору домовилися про всі його істотні умови і при підписанні договору жодних застережень з боку будь-якої сторони не надходило. При підписанні оспорюваного договору сторони були ознайомлені зі змістом договору, погодилися з ним.
За даним договором ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_4 прийняла у власність приміщення квартири АДРЕСА_2.
Державну реєстрацію договору дарування спірного майна проведено у відповідності до п. 9 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким, зокрема, встановлено, що державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії. Пунктом 9 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що нотаріус, як спеціальний об'єкт, здійснює функції державного реєстратора.
Таким чином, укладаючи договір дарування спірної квартири, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 керувалися вимогами чинного законодавства, принципами свободи договору, взаємовідносини між сторонами оспорюваного договору засновані на рівності, вільному волевиявленні сторін договору.
Виходячи з обставин наведених вище, суд дійшов висновку про те, що відповідачка ОСОБА_4 у встановленому законом порядку набула право власності на нерухоме майно.
Твердження третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_6 щодо того, що договір дарування спірного нерухомого майна був укладений без додержання вимог чинного законодавства в той час як на спірне майно державним виконавцем накладено арешт не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 2, 3 ст. 55 Закону України «Про нотаріат» При посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна. В разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.
Відповідно до п. 2.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, при підготовці до посвідчення правочинів про відчуження або заставу нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.
Судом встановлено, що при підготовці до посвідчення вищевказаного правочину приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу ОСОБА_5 були вчинені всі необхідні дії щодо перевірки відсутності заборони відчуження або арешту майна. Так, приватним нотаріусом були отримані наступні витяги: витяг за результатами пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна у порядку доступів нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; витяг за результатами пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна у порядку доступів нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна по податковій заставі.
При цьому будь-які заборони та/або арешти щодо приміщення квартири АДРЕСА_2 як під час перевірки та підготовки до посвідчення вищевказаного правочину, так і під час його безпосереднього укладання та посвідчення відсутні.
Разом з цим, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що постанова про арешт майна боржника була винесена 06.09.2004 року державним виконавцем. Проте державна реєстрація обтяжень нерухомого майна станом на день посвідчення оспорюваного правочину проведена не була.
Таким чином, станом на час укладення оспорюваного договору приміщення квартири АДРЕСА_2, не було обтяжене забороною відчуження та/ або арештом.
Враховуючи обставини викладені вище, зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування квартири не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 203,215,626,627,628,638 ЦК України, ст.ст. 10,11,60,61,79,88,208, 209, 212-215, 218,294 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1, правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Світловодського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про розірвання договору дарування, третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_8 - ОСОБА_7 про розірвання договору дарування шляхом встановлення його нікчемності - відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи,які брали участь у справі,але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення,можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Світловодського міськрайсуду
Кіровоградської області ОСОБА_18