Справа № 161/12554/15-ц
Провадження № 2/161/3909/15
(заочне)
04 грудня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого- судді Кирилюк В.Ф.
при секретарі Федорчук Д.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свій позов обгрунтовує тим, що 16.08.2011 року між ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» та ОСОБА_1 був укладений договір банківського обслуговування № ВLаЖГА00062807, згідно умов якого останньому був наданий кредит в розмірі 19500 грн., зі сплатою 15% річних та щомісячною платою у вигляді комісії за управління кредитом в розмірі 1,75% від суми кредиту, з кінцевим терміном повернення 16.08.2014 року.
Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе за кредитним договором зобов'язання по поверненню суми кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами, просить стягнути з відповідача в користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» 48480,33 грн. заборгованості за кредитним договором.
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач позов визнав в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотків, в іншій частині проти позову заперечив.
У відповідності до вимог ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 16.08.2011 року між ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» та ОСОБА_1 був укладений договір банківського обслуговування № ВLаЖГА00062807, згідно умов якого останньому був наданий кредит в розмірі 19500 грн., зі сплатою 15% річних та щомісячною платою у вигляді комісії за управління кредитом в розмірі 1,75% від суми кредиту, з кінцевим терміном повернення 16.08.2014 року (а.с.4-12).
Згідно п.2.4.2 договору проценти та комісію за управління кредитом позичальник повинен сплачувати щомісячно в день повернення частини кредиту відповідно до платежів, передбачених у графіку погашення заборгованості за кредитом, наведеному у Додатку № 1цього Договору.
Відповідно до п.2.5.2 договору позичальник зобов'язується не пізніше дати, встановленої в графіку, поповнювати рахунок банку, вказаний у п.6 спеціальної частини договору, у валюті кредиту шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумах не менших за сума платежів, встановлені в графіку, а також в сумах комісії за управління кредитом.
Згідно п.4.2 договору у випадку невиконання позичальником обов'язку, передбаченого п.3.3.3 загальної частини договору при тому, що прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором перевищило 60 календарних днів, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку штраф у розмірі 25% від суми кредиту.
Сторони п.4.3 договору погодили, що у випадку прострочення позичальником сплати за графіком, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити пеню, що розраховується від суми невиконаних боргових зобов'язань, строк виконання яких настав і які не були виконані на день прострочення виконання.
Ставка 0,50% та те, що пеня розраховується за методом «факт/360», зазначено у п.9 спеціальної частини договору.
В судовому засіданні встановлено, що банком надано розрахунок заборгованості відповідача, з якого вбачається, що станом на 06.08.2015 року його заборгованість за договором банківського обслуговування від 16.08.2011 року становить 48480,33 грн., з яких: 7709,29 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 2015,32 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 3071,25 грн. - сума по сплаті комісії за РО, 35684,47 грн.- сума плати за пропуск платежів, що підтверджується письмовим розрахунком заборгованості (а.с.18).
Разом з тим, відповідно до умов Договору від 16.08.2011 року банк надав позичальнику кредит на поточні потреби, тобто споживчі цілі, особливості регулювання цих відносин
визначаються Законом України «Про захист прав споживачів» (абзац 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів».
Згідно ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах , зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладенення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у втратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Крім того, відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (ді оворами) між клієнтом та банком.
З рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року, з наступними змінами, у взаємозв'язку з положеннями ч.4 статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Комісія за управління кредитом згідно з детальним розписом загальної вартості платежів та визначення сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки (додаток №2 до Договору (наявний в матеріалах справи) віднесена до платежів за надані супутні послуги. Зміст поняття «сукупна вартість кредиту» визначається в Правилах надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ №168 від 10.05.2007 року (далі - Правила).
Відповідно до п. 3.1 Правил банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредитуз урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке:…перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту,у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Згідно п. 3.4 Правил банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити:... ...обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо).
При цьому, відповідно до п. 3.6 Правил банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо)або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правівідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Таким чином, необхідно дійти висновку, що законною буде не будь-яка комісія, яка передбачена в кредитному договорі, а лише та, що відповідає певним умовам.
Так, відповідно до абзацу 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісі, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначекнні цього Закону, є нікчемною.
Банк не вказав, які саме послуги відповідач оплачує комісією за управління кредитом. Більше того, в розрахунку заборгованості за Договором, доданому банком до матеріалів справи щомісячний платіж в сумі 341,25 грн. є комісією за розрахункове обслуговування. Проте, згідно Договору та детального розпису загальної вартості платежів та визначення сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки (Додаток №2 до Договору), підписаного сторонами, платежі за розрахунково-касове обслуговування не передбачені. Натомість передбачено щомісячний платіж в сумі 341,25 грн. за обслуговування кредитної заборгованості. Крім того, не наведено жодного обґрунтування встановлення саме такої суми платежу.
Отже, в порушення вищевказаних норм, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за управління кредитом, Банком не було зазначено про те, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. При цьому нарахування комісії було проведено Банком та сплачено позичальником за послуги, що супроводжують кредит, а саме, компенсація сукупних послуг банку за рахунок позичальника, що є незаконним.
Крім того, віднесення Банком комісії за управління кредитом до супутніх послуг є таким, що не ґрунтується на нормах матеріального права.
Аналогічна правова позиція висвітлена в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.06.2014 у справі № 6-1648св14 та від 03.06.2015 у справі № 6-4791св 15.
До позовної заяви банком додано розрахунок заборгованості за кредитним договором, згідно якого сума плати за пропуск платежів (пеня, штрафні санкції) становить 35 684,47 грн.
Однак, відсутній розрахунок сум, які є пенею, а які є штрафними санкціями.
Крім того, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу,пені). Тобто стягнення пені обмежується останніми 12 місяцами перед зверненням до суду.
Як зазначалось вище, відповідно до п. 3.3.3 Договору у випадку прострочення виконання будь-яких боргових зобов'язань за Договором, не пізніше 10 календарних днів з дати отримання письмової вимоги банку необхідно надати документальне підтвердження отримуваного поточного доходу за останні півроку.
Банком не надано підтвердження щодо направлення відповідачу вимог про надання документального підтвердження отримуваного доходу.
Таким чином, вимоги Позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій у відповідності до п. 4.2 Кредитного договору є безпідставними та необґрунтованими.
Таким чином, оцінивши зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 7709,29 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 2015,32 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, а всього 9724,61 грн. заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути 243,60 грн. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
На підставі ст.ст.526, 610, 1054, 1055 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст.3, 10, 57-60, 88, 208, 209, 212, 214, 215, 218, 224,226 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний ОСОБА_2» (код ЄДРПОУ 19017842) 9724,61 грн. (дев'ять тисяч сімсот двадцять чотири грн. 61 коп.) заборгованості за договором банківського обслуговування № ВLаЖГА00062807 від 16.08.2015 року станом на 06.08.2015 року., з яких: 7709,29 грн.(сім тисяч сімсот дев'ять грн.29 коп.)- заборгованість по тілу кредиту, 2015,32 грн. (дві тисячі п'ятнадцять грн. 32 коп.)- заборгованість по процентах за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в дохід держави 243,60 грн. (двісті сорок три грн. 60 коп.) судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Cуддя Луцького міськрайонного суду В.Ф.Кирилюк