Ухвала
іменем україни
16 грудня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,
Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - відділ паспортної, реєстраційної та міграційної роботи Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2015 року,
ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, зазначаючи, що з 30 листопада 1972 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_4, у якому мають двох повнолітніх дітей. Рішенням Подільської районної ради народних депутатів м. Києва 20 грудня 1985 року на їхню сім'ю у складі чотирьох осіб було надано трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10 вересня 1992 року шлюб між ними розірвано, 09 грудня 2010 року видано свідоцтво про розірвання шлюбу. Зазначила, що після розірвання шлюбу відповідач, тобто з 1992 року, в квартирі не проживає, його особисті речі відсутні, однак з реєстраційного обліку його не знято. Відповідач не цікавиться квартирою, не бере участі в її утриманні та оплаті житлово-комунальних послуг, жодного разу не з'являвся до квартири, всі обов'язки, що випливають з утримання житлового приміщення, виконує ОСОБА_3 Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житлом.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2015 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано ОСОБА_4 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що спірною є трикімнатна квартира, наймачем якої є відповідач ОСОБА_4 на підставі ордера від 17 лютого 1986 року № 16433 серії Б, виданого Виконавчим комітетом Подільської районної ради народних депутатів м. Києва.
Відповідно до рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 вересня 1992 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано, поділено спільне майно подружжя. Розірвання шлюбу зареєстровано позивачем ОСОБА_3 в органах РАЦС 09 грудня 2010 року, однак сторони визнають, що сім'я фактично розпалась у 1992 році, а з 1993 року вони разом не проживають.
Відповідно до актів від 20 січня, 30 червня 2005 року, 25 лютого 2008 року, 25 листопада 2013 року, складених комунальним підприємством «Поділ-Житло» та комунальним підприємством «Галицьке Подільського району м. Києва» у складі двох майстрів та бригадира, проведено обстеження квартири АДРЕСА_1 та встановлено, що ОСОБА_4 у квартирі не проживає з травня 2002 року (а.с. 10 - 13).
Як вбачається з договору про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 22 лютого 2008 року, укладеного між комунальним підприємством «Поділ-Житло» та позивачем ОСОБА_3, заборгованість за оплату квартирної плати та житлово-комунальних послуг у сумі 10 597 грн 31 коп. реструктуризовано для оплати на період до 22 січня 2009 року, позивачем вказана заборгованість погашена, що підтверджується рахунками на сплату житлово-комунальних послуг, в яких борг відсутній.
При цьому, апеляційний суд врахував також, що рахунки на сплату квартирної плати та плати за житлово-комунальні послуги нараховувались відповідно до вищевказаних актів про непроживання відповідача ОСОБА_4 у спірній квартирі лише на трьох осіб, які зареєстровані в ній та проживають (а.с. 6 - 9).
Апеляційний суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_4 є обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 не проживав у спірному жилому приміщенні понад встановлені законом строки без поважних причин.
Проте з висновком апеляційного суду погодитися не можна з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення апеляційного суду в повному обсязі не відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що 30 січня 2015 року Подільським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03 березня 2015 року заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року скасовано у зв'язку з тим, що згідно з поданою ОСОБА_4 заявою про перегляд заочного рішення, останній як співвласник квартири АДРЕСА_1, 03 жовтня 2012 року подав до КП «Галицьке Подільського району м. Києва» заяву з вимогою не здійснювати дій щодо прописки та виписки без його відома (а. с. 78).
Відповідно до висновку дільничного інспектора міліції Подільського районного управління ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4 чиняться перешкоди у користуванні квартирою (а. с. 77).
Згідно з ордером від 17 лютого 1986 року № 16433 серії Б, виданого Виконавчим комітетом Подільської районної ради народних депутатів м. Києва, ОСОБА_4 з сім'єю надано право на заняття квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2, у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
У судовому засіданні свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтверджені факти створенням перешкод у користуванні квартирою відповідачу.
Спірні правовідносини між сторонами регулюються нормами ЖК Української РСР.
Таким чином, суд першої інстанції, оцінюючі зібрані у справі докази у їх сукупності, на підставі положень статей 9, 61, 64, 65, 71, 72, 156, 163 ЖК Української РСР, ст. 816 ЦК України дійшов вірного висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а відтак, правові підстави для визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням у зв'язку з тим, що він не проживав з 2002 року до 2014 року, відсутні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і матеріалам справи, тому підстави для його зміни або скасування відсутні.
Згідно зі ст. 339 ЦПК України суд касаційної інстанції, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно з законом, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції; на порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважав неправильними висновки цього суду, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі помилково скасованого рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2015 року скасувати, рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
В.М.Колодійчук
О.В.Умнова
І.М. Фаловська