іменем україни
23 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,
Черненко В.А., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_3 провиправлення описки та роз'яснення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про повернення земельної ділянки в користування та визначення порядку користування земельною ділянкою, що залишилася в спільному користуванні,
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Полтавської області від 14 січня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У жовтні 2015 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про виправлення описки та роз'яснення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року, посилаючись на те, що у своєму судовому рішенні суд касаційної інстанції по різному трактує рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2005 року, зокрема щодо розміру часток у праві власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3
Заява ОСОБА_3 про роз'яснення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що відповідно до ст. 221 ЦПК України роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.
Ураховуючи наведене та беручи до уваги, що судове рішення суду касаційної інстанції є чітким та зрозумілим, а мотиви, з яких суд касаційної інстанції виходив при його ухваленні і положення закону, яким він керувався, у повній мірі обґрунтовано у мотивувальній частині судового рішення, тому підстави для його роз'яснення відсутні.
За таких обставин колегія судів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про роз'яснення судового рішення.
Також не підлягає задоволенню заява ОСОБА_3 про виправлення описки в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року.
У своїй заяві ОСОБА_3 просить виправити описку в зазначеному судовому рішенні суду касаційної інстанції, яка, на його думку, полягає у тому, що суд у мотивувальній частині судового рішення від 16 вересня 2015 року зазначив: «Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2005 року визначено частки у праві власності на вказаний будинок, а саме: за ОСОБА_3 - 57/100 частин, за ОСОБА_4 - 63/150 частини, за ОСОБА_5 - 1/5 частину». Посилаючись на це саме рішення, суд касаційної інстанції констатував: Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2005 року, яке набрало законної сили, визнано право власності за кожним по 9/150 частин спірного будиноковолодіння за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, після смерті ОСОБА_6». Ураховуючи наведене, ОСОБА_7 просив виправити вказану описку.
Відповідно до ч. 1 ст. 219 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки.
За змістом вказаної статті під опискою слід розуміти випадкову граматичну помилку, що тягне за собою неточний виклад змісту судового рішення чи перекручування його суті (наприклад, пропуск літери, цифри, їх перестановка, описки у написанні складних прізвищ або складних чисел тощо); арифметична помилка - це помилка у підрахунках (арифметичних діях).
При цьому диспозиція наведеної статті не дозволяє під виглядом виправлення недоліків судового рішення вносити будь-які зміни до його змісту, зокрема змінювати висновки та мотиви судового рішення.
Як вбачається зі змісту поданої заяви, зазначена ОСОБА_3 як описка, допущена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року, не є опискою у розумінні ч. 1 ст. 219 ЦПК України та виправленню не підлягає.
Ураховуючи викладене, у задоволенні заяви ОСОБА_3 про виправлення описки в ухвалі від 16 вересня 2015 року слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 219, 221 ЦПК України
У задоволенні заяви ОСОБА_3 провиправлення описки та роз'яснення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року відмовити
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
С.Ф. Хопта
В.А. Черненко
С.П. Штелик